Тих днів не забути довікуМайдан – унікальне явище. Він був скрізь, по всій Україні. Ковельський Майдан взяв на себе функції волинського в Києві. Від нас вирушали автобуси з "майданівцями".
З самих початків брати участь в акціях протесту було рівнозначно кримінальному злочину. Ніхто не знав, чим все закінчиться. Люди рвалися на Майдан. Ми їх відправляли вночі. Але й ця пересторога не допомагала. За нами слідкували якісь молодики на машинах з київськими номерами.
На щастя, злочинна влада прорахувалася – міліція й СБУ були з народом.
Тільки один епізод. Автобуси мали вирушити від штабу о 24-й годині. Коли я прийшла, невідомі особи контролювали кожен наш крок і все фіксували на відеокамеру. Довелося сказати активістам, щоб розійшлися в різні боки, а місце посадки перенесли подалі від штабу.
На дорозі теж траплялися "аварійні" ситуації. В наш автобус було кинуто великий камінь. На щастя, лобове скло тільки тріснуло, і "майданівці" доїхали до Києва.
Як ми знаємо, в ті дні в'їзд у Київ був заборонений. Довелося заїжджати у місто-побратим Ковеля Бучу, де наші друзі на іншому транспорті переправляли волинян до Хрещатика.
Це й зараз непросто згадувати. А тоді був страх. Ні, не за себе, а за людей. Не раз списки доводилося спалювати заради безпеки тих, хто їхав на Майдан. Та, попри все, Ковель не лишався осторонь. Ковельчани відкрито заявляли про свою позицію на міськрайонних вічах. Збирали гуманітарну допомогу і відправляли до Києва. Зшили прапор Євросоюзу – величиною на цілу клумбу, що біля міськради.
Міська рада приймала звернення до центральних органів влади. Зі сльозами на очах співали Державний гімн України. Ковельчани самоорганізовувалися, шукали оптимальний вихід із критичних ситуацій. Була спроба організувати Народну раду.
Згодом створили штаб Національного спротиву. Туди увійшли активісти під різними партійними і громадськими прапорами. Це – ВО "Батьківщина", ВО "Свобода", "Союз українок", релігійна громада, "Патріоти Волині" та інші. Серед найактивніших – Михайло Гетьман, Ігор Верчук, Микола Печенюк, Ігор Пініс, Андрій Броїло, Тит Абрамчук, Володимир Андросюк, Віктор Лук'янчук, о. Василь Мичко, Сергій Дружинович, Юрій Мельник та інші.
Слід відзначити, що ковельчани масово підтримували київський Майдан. Одяг, взуття, продукти, гроші та інше направл
яли тим, хто був на передовій. Високу активність виявляли підприємці "Брестського" та "Привокзального" ринків. До загального руху долучилися сільські ради району.
Подяки заслуговують о. Василь Мичко, підприємці Олена Місюра, Петро М'якота, Василь Волинчук та інші. Хоч до чого тут подяки, коли кожен виконував свій громадянський і патріотичний обов'язок?
На Майдані вирувало бурхливе життя зі своїми порядками і законами. Спочатку волинська палатка була встановлена за трибуною неподалік центрального штабу. Там були кухня, спальник, невеликий склад для речей тощо. Через якийсь час в інших місцях з'явилися намети, де можна було відпочити та зігрітися чаєм.
А потім запалав Майдан. Тривожні звістки, як чорні круки, летіли одна за одною. Вбито снайперами 80 людей! Поранено нашого ковельчанина Володю Мовчана, а затим – Богдана Бурячка з Колодяжного! Ніхто не відступив і не злякався. Стояли на смерть. Палахкотіло пекло на Майдані. Вогонь тривоги, переживань палахкотів і тут – в Ковелі, в душі кожного небайдужого.
Зберігся список тих ковельчан, які стояли на смерть у ті жахливі дні лютого 2014 року. Ось вони: Ігор Верчук (молодший), Ярослав Кравчук, Андрій Бесараб, Богдан Бурячок, Віктор Біліщук, Володимир Мовчан, Анатолій Мартинчук, Сергій Мартинчук, Ігор Верчук (старший), Сергій Буханкевич, Ігор Ярись, Іван Маєвський, Євген Селін, Михайло Гетьман, Володимир Зиза, Віктор Вільчинський, Людмила Строкова, Галина Лічман, Лідія Козуля, Сергій Козуля, Володимир Кіндрат, Олександр Макарусь, Сергій Котік, Олег Клімук, Роман Буско, Микола Більшевич, Валентина Турчик, Богдан Кисляк, Юлія Сахарчук, Володимир Лисюк, Андрій Демчук, Михайло Белінський, Сергій Рижкін та інші.
Звичайно, цей список далеко не повний. Багато хто не реєструвався в центральній волинській палатці – вважали, що це необов'язково. Так чи інакше, але і вище названі патріоти, і ті, що залишилися невідомими, вписали золоту сторінку в історію боротьби українців за гідність, демократію і свободу. Саме на їх честь ми сьогодні кажемо: "Слава Героям!".
Віра ФЕДОСЮК,
керівник Ковельського міськрайонного штабу Національного спротиву, депутат міської ради, голова міської організації ВО "Батьківщина".
На знімках: ковельчани – серед учасників київського Майдану.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар