У сімейному віночку щастяСлово «щастя» кожна людина розуміє по-різному. Для когось це – матеріальні блага, слава і визнання. Але все те не вартує й копійки у порівнянні із вашим здоров’ям та здоров’ям ваших рідних, затишком у домі, де вас люблять та розуміють, запашним буханцем хліба на столі.
Усе матеріальне є тлінним і скороминущим. Лише любов, як зернина, вічна. І проростає вона та дає дружні сходи у душах тих, хто живе у правді та труді, передає мудру науку Божу наступним поколінням.
З такими людьми нас звели журналістські стежки у Білашеві, де ми нещодавно побували у відрядженні.
Живе у цьому селі подружжя Володимира та Зої Міховських – справжніх господарів і життєлюбів. Живуть душа в душу, виховали двох дітей – Світлану та Андрія.
Поважають у селі Міховських. Добрим словом відгукуються про Зою Мусіївну, котра не лише працює у місцевому відділенні зв’язку листоношею, а й відома, як майстриня народної творчості, швачка і просто хороша людина.
Ось уже двадцять років минає, як Зоя Мусіївна «пішла» в Білашів у невістки, але дуже полюбила село, що стало для неї рідним. А особливо – людей, які «пригорнули» жінку до своїх сердець, цінують за доброту і працьовитість.
Зоя закінчила Поворську школу, після якої в ПТУ № 5 здобула спеціальність швеї-мотористки. Працювала за професією на швейній фабриці (нині – ВКФ «Ковель»). Спочатку – швачкою, пізніше – помічником майстра на цьому ж підприємстві. Трудову діяльність продовжила у цеху лозоплетіння у СЛАТ «Тур».
В 1990 році зустріла свою долю – красивого і стрункого хлопця, який запав у серце дівчини ще при першій зустрічі. Через два роки і весілля справили. Коханий був із Білашева, де молода сім’я й оселилася після одруження. Любов між ними не згасла до цих пір. Володя, за словами Зої Мусіївни, виявився тим надійним і справжнім чоловіком, з яким ніякі буревії не страшні.
У подружжя Міховських є дорослі діти. Син Андрій працює монтером колії на залізниці. Донька Світлана здобуває спеціальність флориста-квітникаря. Дівчина майстерно виготовляє сувеніри, екібани, створює дивовижної краси речі із підручних предметів.
Вона – «майстриня на усі руки», яка перейняла від неньки не тільки найкращі якості, а й любов до усього прекрасного.
А от матуся дівчини Зоя Мусіївна навчилась декоративно-прикладному мистецтву у рукодільниці з Турійського району. Наставниця подарувала сім’ї Міховських ікону, вишиту бісером, що прикрашає їхню затишну оселю.
Господиня дому зізнається, що на все часу у селі не вистачає. Але тихими зимовими вечорами Зоя Мусіївна береться за улюблену роботу.
На вихідні сім’я Міховських збирається у повному складі. Діти поспішають до родинного гніздечка, де на них завжди чекають найдорожчі люди. Та й допомогти своїм рідним – справа свята.
В підсобному господарстві є біля чого ходити. Годують Міховські корівок, бичків, свиней. Є тут і коник, і навіть баранчики. Цьогоріч зібрали щедрий врожай моркви та картоплі.
Щодня Зоя Мусіївна поспішає на роботу у відділення зв’язку. Тут вона працює листоношею вже 9 років. На доброзичливу, веселої вдачі односельчанку чекають в кожній хаті. Особливо – старенькі. Для них «їхня Зоя» – бажаний гість, бо хто ж розрадить і підбадьорить, хто ж принесе свіжі новини, листи та улюблені «Вісті Ковельщини»?
– Коли встигаєте усьому давати лад? – цікавимося у Зої Мусіївни.
Щиро посміхнувшись, жінка відповіла: «Встаємо вдосвіта, обов’язки між собою не ділимо, стараємося допомагати один одному. От і весь секрет».
Як би скромно не розповідала про своє життя наша співрозмовниця, ми все ж зробили висновок, що вона – головна «сила» в домі та господарстві: енергійна, кмітлива, невтомна.
Навіть у 90-их завдяки її вмінню шити жінці вдавалося підтримувати сімейний бюджет. Замовляли у Зої Мусіївни бурки. Й досі головна «годувальниця» Міховських стоїть на видному місці. Швейна машинка завжди в пригоді господині. А ще героїні нашої розповіді до снаги вирощування вазонів, городини, фруктових дерев у садку.
Дивне душевне зворушення і радість ще довго переповнювали наші серця, коли ми залишили поріг чепурної світлиці, що нагадувала справжній музей. І враз перед нашим зором розгорнулась дивовижна виставка.
Згадалося, як Зоя Мусіївна урочисто викладала нові рушники, на яких милували око квіти, примхливі узори гілок і тіней, різних кольорів і форм дерева, кущі тощо.
Праця жінки та її доньки – продовження народних традицій, що сприяють розквіту творчій багатогранності. Відчувається, що й чоловіки у сім’ї Міховських вміють господарювати. Життя без любові і допомоги своїх найрідніших і найближчих людей Зоя Мусіївна та Світлана не уявляють. Але головне те, що кожен член цієї сім’ї доповнює один одного, а ще – завжди готовий простягнути руку допомоги усім, хто цього потребує. За це їм – ласка Божа і шана людська.
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: Зоя МІХОВСЬКА з Білашева із своїми виробами.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар