"Собаче" питання "за" чи "проти"?У кожному місті, як, власне, й по всій Україні, громадськість стурбована розповсюдженням бродячих собак, кількість яких неухильно зростає у геометричній прогресії.
Порушити вкотре цю проблему мене спонукали чисельні скарги ковельчан на бездомних псів, які розносять всілякі інфекції та кидаються на людей, статті і відгуки на цю тему у періодичній пресі та й, зрештою, власні спостереження і погляди на це.Звичайно, можу зрозуміти тих, хто скаржиться на те, що у їхньому дворі або мікрорайоні, а то й біля школи чи дитсадка облюбувала собі місце зграя бездомних собак, що зовсім не схожі на милих нещасних песиків, що несміливо заглядають в очі, випрошуючи чогось смачненького. Й сама, попри любов до усіх цих тузиків та рексів, м'яко кажучи, ніяковію, коли бачу неподалік різношерсту "братію" вовкоподібних створінь.
Проте, хай там як, таки стаю на їхній захист. Адже якщо не зачіпати тварину, вона навряд чи нападе. Принаймні, не пригадую, щоб на мене бодай гавкала дворняга (чого, до речі, не скажеш про деяких чотирилапих домашніх улюбленців).
Бездомні собаки не бояться ні дітей, ні дорослих, безстрашно кидаючись під колеса велосипедів чи автомобілів. Зазвичай нападають на тих, хто сам до них виявляє агресію, на яку кращий друг людини може відповісти палкою взаємністю.
Але скільки людей, стільки й думок. Аби бути об'єктивною, вирішила поцікавитись думками з цього приводу у ковельчан. І вони виявились різними. Одні категоричні в тому, що бродячих псів, які вештаються вулицями і дворами, слід відловлювати і звозити у якесь визначене місце, наприклад, у притулок, а якщо такої можливості немає, – знищувати, як ворогів народу.
Інші ж, навпаки, власним тілом ладні прикривати бідних песиків, яких чомусь так жорстоко цькують. А хтось взагалі не замислювався над цим, цілком справедливо вважаючи, що, порівняно з іншими проблемами, що мають місце у нашому суспільстві, – це взагалі не проблема.
Можливо, останні у чомусь і мають рацію. Адже що тоді робити з убивцями, ґвалтівниками, шахраями, якщо готові вбити живу істоту лише за те, що вона загарчала чи не так на вас глянула?
Втім, слово – за вами.
Світлана, домогосподарка:
– Ситуація з поширенням бродячих собак у Ковелі вже вийшла з-під контролю. Я – мешканка мікрорайону "Сільмаш", де проживає багато молодих сімей з маленькими дітьми. А ще одна наша місцева "особливість" – бездомні пси, які цілими зграями гарцюють дворами житлових будинків, де грається малеча. Страшно собі уявити, якими можуть бути наслідки такого "сусідства".
Якось й сама, натрапивши на собаче "весілля", натерпілася страху. Розлючені пси гавкали на мене, кидалися в ноги. Добре, що якраз нагодився якийсь чоловік і відігнав їх. Може, мої слова й не сподобаються так званим любителям тварин, але якщо їм так шкода собачок, то нехай створюють притулки, забирають їх додому і доглядають за власний кошт.
Петро Іванович, пенсіонер:
– За моєї молодості також існувала ця проблема. Тоді бродячих собак просто відстрілювали. Не знаю, як там зараз. Але, наприклад, у дворі будинку, де проживаю, ніби "прописані" два песики. Вони знають усіх місцевих, їх люблять діти, а вони ластяться до них. Дали їм клички, завжди підгодовують.
Вважаю, дворняги взагалі не кусають: кусають лише домашні собаки, колись роз'ятрені людьми. Адже деякі хазяї пограються собачкою, а коли набридне – викидають на вулицю. І тварина стає бездомною. Я не собак, а таких горе-хазяїв карав би якомога суворіше.
Ірина, студентка:
– Ми – люди, і повинні бути гуманними до братів наших менших. А про яку гуманність можна говорити, коли не раз бачила, як підлітки дразнять собак, жбурляють в них каміння? Та й старші бувають не кращими. Пам'ятаю, одна моя знайома молода матуся якось роздратовано казала: "Якби моя воля, то б вже давно приспала той весь розплідник сказу та бліх! Хоч дітей з дому не випускай, стільки тих псів розвелося".
Не розумію, як вона, вчитель початкових класів, може таке говорити? І чому вчити дітей? Бездушності? Невже вона не знає, що жорстокість породжує тільки жорстокість? Тому треба думати перед тим, як щось казати чи робити.
Галина, держслужбовець:
– Зараз у Європі багато говорять про те, що не можна знущатися над бездомними тваринами, тому їх не вбивати треба, а, наприклад, стерилізувати, відкривати для них притулки. Але ж на це потрібні величезні кошти, яких й без того у нас не вистачає.
Проте саме цією ідеєю "загорілися" місцеві депутати, мерія нашого міста, адже свого часу ініціювали створення фонду для збору коштів на будівництво притулку для бродячих собак, закликаючи долучатися до цієї благодійної акції усіх небайдужих ковельчан.
Та от, на жаль, далі цього справа не пішла. Бо за цей час до фонду надійшло аж… 400 гривень! Тому, зважаючи на те, що за попередніми підрахунками орієнтовна вартість будівництва і утримання притулку становить близько півмільйона гривень, такими темпами він з'явиться у нас хіба що у наступному столітті.
Тому ковельські комунальники змушені вдаватися до інших методів вирішення цієї проблеми – відлову та евтаназії бездомних тварин, діючи, як запевнив під час телефонної розмови начальник КП "Добробут" Михайло Сидоренко, виключно в межах чинного законодавства. І хоч такий метод, як на мене, не надто гуманний, та все ж собаче "полювання" тепер, принаймні, влаштовують хоча б не на очах людей, як це траплялося раніше.
Важко повірити, що є люди, які вважають цілком нормальним позбавити життя тварину лише за те, що вона не має господаря чи в пошуках поживи у вашому дворі розсунула сміття (яке самі ж там залишили), або просто перейшла вам дорогу. Тоді давайте ще й циганів, наркоманів чи бомжів відстрілювати. А що? Мені, наприклад, собачки подобаються більше…
Звичайно, розумію мам, які хвилюються за своїх діток, адже тварина є тварина – їй довіряти не можна. Бродячі собаки і вкусити можуть, і налякати малечу. Та й дорослі часто стають "мішенню" дворняг.
Проте, ця проблема – сезонного характеру ("спалахує" двічі-тричі на рік у зв'язку з періодом розмноження, появою потомства), і зараз, з настанням холодів, можна трішки "розслабитись", адже взимку їхня активність дещо знижується.
Однак втрачати пильність все ж таки не варто: як повідомили у травматологічному відділенні центральної райлікарні Ковельського МТМО, серед покусаних собаками людей, котрі минулого року зверталися сюди за допомогою, значна частина – "жертви" домашніх тварин. І не сумніваюся, бо не раз доводилося бачити, як деякі господарі, вигулюючи своїх породистих улюбленців, просто серед двору спускають їх з повідків, аби ті вволю набігалися і награлися. Тільки от не завжди ці чотирилапі бешкетники – грайливі пуделі чи милі пікінесики.
Та як би там не було, проблема так і залишається проблемою, доки бродячий пес знову не "порве" якогось перехожого. Але й тоді, на жаль, нічого не вирішиться. Бо що б там не казали у цивілізованій Європі, наші київські можновладці навряд чи найближчим часом на це звернуть увагу, і притулки для собак-безхатьків (і не тільки собак) так і залишаться без фінансування.
Вікторія ЗІНЧУК.
Залишити коментар