Спіймати маніяка допомогла людська небайдужістьСучасний світ – це світ грошей, влади та сили, де кожен "сам за себе". Суспільство починає звикати до байдужості, жорстокості та безвідповідальності, перетворюючи ці явища на щось повсякденне і звичне, що, в свою чергу, призводить до поширення злочинності. І найстрашніше трапляється саме тоді, коли особа втрачає своє людське обличчя і перетворюється на звіра, керованого лише тваринними інстинктами та потребами.
Людська байдужість, ніби смертельна отрута, що вбиває повільно, проникає у нетрі людської душі. Саме байдужість, за словами правоохоронців, заважає розкриттю багатьох злочинів, адже більшість людей живуть за принципом "моя хата скраю, нічого не знаю". А коли до них звертаються, стандартно відповідають: "Нічого не бачив, нічого не чув…". Але чого варта така байдужість? Часом вона обходиться надто дорого, інколи вартуючи людині здоров'я і навіть життя.
Так, лише завдяки небайдужості та допомозі мешканців одного із населених пунктів правоохоронцям вдалося затримати маніяка, котрий нападав і ґвалтував жінок, для однієї з яких зустріч із нелюдом закінчилася фатально.
Затриманим виявився уродженець Шацька, не одружений, тимчасово безробітний, раніше судимий громадянин Т., 1987 року народження. Як було з'ясовано слідством, вперше молодик вчинив напад у березні 2011 року. Того дня, приїхавши у Ковель і програвши усі гроші в букмекерській конторі, злочинець вирішив іти додому пішки. На вулиці Варшавській побачив незнайомку, яка від проїжджої частини грунтовою дорогою йшла в напрямку села Черкас, розмовляючи по мобільному телефону.
Вирішивши пограбувати жінку, він прослідував за нею близько кілометра, після чого підбіг ззаду, схопив рукою за обличчя і потягнув до себе. Коли потерпіла впала, почав виривати з її рук сумочку. Оскільки жінка чинила супротив, став наносити їй удари ногами по тулубу та голові, після чого вирвав у потерпілої сумку та побіг до лісопосадки, де перевірив вміст. Забравши гаманця із грішми, грабіжник поспішив зникнути із місця злочину. Вкрадені гроші витратив, як завше – роблячи ставки у букмекерських конторах Ковеля та Володимира-Волинського.
На початку червня 2011 року злочинець приїхав у Володимир-Волинський, аби в черговий раз спробувати спіймати удачу, граючи на тоталізаторі. Та цього разу не поталанило, тож, програвши усі гроші, змушений був заночувати на вокзалі. Прокинувшись вранці, пішки пішов додому. В обідню пору дійшов до села Крать Турійського району. В цей час на узбіччі дороги помітив автомобіль марки "Форд Сієра", біля якого стояла молода жінка. Оскільки поблизу нікого не було, вирішив її пограбувати. Порівнявшись із жінкою, схопив її рукою ззаду за шию, та, погрожуючи вбивством, наказав сідати за кермо автомобіля і з'їхати у безлюдне місце. Боячись за власне життя, жінка виконала наказ злочинця.
Опинившись у безлюдному лісовому масиві, чоловік наказав потерпілій віддати усі цінні речі, що вона й зробила. Та цього виявилося замало. Приставивши жінці до горла ніж і погрожуючи вбивством, зловмисник примусив жінку вступити із ним у статеві зносини. Після зґвалтування, з метою приховати злочини та уникнути відповідальності нелюд обрізав ножем автомобільний ремінь безпеки, виготовив з нього петлю і став душити жертву, чим заподіяв їй смерть.
Та на цьому, на жаль, криваві пригоди злочинця не закінчилися. Так, влітку 2011 року, увечері, перебуваючи у безлюдному місці на узбіччі дороги поблизу одного з сіл Волинської області, чоловік вчинив напад на чергову жертву. Повертаючись із роботи додому у рідне село грунтовою дорогою через поле, жінка помітила незнайомця, що йшов слідом за нею. Коли вона проходила через лісовий масив, чоловік раптово схопив її ззаду за шию і почав тягнути у лісопосадку ліворуч від дороги. А далі усе за старим сценарієм - грабіж, побиття та зґвалтування. Після чого, аби залякати жертву, нападник почав вголос "роздумувати", що з нею робити: "вбити чи залишити живою".
Перелякана жінка, знаходячись віч-на-віч у вечірній час із злочинцем у лісовому масиві, реально сприйняла погрозу і, побоюючись за власне життя, за вказівкою нападника протягом певного часу після вчинення злочину продовжувала лежати на землі, надавши йому можливість безперешкодно зникнути.
Наступною жертвою маніяка стала мешканка Любомльського району. На щастя, для цієї жінки зустріч із нелюдом закінчилася лише пограбуванням.
Довгий час правоохоронцям не вдавалося вийти на слід злочинця, а мешканці населених пунктів, особливо жінки, боялися виходити вечірньої пори наодинці на вулицю. І хтозна, скільки б ще тривало це жахіття.
Одного липневого дня мешканка села Гайки Турійського району помітила, що її дорогою до села переслідує незнайомий чоловік. Про це вона відразу розповіла сільському голові. Як вияснилося згодом, до нього уже зверталися місцеві жителі із повідомленням про незнайомого чоловіка, який частенько з'являється в районі зупинки громадського транспорту та поблизу села. Ходили розмови, що він переслідує жінок, і місцеві між собою називали його "маніяком".
Отриману від жителів села інформацію стосовно підозрілого незнайомого чоловіка, який з'являється поблизу села, сільський голова взяв до уваги. Тож, коли в один з вечорів, ідучи у своїх справах, помітив на околиці села незнайомого чоловіка, зупинив останнього і розпитав про причини його перебування у такий пізній час поблизу села. Коли ж той пояснив, що повертається від товариша, з яким служив і який живе у даному селі, сільський голова перевірив отриману від чоловіка інформацію.
Переконавшись, що незнайомець його обманув, повідомив про вказані обставини дільничного інспектора. Останній також виявився людиною відповідальною, кілька днів висліджував незнайомця на околицях села, а коли зустрів, вжив заходів для встановлення особи незнайомця. Оскільки підстав для затримання чоловіка не було, змушений був його відпустити.
Пізніше надана мешканцями населеного пункту інформація зіграла важливу роль при затриманні злочинця та доведенні його причетності до вчинених злочинів.
Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе лише в умовах повної ізоляції його від суспільства й призначив міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.
У ході розгляду справи судом також були встановлені факти завідомо неправдивих показань, даних окремими свідками, на що судом було відреаговано відповідно до вимог діючого на той час кримінально-процесуального законодавства.
Тамара ЛУНЬОВА,
суддя Ковельського міськрайонного суду.
Залишити коментар