3. Школа — соціокультурний центр селаКоли молишся і просиш чогось доброчинного, то й небеса чують. Звідти хтось невидимий ніби спрямовує рух людей у задане русло.
До озвученого мною раніше краєзнавчого проекту з видання літопису Ковельщини, гарно вписався семінар під назвою "Практичні аспекти соціалізації учнівської молоді засобами історичного краєзнавства". Семінар, в якому взяли участь науковці вишів, – це знакова подія не тільки для освітян, але й для всієї Ковельщини.
Скажу по правді, що на наукове зібрання я йшов з пересторогою в душі. З одного боку – радість, з другого – сумнів: а чи не будуть літати наші славні науковці в позахмарних висотах теорій, далеких від реального життя?
У спілкуванні з істориками, мовниками, музейними активістами шкіл району хотілось переконатись, чи відійшли ми від пострадянського мислення, коли краєзнавство, історія були частиною (до речі, вагомою) комуністично-агітаційної пропаганди? Адже від того, яким ми формуємо світогляд учня, такою в кінцевому результаті буде й наша Україна, а в ній – життя.
Тому з увагою вслухався у виступ Валентини Камінської – наукового співробітника наукової дослідної лабораторії освітніх інновацій ВІППО, яка вела мову про історію і роль шкільних музеїв у вихованні й навчанні учнів. Осмислював маловідомий для мене термін "музейна педагогіка".
Висловлену ідею, що виховують не тільки люди, але й речі, підхопили, як естафету, Надія Марценюк – завідувач методичного кабінету районного відділу освіти і Тамара Раєвич – доцент кафедри історії міжнародних відносин СНУ.
Можливо, пафосно прозвучало: "Храм історичної духовності – це вся Україна", але в цьому, на мою думку, головний смисл і завдання сьогодення. Є потреба не просто у збереженні й вивченні нашого народного надбання, а, в першу чергу, наповнення храму національно-духовним, українським змістом.
В унісон виступаючим Лариса Дятел – методист відділу освіти підкреслила, що необхідно "зробити музей живим", а "експонат має стати посібником" у виховному і навчальному процесі.
Скажу, що присутні педагоги шкіл району уважно слухали і головні тези занотовували у свої записники. Значить, семінар – не чергова "галочка", а дороговказ до подальшої практичної роботи.
Проте спробуймо критично поглянути на краєзнавство і музейну справу в школах. В області діє 176 шкільних музеїв. В Ковельському районі – 10.
В Голобській гімназії, Дубівській, Поворській, Уховецькій, Білашівській загальноосвітніх школах діють історичні музеї села. В Любитівській ЗОШ І-ІІІ ступенів – етнографії, екології, бойової слави і музей Лесі Українки. В Озерному – народознавчий музей "Берегиня". Потрібно вклонитися і подякувати тим, хто створював ці осередки історії та краєзнавства.
Та знову повертаюсь до вищесказаного: а чи наповнені ці історичні храми національним духом? З аналізу написаного і баченого на свої очі вимушений зауважити, що не повною мірою ми прониклись українським, тобто найріднішим.
Так, гарно представлені етнографічні відділи, які заповнені рушниками, вишиванками, побутовими речами, оберегами, дідухами тощо. Кожен музей тяжіє до висвітлення героїки подій Великої Вітчизняної війни і партизанського руху. На жаль, свідомо чи не свідомо упущено боротьбу за національне відродження і незалежність нашої держави. На задвірках залишилась 22-літня новітня історія України.
Вимушений про це писати ще й ще, в котрий раз наголошувати, що завдання освітянської інтелігенції – це зміна нашої свідомості, формування нового світогляду.
З приємністю згадую відвідини музеїв у Поворську та Уховецьку. Там працювали не тільки педагоги та учні, але були залучені й батьки. І де б не був, я скрізь відчував, що дух українства витає над нами.
Та, попри все, учасників семінару цікавило, а чого досягла Дубівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка визначена базовою для семінару?
Наталія Тхоржевська – директор школи мала показати, як впливають історія, краєзнавство на наше сьогодення.
На щастя, їй це вдалось повністю! Учні із своїми наставниками дослідили походження назви села. Вона походить від священного дерева Перуна – дуба.
Вирішили посадити дубовий гай. Кожен дуб носитиме ім'я учня. Чим не повчальний зв'язок легенди і практики?
Без перебільшення скажу, що Наталія Дмитрівна – це генератор енергії, який заряджає учнів, батьків, не говорячи про вчителів, на реалізацію корисних справ.
Судіть самі: усвідомлюючи, що навчальний заклад є соціокультурним центром села, учні взяли на себе зобов'язання утримувати центральну дорогу і вулиці в чистоті. При цьому головним завданням поставили втілити в життя гасло: "Чисто не там, де метуть, а там, де не смітять!".
Непросто, заморочливо? Так! Але це якраз і є шлях до відродження нашої споконвічної високої культури, коли хата біленька, подвір'я чистеньке, а мова і пісня співучі, без нецензурних і лайливих слів.
Школа сміливо пішла на проведення уроків християнської етики і моралі. Більше того, тут немає конфлікту між священиками УПЦ Київського і Московського патріархатів – єдиний Господь Христос над всім!
На стінах – мудрі думки від Полікарпа Шафети, письменника і журналіста. Цінують своїх видатних і вчаться у них розуму й патріотизму.
А ви чули про віртуальний музей з історії села? Він чудово вписався в комп'ютерну мережу, і кожен може про село Дубове дізнатись все, не піднімаючись з крісла. Хоч на свої очі побачити музей в Дубівській школі таки треба. Він багатий і цікавий.
"Духовне небо – на своїх плечах" – крилато висловилась Наталія Дмитрівна.
Справді, кожен щирий українець, учень і педагог, інтелігент, робітник приречені нести українське і національне.
Відбулось відкрите засідання ради музею, у якому взяли участь краєзнавчі гуртки і студії "Рідний край, "Ера", ЛКС "Провесінь". Вдалось і автору цих рядків висловити своє бачення шляхів реалізації важливої справи.
Відчувалась зацікавленість історією і краєзнавством всіх, хто був на семінарі. Його організатори заслуговують особливої подяки і винагороди.
Роботи – непочатий край. Вона потребує, як і кожна творчість, переосмислення. Маємо пам'ятати: "За нами – майбутнє!".
Так, так – за нами! Пам'ятаєте історичне: "За нами Москва"? Тож ні кроку назад! За нами – Україна!
Анатолій СЕМЕНЮК,
голова міськрайонної організації Національної спілки краєзнавців України.
Залишити коментар