Мама зі шкільної парти"Ти нас зганьбила! Життя своє і наше занапастила!" – ось що зазвичай на свою адресу чує дівчина-підліток, котра після вагань таки наважилась повідомити батькам про те, що вагітна. Рання вагітність не особливо радує ні майбутню маму, ні її близьких, а, швидше, навпаки, такий "подарунок" від доні-школярки більшість батьків просто шокує.
Особливо дивуються люди старшого віку. Та їх можна зрозуміти, адже у 80-х роках минулого сторіччя, коли жінка народжувала в сімнадцять, це вважалося мало не ганьбою, а от нині, коли вагітніє 13-14-річна дівчинка, – це вже нікого не дивує. Але, все ж, якщо таке трапилось, не варто "скоса" дивитися на розгублену й злякану дівчинку, котра не знає, звідки їй у цій ситуації чекати допомоги.
…Про таких, як Оксана, кажуть: в неї усе склалося – і в сім'ї, і на роботі. Але в її випадку – це лише на перший погляд. Адже за щасливою посмішкою коханої дружини та люблячої мами ховаються біль і каяття.
Десятирічному Сергійку, якого з чоловіком всиновили вісім років тому, вона дарує всю ніжність і ласку материнського серця. Йому одному. Бо власних дітей, на жаль, немає. "Навряд чи й матиму", – вкотре повторює собі вона, тридцятивосьмирічна жінка, щодня втрачаючи на це надію.
Й до кого тільки не звертається – до лікарів, знахарів. Їздить у святі місця, що зцілюють від безпліддя. Ходить до церкви, аби замолити свій гріх…
Лише найближчі люди знають про те, що замолоду вона «оступилась». На аборті наполягли батьки. Мовляв, з Дмитром вони ще не готові до сімейного життя: обидва щойно зі шкільної парти, документи до медінституту подали. Навіщо собі майбутнє ламати? Оксана погодилась. Наслідки 16-річну дівчину тоді не лякали. Скільки таких, як вона – одну вагітність перервуть, а вже через рік знову чекають дитину. От і вона чекає. Вже майже двадцять років…
Як вберегти від хибного кроку юних, у яких в подібних ситуаціях страх перед батьками, життєвими труднощами переважає над страхом втратити здоров'я, позбутися радості материнства в майбутньому? Як довести, що потім не допоможуть ні лікарі, ні молитви?
Можна постійно втовкмачувати підліткам, що єдиний спосіб уникнути будь-яких проблем, пов'язаних із сексуальним життям, – не починати його до шлюбу. Адже сьогодні це єдиний метод, який стовідсотково захистить від небажаної вагітності та інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом.
Але нинішні підлітки стосовно цього дотримуються іншої думки, і їм усім заборонити завчасно починати "доросле" життя просто неможливо. А от потурбуватися про те, щоб воно було безпечним, звісно ж, необхідно.
Наче й інформації школярки отримують достатньо, та зазвичай вести профілактичні бесіди про «це» в школі починають в 9-11-их класах. А в цьому віці чимало з них про «ці» секрети вже знають з власного досвіду.
Говорити з цього приводу про будь-які тенденції теж немає потреби, адже статистика безсила, коли йдеться про кожен конкретний випадок. Хоча, як повідомили у Ковельському пологовому будинку, для Ковельщини проблема підліткової вагітності не є аж такою гострою, адже часто 16-17-річні вагітні дівчата у нас серйозніше ставляться до майбутнього материнства, аніж окремі жіночки після тридцяти, котрі, "ненароком" завагітнівши, почуваються зовсім безпорадними й бувають безвідповідальними, чекаючи народження дитини. Як правило, з останніми більше проблем.
Зрештою, всі вагітні віком до 18 років, котрі в минулому році перебували на обліку в жіночій консультації, народили здорових малюків, при чому без жодних ускладнень чи серйозних наслідків (до речі, навіть незаплановані вагітності у їхніх випадках жодного разу не закінчилися абортом).
Серед неповнолітніх, які завагітніли, є дівчата із досить благополучних сімей, а є й, як тепер кажуть, із «асоціальних». Хоча, як свідчить статистика, частіше юними мамами у нас стають мешканки сільської місцевості. У більшості випадків штовхає їх на цей необдуманий крок небажання, як кажуть у народі, "засидітись у дівках". А щоб швидше вийти заміж, знають, якого "чар-зілля" шукати…
Звичайно ж, не всі наші юні землячки у шістнадцять мріють про віник, каструлі та пелюшки. Адже, народжуючи у ранньому віці, їм доведеться забути про комп'ютер, шкільні вечірки, студентські посиденьки, побачення та дискотеки. Проте, у певній мірі, для декого це навіть "плюс". А от щодо інтелектуального розвитку, то в цьому плані якраз все навпаки. Бо, завагітнівши в 15 чи 16, дівчина, швидше за все, змушена буде перервати навчання у школі, інституті тощо. Хіба ж тоді думка про математику чи літературу? І не відомо, коли вона зможе продовжити науку.
З такою проблемою зіткнулася й Олена, котра нині змушена приховувати свій "цікавий" стан, адже боїться, що її виключать з навчального закладу, до якого їй так не просто було вступити. А тут ще й рідні тиснуть, відвернулися друзі. Батько дитини, дізнавшись про свій майбутній статус, теж наче крізь землю провалився. Залишилась сама – наодинці із почуттям провини, розбитими мріями та непевним майбутнім.
Що ж, над останнім Олені справді не завадило б серйозно задуматись, адже з малюком на руках важко не тільки отримати освіту. Згодом можуть з'явитися й інші проблеми, наприклад, при влаштуванні на роботу без професійного досвіду. Про труднощі з налагодженням особистого життя не варто навіть й говорити…
Але чомусь хочеться вірити, що саме в неї все складеться якнайкраще, бо, попри нинішні складні обставини, таки вирішила зберегти дитину, не побоялася взяти відповідальність на себе. І нехай дівчині доведеться починати все спочатку, впевнена, це її лише загартує, зробить стійкою до різних життєвих негод.
Вікторія ЗІНЧУК.
P.S. Імена героїв статті змінено з етичних міркувань.
Залишити коментар