Лілія Сандулеса: "Співаю для душі і людей"Цьогорічний травень подарував ковельчанам зустріч із народною артисткою України Лілією Сандулесою та співаком Валерієм Кириченком. Зірки української естради презентували у нашому місті концертну програму "Весняне рандеву".
З відомою артисткою Лілією Сандулесою нам випала нагода поспілкуватись перед її виходом на сцену Народного дому "Просвіта". Вдалося "зазирнути" у закулісне життя народної артистки, отримати масу позитивних емоцій у спілкуванні із цією прекрасною жінкою.
Лілія Сандулеса "підкорила" моє серце із перших хвилин розмови.
– Відверто кажучи, думала, що вже зіркової кар'єри з мене вистачить – піду на заслужений відпочинок, так і не потрапивши до Ковеля, – жартома розпочала пані Лілія. – До речі, Ви пам'ятаєте, коли останній раз виступала у Вашому місті? – поцікавилась у мене артистка.
– Так. Трішки пам'ятаю, але тоді була ще зовсім маленькою, – відверто зізналась я.
– Дійсно, вже минуло багато років. В душі залишились приємні спогади про Ковель. Я стільки років на сцені, що вже й нові журналісти виросли, – продовжувала жартувати моя співрозмовниця.
– Які емоції переповнюють Ваше серце, адже Ви знову виступаєте у Ковелі?
– Шкода, що ми рідко буваємо з концертами на Волині. За сьогоднішню зустріч з ковельською публікою вдячна Оксані Кириченко, яка займається організацією концертних турів. Із її чоловіком, талановитим українським співаком Валерієм Кириченком виступаємо вдруге.
Відверто скажу, що днями застудилася, тому не сподівалась потрапити у Ковель. Та не в моїх правилах підводити людей. "Бережу" голос перед виступом і обов'язково порадую ковельчан своїми піснями. Дякую Богу, що дає мені сили!
– Чомусь нині заведено запрошувати на концерти російських зірок шоу-бізнесу, незважаючи на те, що гонорари українських артистів значно "скромніші".
– Прикро, що в Україні дійсно мало концертів наших артистів. Не буду гнівити Бога, бо маю насичений гастрольний графік, власну вокальну школу, свої майданчики, корпоративи.
Нещодавно ми з Валерієм Кириченком працювали у самому серці Західної України – Львові. Приємно було бачити заповнений зал філармонії. В найближчому майбутньому, окрім Ковеля, ще маємо концерти в інших містах Волині.
– Давно знайомі із подружжям Кириченків?
– Познайомилась із Валерієм та Оксаною на авторських вечорах Вадима Крищенка. Ще раз хочу сказати добре слово про Оксану, яка в такий нелегкий час організовує концерти.
– Ви часто згадуєте дитинство, юність?
– Родом я із с. Маршинці Чернівецької області. Це, можна сказати, не Буковина, а Бесарабія. Я росла на молдавських піснях, за національністю – молдованка.
Українська близькою стала тоді, коли заспівала на професійній сцені у 1977 році в Чернівецькому філармонійному ВІА "Жива вода". Згодом співала солов'їною більше пісень, ніж мої українські колеги. Один журналіст жартома мене назвав "українською молдованкою".
– Якщо не помиляюсь, то деякий час Ви співали у Волинській обласній філармонії? Чи не сумуєте за Лесиним краєм?
– Волинь – край надзвичайно мальовничий. А люди скрізь однакові. Коли артист виходить на сцену, співає гарні українські пісні, то йому раді скрізь.
Досвід і мудрість приходять з часом. Моє життєве кредо: "Роби те, що повинен робити, та ніколи не роби підлості". Коли була зовсім молодою, усе сприймала дуже боляче, очі не раз були на мокрому місці.
Згодом збагнула, що людська заздрість не повинна впливати на мій душевний стан. З'явився твердий стрижень, впевненість у своїх силах. Етап становлення як артистки пройшов успішно.
– Як далі склалося Ваше життя?
– Згодом мене запросили до Київського державного мюзик-холу. Їздили з гастролями колишніми союзними республіками.
Однак хотілося виступати із власною сольною програмою. Адже, виступаючи із великим колективом, мала можливість співати лише кілька пісень. Творчість "покликала" повернутись у Чернівецьку обласну філармонію.
– Ви реалізували себе, Вас люблять і шанують тисячі шанувальників. Що для Вас головне в житті?
– Хочу сказати, що можна подолати будь-які перепони, що зустрічаються на шляху, крім хвороб, втрати близьких, рідних, знайомих. Болить душа, коли з життя йдуть талановиті артисти. Все решта – можна пережити.
– Пані Ліліє, де Ви зараз проживаєте?
– Наприкінці минулого року переїхала у Чернівці. З Києва повернулася у рідні краї. Тут мешкають мої батьки. Слава Богу, вони здорові. Але я їм все одно дуже потрібна та й вони мені також. Тато і мама потребують моєї уваги і турботи. В Чернівцях дуже добре себе почуваю, я тут – своя.
Київ, який дуже любила, вже не зовсім влаштовує, адже в мегаполісах інтенсивний рух, безкінечні затори. Для артистів-початківців столиця – можливість знайти себе. Я вже пройшла цей етап.
– Ліліє Василівно, Ви на даний час – "вільна пташка". Цікаво, чи маєте вірного і надійного супутника в житті?
– Ще з молодих років не була обділена чоловічою увагою. Та завжди шукала людину, яка б мене розуміла. Це обов'язково має бути музикант або співак. Тоді вже можна говорити про почуття, спільне життя. Хочу відчувати любов, увагу, підтримку. У стосунках з чоловіками тільки-но відчувала фальш, одразу розставляла всі крапки над "і".
– Які пісні зі своєї "колекції" найбільше любите виконувати?
– Усі без винятку. Вони мої – цим усе сказано.
– Звідки черпаєте натхнення до творчості?
– Музика, пісня – моє життя. Без творчості немає тієї іскорки в очах. Коли все гаразд з моїми рідними та близькими, тоді є більше бажання співати, займатися концертною діяльністю. Я завжди об'єктивна до себе і своєї творчості. Дасть Бог попрацювати ще років 5 – то це добре, а ні – піду зі сцени. Все залежить від того, наскільки добре буду себе почувати.
Артист повинен не тільки гарно виглядати, співати, а й вміти пожартувати, бути, як-то кажуть, "на висоті".
Я не буду говорити "до побачення", а тоді повертатися. Все дуже просто. Те саме можу сказати про чоловіків.
– Де Ви любите відпочивати?
– Відпочинку в моєму житті не так багато. Маю досить щільний гастрольний графік. У перерві між концертами займаюсь будівництвом будинку. Невдовзі невістка народить мені онука. Тому відпочивати ніколи. Коли з'являвся час на подорожі, то бувала в Туреччині, Єгипті, Італії та ін.
– Як Вам вдається зберігати красу і молодість? Поділіться своїми жіночими секретами?
– Я "успадкувала" молодість від свого батька. Цим завдячую генетиці. Ніколи не робила пластичних операцій, аби виглядати молодшою.
– Які маєте плани? Над чим працюєте зараз?
– У перспективі – добудувати красивий затишний будинок. Які ж можуть бути плани і бажання у артистки? Звісно ж – концерти. Це – основа мого життя. Непросто переїздити з місця на місце, адже стан українських доріг такий, що й спортом не потрібно займатись. І хоч не завжди легко, та я щодня дякую Богу за усе.
Розмову вела
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: народна артистка України Лілія САНДУЛЕСА.
Фото з архіву автора.
P. S. Творчість Лілії Сандулеси заслуговує високої оцінки. Тридцять п'ять років на сцені, визнання, слава не зіпсували характеру співачки. Можна сказати, що з роками пані Лілія стала ближчою до людей, їхніх почуттів, їхньої долі і переживань. І з ким би не зводили шляхи Лілію Сандулесу, вона завжди дякувала Богу за усе, що підготувала для неї доля.
Залишити коментар