Ковель — дорогий і милий серцю "дім дитинства"Український співак Валерій Кириченко побував у Ковелі із народною артисткою України Лілією Сандулесою. Артисти порадували шанувальників своєї творчості концертною програмою "Весняне рандеву".
Тож, користуючись нагодою, ми поспілкувались із паном Валерієм. Та ми, власне, не могли цього не зробити, адже талановитий співак – наш земляк. Його дитинство і юність тісно пов'язані з нашим затишним і чудовим містом.
– Пане Валерію, вітаємо Вас у Ковелі. Приємно, що не забуваєте рідний край. Для початку трішки розкажіть, з чого розпочиналося Ваше творче життя.
– Перші кроки… Навіть не знаю, з чого розпочати. Студентські роки розпочав у Рівненському педагогічному інституті. Тоді і став співати більш професійно. Пізніше — навчався у Львівській консерваторії (вокальний факультет). Співав у Львові, був солістом Львівської філармонії, оперного театру, працював в Будапешті, багатьох професійних колективах. Вокальні здібності стали проявлятися ще у дитинстві.
– А в шкільні роки співали?
– Так. Ви знаєте, що я – ваш земляк?
– Звичайно.
– Батько мій працював начальником Ковельської виховної колонії. З чотирьох до сімнадцяти років разом із батьками жили у Ковелі. Навчався у школі № 4. На базі школи діяв вокально-інструментальний ансамбль. Та мені, як, мабуть, кожному хлопцеві більш хотілося побігати на футбольному полі.
Коли мої стежки перетинаються з Ковелем, то дуже щасливий. Коли під'їжджаю сюди, то в душі аж щось "тріпоче". Для мене немає нічого важливішого, ніж повернення додому. Перше житло нашої сім'ї було в районі "Черемушок", трохи пізніше – по вул. Міцкевича. Вікна нашої квартири "дивилися" на вхід до Народного дому "Просвіта".
Скажу вам, що поліська природа помітно відрізняється від галицької. Тут ліси, озера, річки. Чому так складаються обставини, що людина любить одну землю, а живе на іншій? А живе, в основному, там, де працює. Після закінчення консерваторії так і залишився у Львові.
– Пане Валерію, кожна людина, яку Бог наділив даром співати, прагне чогось досягти. Які цілі Ви ставили в житті?
– Все життя прагнув співати. В радянські часи заробити гроші співом було досить непросто. Тому їздили за кордон. Два роки працював у Будапешті. Мав можливість залишитись там. Та мене "тягнуло" в Україну. Відверто кажучи, трохи жалкую про це. Сподівався, що життя в незалежній Україні поліпшиться, а вийшло – навпаки.
Знаєте, що люблять співаки? Аплодисменти, визнання і достойні гонорари.
Як не прикро, але пересічним українцям не до концертів, бо треба думати про хліб насущний. Може, колись настануть кращі часи.
– Ви маєте в репертуарі авторські пісні?
– Так. Писав. Та професійним композитором себе назвати не можу. Вважаю, що професіонали це роблять ліпше за мене. Щиро завдячую Олексію Сердюку, одна з пісень якого "гриміла" на весь Радянський Союз у виконанні групи "Самоцвєти", поетам Вадиму Крищенку, Степану Галябарді. Поет-пісняр Володимир Засухін – не тільки відомий співак, котрий написав для Олександра Малініна відому "Берега, берега". Приємно, що композитори довіряють мені перше виконання пісень.
Особисто я критичний до своєї творчості, так би мовити, "самоїд". Для мене краще співати, аніж написати пісню, яка буде недосконалою.
– Пане Валерію, які пісні і музика Вам найбільше імпонують?
– До вподоби виконання ліричних та романтичних пісень. Хоча люблю і рок. Недавно у Львові зібрали оркестр до 50-річчя гурту "Бітлз". Організували концертну програму на творах цього гурту. На таку подію приїхав з Лондона відомий у світі режисер Тоні Палмер, який був товаришем Джона Ленона. Під час концертної програми відбулась трансляція фільму про "Бітлз", режисером якого і є Тоні Палмер.
– Про що мрієте?
– Хочеться, щоб мій виступ надовго запам'ятався моїм дорогим ковельчанам. Мрій на кшталт "підкорити світ" уже немає. Так думалось у 20. Я об'їздив із концертами багато країн. Виступав і в Америці (Сан-Франциско, Лос-Анджелес). Щоб "підкорити світ", потрібно жити в іншій країні. А починати треба з дитинства, а ще – володіти іноземною мовою.
З дружиною Оксаною бували в Лас-Вегасі і бачили, що туди приїздять такі світові зірки, як Карлос Сантана, Селін Діон. Але вони "розкручені" на вищому рівні, як і належить американським традиціям. Це — не Україна. В нас фактично немає ніякого шоу-бізнесу. Кожен "виживає" сам. Але ми, артисти, любимо українську землю, щасливі, бо співаємо для "своїх".
Навіть у Сан-Франциско, коли на День незалежності співав на сцені центрального парку міста, то сюди з'їхались українці з усієї Каліфорнії.
– Сьогодні Ви приїхали у Ковель з чарівними жінками…
– Так, із Лілею Сандулесою та дружиною Оксаною, яка працює редактором Львівського державного телебачення, ведучою телепрограм. Оксана має досвід, тому й займається організацією наших спільних концертів.
Ще раз хочу сказати, що від Ковеля я у захваті, тому вдячний долі, що знову побував тут.
Розмову вела Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: український співак Валерій КИРИЧЕНКО.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар