Літні клопоти фермера Миколи ЛіфанчукаМинулої п'ятниці, перед неймовірною спекою, яка спостерігалася останніми днями, ми побували на сільгоспугіддях ФГ "Крок", що в Облапах. З 1991 року господарство очолює невтомний ентузіаст і працелюб Микола Ліфанчук, котрий, до речі, одним із перших в районі розпочав фермерську справу.
Перед нами – пшеничний лан, який нагадує золоту чашу, наповнену дозрілим зерном. Та бачимо, що потужна техніка залишає поле.
– Що трапилось? – цікавимося у фермера.
– Пшеничка недостатньо підсохла, – бідкається Микола Іванович. – З погодою не поталанило. Самі розумієте, що вологе зерно зберігатися не буде.
– Сподіваєтесь на ліпшу погоду?
– Так. Будемо намагатися виходити у поле при першій-ліпшій нагоді. Адже для хлібороба кожен день – на вагу золота. Маємо в господарстві 5 гектарів пшениці, 4 – тритикале, по 2 гектари ячменю і вівса. Вирощуємо кукурудзу, картоплю, трави. Всього, як-то кажуть, потрохи. Треба ж і худобу годувати, і "копійчину" заробити. Але при нинішній ціновій політиці на сільськогосподарську продукцію хазяйнувати дуже складно.
Низька вартість на м'ясо, овочі, зернові не додає оптимізму. Дякувати Богу, хоч ціна на молоко трішки підвищилась. Пам'ятаю часи, коли в господарстві утримували 30 корів. А тепер маємо лише 4 молочниці.
– Миколо Івановичу, але ж Ви все одно продовжуєте господарювати?
– А що залишається робити? В селі байдикувати не будеш, а особливо – в "гарячу" жнивну пору. Я людина проста, звик до праці на землі. Жити у труді привчив обох синів Романа й Тараса.
Відверто кажучи, фермерська праця – не завжди вдячна справа. От, до прикладу, збере фермер врожай і міркує: "Як продати зерно, щоб хоча б перекрити збитки?". Тому не поспішає його здавати. Та й ціна на зернові сьогодні бажала б бути ліпшою. Так само можна сказати про картоплю. Не вгадаєш: буде ціна на неї чи ні? За безцінь віддавати чесно зароблене? Повірте, що аж душа болить.
– На Вашу думку, можна щось змінити?
– Зміни на краще відбудуться тоді, коли влада повернеться "обличчям" до селян. Не має значення, чи це крупне господарство, чи фермерське, чи мова йде про одноосібників. Потрібно, щоб можновладці збагнули: "Без села не буде України".
Ніколи агропромисловий комплекс не запрацює на повну силу, якщо не підтримувати власного сільгоспвиробника. Українець споживає продукцію інших держав. В одеські порти привозять картоплю з Туреччини та Єгипту. Ціна на неї досить низька. Та чому дивуватись? Картопля у теплих країнах родить двічі, а то й тричі на рік. Звідси й низька ціна. От тобі й "підтримка", от і господарюй! Але ми не складаємо руки. Хоч фермери та інші аграрії працюють із "зав'язаними" очима, все ж сподіваємося, що нас почують, що, врешті-решт, відбудуться зміни, діятимуть реальні державні програми на підтримку сільгоспвиробника.
– Миколо Івановичу, як же Ви усьому даєте раду? Адже у Вашому господарстві техніка далеко не нова. Важкувато, мабуть, жнивувати на старенькій "Ниві"?
– Час від часу наша "раритетна" техніка виходить з ладу, але ми із синами призвичаїлись до стареньких комбайнів і тракторів. Тут не треба великої науки. Головне – бережливе ставлення: вчасно масла підлити, по-доброму "попросити", щоб не підвела. Надійною підтримкою і опорою для мене є сини Роман і Тарас. Хоч кожен з них має роботу, але ніхто не цурається допомогти у сезон жнив чи на посівній.
Пишаюсь тим, що хліборобська династія Ліфанчуків має продовження. Було б тільки здоров'я.
… У невимушеній атмосфері тривала наша розмова з фермером. Раптом до Миколи Івановича підбігло двоє хлопчаків із допитливими оченятами, які відразу пригорнулися до нього.
– Онуки Макар і Микола. Майбутні комбайнери, – з неприхованою гордістю мовив чоловік.
Хто знає: може, виростуть із цих маленьких козаків господарі, як-то кажуть, нової "генерації". А ще краще – нехай виростуть хорошими людьми, трудолюбивими господарями, такими як, їхній дідусь.
•
У ці дні у ФГ "Крок" приступили до обмолоту пшениці. Погожі "вікна" покликали Миколу Ліфанчука та його помічників на жнива. Зранку, допоки не сяде Сонце, трудяться господар із синами, бо засвоїли просту істину: "Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту".
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: фермер з Облап Микола ЛІФАНЧУК з онуками Макаром та Миколою і сином Романом.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар