Слово про товаришаМожна жить, а можна існувати,
Можна думать – можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!
Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого "не можна".
Василь СИМОНЕНКО.
16 серпня ц. р. виповнився рік відтоді, як відійшов у Вічність Василь ФІЛЮК.
Справжня людина – це людина добра і мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, захистити і зрозуміти, поважати і порадити, людина з добрим серцем та відкритою душею.
Це все, мабуть, далеко не достатній перелік чеснот, якими був наділений Василь Філюк – вірний син своєї землі, високоосвічений, талановитий педагог, громадський діяч, депутат районної ради декількох скликань, керівник і просто хороша людина.
Він ніколи не був байдужим до людського горя. Всім серцем любив рідних, цінував і поважав друзів, умів розважити, підтримати, допомогти.
Працюючи директором Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, віддавав всі сили, знання і натхнення, аби достукатися до сердець дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, вберегти їхні скалічені душі від розпачу, непорозумінь, від усього лихого.
Він знав про кожну дитину усе, по-батьківськи виховував, вчив бути сильними і терпеливими, сіяв у маленькі душі добро. Й вони, ці маленькі беззахисні крихітки, любили його, мов свого рідного, ділились наболілим, з нетерпінням чекали, виглядаючи у вікно. А коли Василь Васильович приїздив на роботу, що стала для нього другою домівкою, чимдуж бігли, обступали його, навперебій розповідаючи про свої радості і тривоги.
Невблаганна хвороба вирвала його із сім'ї, з родини, з колективу, із всього земного життя. У Василя Філюка залишилося багато друзів, чимало ще зосталося не пройдених доріг, нездійснених мрій, задумів…
Він так любив дружину, дітей, беріг їх, мов зіницю ока. Та найбільшою гордістю і втіхою Василя Васильовича були його онуки, які душі не чули у своєму дідусеві.
– В моєму робочому кабінеті, як найдорожча нагорода, – Подяка від директора Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Василя Філюка, – розповідає депутат районної ради з фракції "ВО "Батьківщина" Анатолій Корнійчук. – Любив він дітей, дорожив сімейними вузами, цінував друзів, старався допомогти кожному. Все життя будував, садив дерева, квіти. А найголовніше – сіяв добро серед людей. Як авторитетний організатор, колишній голова Ковельської районної організації ВО «Батьківщина» Василь Філюк привів мене через Майдан до активної партійної та громадської роботи.
Чимало Василь Васильович зробив для розвитку Голоб, де мешкав із сім'єю. Доклав зусиль до відбудови районного стадіону "Дружба", реконструкції місцевої школи, газифікації, прагнув вирішувати важливі питання, що стосуються багатьох сфер життєдіяльності селища.
– Ніколи не шукав він власної вигоди, хоч і займав депутатське крісло у районі, – продовжує Анатолій Авакумович. – Бо основи чесності і моралі були запорукою його життя, хоча далеко не усі бажали заводити дружбу з опозиційними депутатами. Користувався високим довір'ям у виборців.
Як показали результати місцевих виборів 2010 року, Василь Філюк, не виходячи з лікарні, із значним відривом здобув депутатський мандат по Голобському мажоритарному виборчому округу, бо люди йому вірили і довіряли.
Хотілося б, аби до влади завжди приходили люди, яким близькі проблеми односельчан, яким небайдужий завтрашній день простого селянина. Керувати громадою повинна людина з народу, яка не прагне до власного збагачення, скромна, чесна, совісна.
Василь Васильович жив у звичайній хатині, в якій, окрім його власної, живе ще дві сім'ї. Ніколи не нарікав на це, бо духовне для нього було вищим за матеріальне. Так виховував своїх учнів, дітей, які стали гідними продовжувачами його мудрої науки. Він сповідував політику щоденних добрих справ, повсякчас вирішував важливі громадські справи.
– По-справжньому усвідомити, яка це втрата, можуть тільки ті, хто знав Василя Васильовича, – доповнює колегу по фракції депутат районної ради Тит Абрамчук.
– Він був чесним, відвертим, наполегливо йшов до своєї мети, чим заслужив повагу багатьох людей. Його дім завжди був відкритим для друзів, які могли знайти у нього підтримку. Ми тішилися його успіхами і мали впевненість, що він у будь-яку хвилину прийде на допомогу. Наші серця не можуть змиритися з тим, що ми втратили Василя Васильовича назавжди. Нам не вистачає його жартів, відвертої дружньої поради, задушевної пісні.
Наш товариш володів співочим талантом, був душею компанії, хорошим сім'янином, дбайливим господарем, жив у гармонії з природою. І хоч часу вільного не завжди було багато, він організовував для нас прогулянки лісом. Любив збирати ягоди, гриби. Та найбільше любив рибалити з дітьми, онуками і товаришами.
Василь Васильович був завжди охайним. Вдома, на городі, на подвір'ї відчувалась його господарська рука. Допомагав дружині по господарству, багато читав, бо в книгах знаходив відповіді на чимало животрепетних питань. Він володів "секретами" консервування. Його неймовірної смакоти помідорчики і огірочки завжди були окрасою домашнього столу. Любив Бога, дітей. До останнього свого подиху не скаржився на недугу. Був людиною колосальної сили духу, енергетики. Його розповіді з життя хотілося слухати й слухати. А яким же був дотепником, яким життєрадісним і щирим!
•
Говорять, що час лікує, затягує рани. Неправда. Просто біль відходить кудись глибше в серце, знаходить своє місце там. І нікуди від неї не подінешся.
Василю Васильовичу! Ваші друзі до останку будуть нести важкий тягар сумної розлуки з Вами. У їхніх серцях Ви – навіки.
У роковини його смерті помолімося за Василя Васильовича. Запалімо свічку пам'яті. Нехай його душа знайде вічний спокій у Царстві Небесному.
Підготувала Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКУ: три товариші і колеги по фракції «ВО "Батьківщина" у районній раді Тит АБРАМЧУК, [Василь ФІЛЮК], Анатолій КОРНІЙЧУК.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар