Ведуть до Почаєва стежки-доріжки...У 988 році християнською стала одна з найбільших на той час держав у Європі – Київська Русь. Святий рівноапостольний князь Володимир Великий прийняв хрещення у грецькому місті Корсуні (Херсонесі), а потім в Києві охрестив у Дніпрі, де впадає річка Почайна, русичів.
Відлуння тої сивої давнини через 1025 років прийшло до нашого міста 27 липня із хресним ходом, який прибув з Ратного. А розпочався він у Польщі, пройшов Білоруссю, Україною, тому й назвали його "міжнародним".
У Ковелі святкове богослужіння у Свято-Воскресенському соборі очолив старший благочинний Ковельщини протоієрей Володимир Ровінський. Разом з ковельчанами молебень співслужили священики Польської Православної церкви. Також були присутні представники місцевої влади (фото 1), про що повідомлялося у газеті "Вісті Ковельщини".
Настоятель храму протоієрей Георгій Бе
нзюк благословив усіх учасників хресного ходу, які виявили бажання поклонитися іконі Почаївської Божої Матері і напитися із спраглого джерела води.
Дорога до кінцевої мети була тернистою і нелегкою. Завдяки хорошій організації люди мали усе необхідне: воду, медичну допомогу, ночівлю і харчування.
Дуже радує, що багато молоді взяло участь у хресному ході. Наймолодшому учаснику Васильку, який ішов пішки, було 9 років, а дворічного сина один батько ніс на своїх плечах. Найстарша учасниця – бабуся Анна з Ратного, маючи за плечима 91 рік, впевнено крокувала до Почаєва і жодного разу не звернулася за медичною допомогою. На фото 3 вона під час обідньої трапези із отцем Варлаамом, який відповідав за учасників хресного ходу, і Максимом з Волі-Ковельської.
Цей хлопець ніс хрест попереду (фото 2), не кажучи й слова, що як боляче йому ступати ногами в мозолях. Метою його було донести хрест до ікони Почаївської Божої Матері. А босонога Катруся з Горохова бігла по дорозі, не жаліючи своїх ніжок, які вкрилися кривавими мозолями, щоб попросити здоров'я для мами і всієї родин
и.
Ця сила духу підтримувалася постійною молитвою, яка гучно летіла до неба та із благословенням поверталася до людей.
Дорогу завершили біля воріт Лаври, припали навколішки з молитвою і дякували Богові та Його Матері за той шлях, що подолали. Ковельчани йшли 7 днів, а поляки – 14.
Монахи Лаври окроплювали усіх святою водою і запросили на вечерю. Наступним прибув хресний хід із Луцька, за ним – з Радивиліва.
Скликали дзвони свята Почаївської ікони Божої Матері в храм силу-силенну людей. Хор семінаристів велично і співзвучно допомагав вести службу одинадцятьом митрополитам. Раділи небо і земля, раділи учасники хресного ходу...
Валентина ГАЛАЙЧУК.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар