Село неначе "погоріло"...Пияцтво та алкоголізм належать до найбільш поширених негативних соціальних реалій сучасного українського суспільства. Чоловічий алкоголізм ми сприймаємо зараз чомусь як цілком «нормальне» явище, що активно доводять представники сильної статі, незалежно від їхнього віку чи соціального статусу. Та й жіночим пияцтвом нас теж важко здивувати, адже, як виявляється, свою емансипованість наші співвітчизниці виявляють не лише в прагненні довести, що їм, як і чоловікам, до снаги будь-яка справа, а й за чаркою не відстають від них.
Не оглядаємось сьогодні й на підлітків, котрі на лавках в парку, у дворах, а то й просто на ходу з пляшки цмулять пиво, «бір-мікс» чи «джин-тонік», при цьому, аби подвоїти кайф, активно «закушують» це пійло цигаркою.
Ще один «різновид» українського пияцтва – це пияцтво на селі, яке донедавна вважалося колискою національної самобутності, хранителем моральних цінностей. Нині ж тотальне зловживання алкоголем, наче страшна епідемія, загрожує колись квітучим селам.
На жаль, існує ця проблема і на Ковельщині, бо багатьох наших земляків вже таки добряче полюбив «зелений змій». А ця любов їх «стимулює» до скоєння крадіжок, бійок та інших побутових конфліктів, інколи навіть з летальним кінцем. Про це свідчить й кримінальна хроніка. Адже у минулому році у районі скоєно три вбивства, вчинені у стані алкогольного сп’яніння. У цьому ж році через зловживання спиртним вже не один бідолаха опинився на лікарняному ліжку.
Трагедією закінчились посиденьки за чаркою в оселі 47-річної мешканки села Поворська, яка останні гостини, котрі влаштувала з нагоди приїзду знайомого, згадує, як страшний сон (про цей випадок розповідалося в одному з номерів «Вістей Ковельщини»). Як виявилось, її гість став жертвою ревнощів. Співмешканець господині під час застілля вдарив його ножем у живіт.
З гостин чоловіка забрала “швидка допомога”. А от ревнивець, якому затьмарило розум чи то кохання, чи то горілка, за скоєне відповідатиме перед Законом.
Кровопролиттям закінчилась пиятика і в оселі мешканця села Мельниці. Історія – банальна. Двоє товаришів вирішили «розслабитися» після виснажливого робочого дня. Взяли пляшчину і вирушили до знайомого, який теж був не проти випити чарку-другу.
За столом зав’язалася розмова. Все було ніби й нічого, але один з гостей, як-то кажуть, ні сіло, ні впало почав ображати господаря. Говорив-балакав багато – одним словом, привіт, біла гарячко!..
Тим часом у господаря, котрий довго мовчки слухав «компліменти» на свою адресу, терпець таки увірвався. Нічого не тямлячи від люті, схопив зі столу ножа і вдарив ним кривдника у груди. На щастя, невдячний гість вчасно схаменувся і викликав «швидку».
В селі нерідко алкоголем зловживають, починаючи від школярів і закінчуючи представниками місцевої інтелігенції. Про пересічних мешканців, які часто-густо тиняються без діла, не варто й говорити. Ото й воно! Немає на селі роботи, і п’ють тут іноді не від хорошого життя.
Молодь, кому вдалося, подалася до міста, а хто залишився – ризикує теж «підсісти на стакан». На жаль, найчастіше так і складається. Аж боляче дивитися, як зовсім молоді ще люди із задутими обличчями тільки те й роблять, що шукають, чим би похмелитися і, врешті-решт, спиваються.
Інша біда – дитяче пияцтво. Шокує остання статистика: за результатами соціологічного опитування кожен десятий підліток в Україні вважається невиліковним алкоголіком. Підлітки вже відкрито розпивають пиво на вулицях, а щось міцніше «пробують» потайки.
Так уже склалося, що дозвілля сільських жителів не надто цікаве, особливо для молоді, у якої немає іншої альтернативи, окрім як проводити вільний час у місцевих забігайлівках. Прийти на дискотеку чи в клуб «під мухою» старшокласники сьогодні вважають за норму. А, зловивши «білочку», виробляють часом там таке, що й телевізійні «Секретні матеріали» відпочивають.
Якось, розмовляючи на цю тему із знайомим сільським головою, почула від нього: «Наша сільська рада невеличка. У нас немає великих підприємств чи господарств, тому й важко людям знайти хоча б якийсь заробіток. От і доводиться перебиватися роботою, як-то кажуть, де трапиться. А за неї здебільшого розраховуються могоричем. Інші п’ють від нічого робити».
Можливо, мій співрозмовник має рацію. Але чому ж тоді, проїжджаючи якось через одне з приміських промислово розвинутих сіл, трапилось бачити, що окремі його мешканці вже серед білого дня на ногах ледве стоять?
До цього «штовхають» ще й так звані «точки» збуту самогону, куди і вдень, і вночі сходяться палкі шанувальники Бахуса. Однак побороти це негативне явище правоохоронцям не вдається. А що тут вдієш? Коли адміністративна відповідальність за зберігання та придбання самогону не завжди лякає осіб, які постійно займаються його збутом і мають від цього немалі прибутки. Водночас невеликі за розміром штрафи їх не зупиняють. Тому люди в селах і далі спиваються.
Зазвичай в нетверезому стані любителі оковитої тероризують свою родину. Найбільше у таких сім’ях страждають діти, батьки яких зловживають спиртними напоями. Постійні сімейні конфлікти призводять до стресів, психічних розладів у дітей.
За пляшкою такі горе-батьки не бачать своїх синів і доньок, а ті шукають розради за межами рідної домівки і, опинившись на вулиці, часто-густо ступають на хибний шлях.
Замість материнської ласки і надійного татового плеча – у кращому разі байдужість. Не кажучи про те, що таким дітям доводиться витримувати постійні п’яні колотнечі між батьками, а то й відчувати на собі їхні кулаки.
В Уховецьку минулого року трапився випадок, який обурив усіх місцевих мешканців. Їхня землячка, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час домашнього скандалу завдала ножове поранення шістнадцятирічному сину, який повернувся зі школи. Не в змозі більше терпіти п’яні «вибрики» матері, їй не змовчав. А та, розлютившись, схопилася за ніж...
До слова. На обліку в службі у справах дітей райдержадміністрації перебуває 32 сім’ї, що опинились у складних життєвих обставинах. У них виховується 76 дітей. Протягом минулого року в Ковельський міськвідділ УМВС України у Волинській області надійшло 16 подань про притягнення до адміністративної відповідальності батьків, які ухиляються від виконання батьківських обов’язків (у цьому році додалося ще 5 подань). Направлено 7 позовів до суду на позбавлення батьківських прав (плюс ще один у цьому році). Позбавлено батьківських прав 10 батьків відносно 13 дітей. У цьому ж році до таких приєдналося ще двоє батьків. Вилучено 15 дітей із сімей, де умови загрожували їхньому життю та здоров’ю.
Цікаво, чому така сумна статистика? Здогадайтеся з першого разу.
На жаль, найчастіше складні життєві обставини виникають з вини батьків, котрі з ранку до ночі «заливаються» спиртним. А коли ненадовго приходять до тямки, то, виявляється, не в змозі подбати ні про себе, ні про дітей.
Якось під час одного з рейдів, влаштованих районною службою у справах дітей, довелося відвідати кілька сімей, що перебувають на обліку служби. Те, що побачила, й досі пам’ятаю. Батьки, у яких по двоє-троє, а то й більше дітей, — алкоголіки зі стажем (не- зважаючи на те, що більшості з них ледве за тридцять). І хоч того дня застали їх майже у тверезому стані (судячи з їхньої на той момент зовнішності, впевнено стверджувати цей факт таки не беруся), видно, що «зелений змій» у їхніх оселях «господарює» вже давно. В кімнатах, як на смітнику – все догори дном.
На кухні, окрім порожніх пляшок та брудних каструль, у кращому разі — вчорашні недоїдки. Малолітні діти, замурзані й обтріпані, боязко позирають на нас, непроханих гостей, й, водночас, дивляться з надією – а раптом ми приїхали з подарунками?
Найсумніше те, що бездоглядні, кинуті напризволяще діти опиняються на вулиці, а подорослішавши, повторюють долю своїх непутящих батьків.
Проте, буває, не мають місця в своїй хаті старенькі батьки, діти яких від горілки не знають нічого святого. Вражаюча історія мого знайомого, котрий мешкає в одному з населених пунктів неподалік від Ковеля, могла б стати сюжетом художнього фільму чи серіалу. Виявляється, в його товариша-односельчанина мешкає чоловік, якого вигнала з дому рідна донька-п’яниця. Мовляв, годі «старому» плутатися під ногами і «заважати» жити! Бачте, не подобається йому її життя. Що ж, тоді десь кращого хай пошукає.
У чужих людей «вигнанцеві» таки краще живеться. Вдячний їм за хліб, дах над головою й добре слово. Адже пошкодували його, прихистили, бо вже не в таких літах ховатися по підвалах й блукати по чужих дворах. Але в душі чоловік таки сподівається, що донька «відійде» від хмелю і перепросить у батька. А він її простить…
«Що за люди пішли? І молоде, і старе – ні про що не думають. Тільки й клопіт, де б то посиденьки справити», — пліткують сусіди. Поговорять між собою та й, байдужі, розійдуться. А байдужими у цій ситуації аж ніяк не можна бути. Адже, в першу чергу, сільській громаді під силу вплинути на односельчан, що зловживають горілкою. Потрібно просто намагатися щось робити, якось виправляти становище, а не з сусідкою на лавці, зловтішаючись, обговорювати чужу біду. Бо завтра теж саме може спіткати і власну родину.
Вікторія ТАРАСЮК.
Залишити коментар