Сергій Дружинович: "Молоді є на кого рівнятись"У нашому місті все більшої популярності серед молоді набуває найвідоміше національне бойове мистецтво в Україні – рукопаш гопак. Його корені сягають тих історичних глибин, коли Українська держава славилась могутністю, а нашими легендарними предками-козаками захоплювався світ. На таких заняттях дітей та молодь вчать не лише битися і вправлятися із шаблею, а й поважати історію свого народу та пишатися своїм походженням.
Восьмирічний В'ячеслав Дудінський з-поміж усіх бойових мистецтв обрав українське – рукопаш гопак. І от уже другий рік він опановує спеціальні козацькі прийоми та детально вивчає історію і звичаї свого народу. Славко підтвердив свої знання, отримавши першу відзнаку "Молодший пластун".
– Рукопаш гопак – це суто українське мистецтво, а не десь запозичене. Ніде більше такого немає, тільки в Україні. Я вже навчився кількох прийомів. А ще дуже люблю нашу історію, активний відпочинок. У нас проводяться заняття, на яких розповідають кожного разу про щось нове. А влітку цікаво бувати у таборі "Волинська Січ", де вчимося їздити верхи на конях, стріляти з лука, фехтувати, – розповідає хлопчик.
Ковельський осередок школи рукопашу гопак згуртовує прихильників давнього українського бойового мистецтва. Нині тут займається 64 вихованці віком від 6 до 18 років.
– Рукопаш гопак у Ковелі розвивається за трьома напрямками – це оздоровчий, спортивний і фольклорно-мистецький. Є ще бойовий напрямок, але це для більш досвідчених шкіл. У нас немає цього напрямку, бо розвивати бойові навики варто вже у старшому віці. Наші юні вихованці гартуються фізично завдяки гімнастичним і акробатичним вправам, а згодом освоюють й ударну техніку. Зараз вони навчаються за системою спортивно-патріотичного виховання, розробленою спільно з Львівським державним інститутом фізичної культури, – зазначив у коментарі голова молодіжного фонду "Наше майбутнє" Сергій Дружинович.
– Яким чином ця система впливає на свідомість юних? – цікавлюся далі у пана Сергія.
– Ця система працює лише в цілісному виконанні. Рукопаш гопак мало сприймати лише як вид спорту. Це – ефективний метод фізично-духовного виховання, що сприяє усебічному розвитку, оздоровленню, готовності до захисту Вітчизни. Якби якомога більше людей залучити до цих занять, то, гадаю, і в суспільстві відбулися б позитивні зміни.
– Можливо, трішки відійду від теми, але цікаво, як ставитесь до того, що наші спортсмени на різноманітних міжнародних змаганнях намагаються заявити про себе не тільки завдяки високим результатам, а й популяризуючи українську історію, національні традиції? От, наприклад, на Олімпіаді-2012 кілька українських боксерів виступили з традиційними козацькими зачісками – чубами...
– А чому б і ні?.. До речі, разом з одним із тих хлопців-козарлюг, чемпіоном Європи, світу та Олімпійських ігор Олександром Усиком навчався у Львівському державному інституті фізичної культури, тільки на різних кафедрах.
Звичайно, їхні виступи дещо схожі на шоу-програму, але, з іншого боку, колись козаків у бою впізнавали по чубах, от і тепер наших хлопців запам'ятають надовго. Це – ніби їхня "візитна картка". Тепер Україну в світі знатимуть не лише завдяки братам Кличкам…
– Якщо вже Ви згадали про них, скажіть, як розцінюєте останній бій Володимира Кличка, котрий нещодавно у Москві впевнено переміг росіянина Олександра Повєткіна? Ви теж такими непохитними і непереможними, як брати Клички, вчите бути своїх вихованців?
– У результаті цього бою навіть не сумнівався… Добре, що є у нас такий яскравий приклад, і наша молодь має на кого рівнятися. Як колись рівнялися на славних козацьких ватажків Сірка і Кривоноса, так і сьогодні мають бути люди, імена яких впишуть в героїчні сторінки історії України.
Вікторія ЗІНЧУК.
Залишити коментар