Війна – це страшне лихо для будь-якого народу. І найважчий її тягар несуть прості люди: молоденькі солдати, яких державні функціонери шикують у військові лави, матері, які не дочекалися своїх синів, діти, що так і не побачили батьків.
Відомий полководець Олександр Суворов якось сказав: "Війна закінчується лише тоді, коли похоронений її останній солдат".
Про те, що на території Свято-Воскресенського собору УПЦ у Ковелі знаходиться масове поховання солдат вермахту, ковельчани не раз чули від місцевих старожилів. Настоятель собору протоієрей Георгій Бензюк розповів, що наприкінці 1990-х років під час ремонтних робіт біля церкви було знайдено рештки німецького солдата. Очевидно,інформація про це поховання німецьких вояків збереглася і в архівах Німеччини.
Згідно з Угодою між Урядами України і Федеративної Республіки Німеччини про догляд за могилами загиблих воїнів від 29 травня 1996 року Німецька Народна спілка по догляду за військовими похованнями проводить збір рештків німецьких військовослужбовців часів Другої світової війни з метою їх подальшої ідентифікації, розшуку родичів та перепоховання.
Спілка існує за кошти громадян Німеччини й опікується німецькими військовими похованнями майже у 100 країнах світу.
На минулому тижні у Ковелі на території собору працювала робоча група цієї спілки. З-під землі підняли останки шістдесяти двох солдатів та офіцерів, які загинули під час Другої світової війни. Військовослужбовці будуть перепоховані на німецькому збірному військовому кладовищі поблизу села Потелич Жовківського району Львівської області.
Поруч з останками у більшості випадків пошуковці знаходили металеві жетони, за якими можна ідентифікувати кожного загиблого. Такі жетони з викарбуваними даними (військовий підрозділ, група крові, особистий номер) носили на шиї усі німецькі солдати. Медальйон складався з двох частин, на яких дублювалася інформація. Якщо солдат гинув, жетон розламували навпіл – одну частину залишали в могилі, іншу забирали в німецький архів.
Траплялося, що при похованні, крім жетона, німці клали пляшку із запискою, де теж зазначалася інформація про загиблого. Таку знайшли й в Ковелі. Аркуш паперу в клітинку добре зберігся. На ньому чітким каліграфічним почерком виведено ім'я загиблого бійця, дату його народження та смерті. Серед знахідок також – фрагменти обмундирування, обручки, срібні персні-«печатки», молитовник, деякі особисті речі.
– Ми часто при розкопках знаходимо у могилах хрестики, медальйони із зображенням Матері Божої, молитовники та вервички. Очевидно, що серед військових було багато віруючих, солдати молилися та вірили, що врятуються з цього пекла, – каже керівник робочої групи Мирон Старко.
Мирон Володимирович родом з Львівщини, ось уже дванадцятий рік займається розшуком та ексгумацією могил солдатів вермахту, які загинули під час Другої світової. За час роботи підняв понад 4000 останків. Інформація про результати роботи надходить до центрального офісу Німецької Народної спілки по догляду за військовими похованнями у німецькому місті Кассель, працівники якого й розшукують родичів загиблих.
А скільки українців полягло на фронтах Другої світової, відстоюючи рідну землю! У дні, коли Україна відзначає 69-ту річницю визволення від фашистських загарбників, особливим щемом у серцях відгукується подвиг наших солдатів. Це завдяки їх жертовності, відданості своєму народу ми живемо у вільній країні, під мирним небом.
Майже сім десятків мирних років відділяють нас від лихоліть війни, але в пам'яті народу подвиг наших героїв не згасне ніколи.
Світлана ЛЯШУК.
НА ЗНІМКАХ: Мирон СТАРКО (крайній праворуч) та робоча група працюють на території Свято-Воскресенського собору; знайдена у пляшці записка; жетон німецького солдата.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар