Валерій Черняков: "Свобода" — "спецназ" опозиціїНещодавно в гостях у редакції "Вістей Ковельщини" побував наш земляк, народний депутат України Валерій Черняков, котрий на парламентських виборах 2012 року пройшов у Верховну Раду за списком ВО "Свобода".
– Валерію Вікторовичу, коли Ви відчули себе "справжнім" політиком?
– Політикою зацікавився після проходження військової служби. Саме тоді в Україні, наприкінці 80-х років, розпочалася боротьба за національне відродження і волю України. Вступивши до лав Народного Руху України, очолив націоналістичну громадську організацію "Варта Руху", яка мала на меті захищати учасників організованих «рухівцями» масових заходів.
На початку 1990-х був головою Ковельської міської організації Соціал-національної партії України (попередниця "Свободи"). В 1998 році став заступником голови Волинської обласної організації. В 2009 році очолив Полтавську обласну організацію ВО "Свобода". А на парламентських виборах 2012 року обраний народним депутатом від ВО "Свобода".
– А все ж, чому Ви прийшли до парламенту й що маєте намір зробити?
– Досягти поставленої мети опозиційним силам вдасться, перш за все, отримавши більшість у парламенті. Лише тоді буде можливо щось змінити у державі, аби наші люди, нарешті, відчули себе гідними її громадянами. Але сьогодні поки що, на жаль, рано про це говорити. І цьому, насамперед, слід "дякувати" "тушкам", які перейшли до "регіоналів".
Та й, зрештою, депутати-мажоритарники, яких Волинь делегувала у парламент, формально залишаються позафракційними, однак наразі голосують так, як провладна політична сила. Така їхня позиція суперечить тому, про що вони розповідають своїм виборцям під час зустрічей з ними. Для прикладу, під час голосування за відміну славнозвісної пенсійної реформи, коли не вистачило кількох голосів, серед "противників" були й наші мажоритарники.
Це ж стосується й скандального законопроекту про векселі, яким запропоновано реструктуризувати в бюджеті 2013 року фактичну заборгованість за допомогою казначейських векселів. Нагадаю цей Закон набув чинності у липні цього року.
– Чи змінилися за час роботи у Верховній Раді Ваші пріоритети? Які питання для Вас є зараз принциповими?
– Ми завжди стоїмо на своїх позиціях. Адже якби «свободівці» змінювали свої пріоритети, то скомпрометували б себе або зайшли б у безвихідь. Цього не сталося. Більше того, ВО "Свобода" зайняла достойне місце у нинішньому парламенті. За весь час від свого створення авторитет нашої політичної сили суттєво зріс, відчувається її вплив на важливі процеси, що відбувають в державі.
Якщо говорити про мою діяльність у парламенті, то хочу згадати і про роботу в Комітеті Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, де очолюю підкомітет з питань взаємодії з громадянським суспільством. Завдання Комітету – проведення антикорупційної експертизи законопроектів, що подаються у Верховну Раду. Відверто кажучи, з великої кількості законопроектів, зважаючи на ризик корупційності, на останньому засіданні Комітету значну частину було відхилено.
Серед таких – багато законопроектів, поданих Кабінетом Міністрів. Проте, користуючись протекцією партії влади, вони включалися в порядок денний сесії, як, скажімо, одіозний законопроект Нестора Шуфрича про мисливські господарства, у якому були закладені явні корупційні складові.
В цьому проекті обмежуються права простих мисливців і надавалися нечувані привілеї користувачам приватних мисливських угідь, зокрема, передбачалося існування так званого "вольєрного полювання", яке могло проводитися в будь-яку пору року. Проте в законопроекті не було зазначено максимальних розмірів цих вольєрів, до яких могли бути включені десятки й сотні тисяч гектарів. Якби такий законопроект пройшов, прості люди не змогли б заходити в ці лісові масиви навіть за грибами та ягодами.
– Вже майже рік, як Ви у парламенті. Як оцінюєте роботу Вашої політичної сили у Верховній Раді України?
– Складно давати оцінку в умовах, що зараз склалися. Й не дивно, зважаючи на те, що правляча Партія регіонів всіляко ізолює наші ініціативи. Повинен сказати, що вкрай дискримінаційною була позиція керівництва Верховної Ради під час розгляду наших законопроектів. Можу нагадати, що із понад трьохсот законопроектів, зареєстрованих «свободівцями», лише декілька були розглянуті, однак жодного так і не було прийнято. Проте завдяки ВО "Свобода" вдалося "зцементувати" опозицію, з якою, нарешті, почали рахуватися політичні опоненти.
– Як Ви ставитеся до запланованого підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС? На Вашу думку, яких наслідків нам чекати після цього?
– Угода про асоціацію – це важливий, необхідний крок для зближення з Європою. Це дуже очікувана, так би мовити, оздоровча терапія для української економіки, яка отримає доступ на європейські ринки. Тому, звичайно ж, можна стверджувати, що Угода про асоціацію для України є безумовним позитивом. Але не слід сподіватися, що після її підписання, якщо таке відбудеться, всі проблеми у державі самі собою зникнуть.
Окрім того, одна з найбільших проблем під час ухвалення євроінтеграційних законопроектів полягає в тому, що влада постійно намагається втиснути у їхній текст вигідні для себе положення або статті. Так сталося, скажімо, при ухваленні законів про внесення змін до Митного тарифу і про виконання судових рішень – опозиція відмовилася підтримувати той варіант, у якому влада намагалася протягнути додаткові преференції для себе.
– Однією з вимог ЄС до України є звільнення екс-прем'єра Юлії Тимошенко. Як вважаєте, чи буде це питання вирішене до Вільнюського саміту?
– Не впевнений, що до саміту це трапиться. Депутати опозиційних фракцій у Верховній Раді подавали різні пропозиції, які давали можливість у законний спосіб звільнити Юлію Тимошенко. Але потрібно розуміти, що всі зусилля опозиції в цьому напрямку без підтримки європейської спільноти не матимуть успіху.
– Чого нам чекати від Росії у разі непідписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом?
– Наразі я можу лише робити певні припущення з цього приводу. Хоча, вважаю, що слід готуватися і до непередбачуваних наслідків. Адже в такому випадку перед Україною може постати величезна проблема у зв'язку з імперіалістичними зазіханнями північної сусідки. Прикро, але факт, що Україна не має чим стримувати агресію чи то в економічній, чи то в політичній, військовій, фінансовій сферах. Тому не виключено, що Росія може вдатися до жорсткіших дій у ставленні до України у разі не підписання нами Угоди про асоціацію з ЄС.
– Чи можете назвати, на Ваш погляд, найбільш позитивні події в Україні, які трапилися протягом 2012-2013 років, які принесли важливі зміни в суспільстві?
– Безумовно, хочу відзначити той факт, що вперше в історії незалежної України в нашому парламенті з'явилася фракція націоналістів, яка стала цементуючим ядром опозиційних сил. Завдяки свободівцям парламент остаточно не перетворився на місце бездумного "кнопкодавства". "Свобода" стала своєрідним "спецназом" опозиції.
Позитивом є те, що протягом останніх років зроблено низку кроків, що відіграють важливе значення для прискорення процесу євроінтеграції України. Адже європейський вибір відкриває нові перспективи для співробітництва України з розвиненими країнами континенту, економічного розвитку, зміцнення позицій держави на міжнародній арені.
Продовжуючи тему перебігу парламентських процесів в Україні, варто відзначити, що депутати чинної каденції Верховної Ради частіше виявляють готовність до консенсусу і компромісів. Якщо попередній склад Верховної Ради відзначався відчутним домінуванням Партії регіонів, то у новому скликанні ВР змушена виявляти більшу гнучкість. А це теж великий плюс в українській політиці.
– Після всеукраїнської акції "Вставай, Україно!" лідери опозиційних партій менше з'являються на спільних заходах разом, практично не проводять спільних акцій, що породило думку про наміри Арсенія Яценюка, Віталія Кличка, Олега Тягнибока самостійно йти на президентські вибори. Як Ви ставитеся до такої думки?
– Цілком нормально. Сьогодні в опозиційному таборі склалася ситуація, коли три лідери, що представляють різні ідеологічні погляди, об'єдналися заради спільної мети – усунути від влади чинний режим. Ці лідери найкраще знають, як агітувати і переконувати людей, тому відмова вже у першому турі когось із них балотуватися заради висування єдиного кандидата буде демонстрацією неповаги до виборців. Кожен із трьох опозиційних лідерів має йти зі своїми ідеями і своєю програмою. А вже в другому турі виборів той, хто здобуде найбільшу підтримку виборців, мав би заявити про свою готовність втілювати частину з передвиборчих програм своїх партнерів по опозиції.
– Чи звертаються до Вас, як народного депутата, виборці і чи були серед них мешканці Ковельщини?
– Оскільки я закріплений за Закарпатською областю, то наразі прийоми в місті Ковелі проводить мій помічник. Хоча ті звернення, які надходять на мою адресу тут, на Волині, спонукають мене вже найближчим часом провести особисті прийоми громадян у Ковелі, Старій Вижівці, Шацьку та Ратному. Для прикладу, на Турійщині ряд зустрічей із виборцями я вже провів.
Проблеми виборців для мене завжди особисті. Намагаюся по можливості часто зустрічатися з ними та в рамках своїх повноважень допомагати у вирішенні проблем громади в цілому і кожного виборця зокрема. Хоча бувають випадки, що влада "приписує" собі результати моєї депутатської діяльності. От навіть така ситуація: до мене звернулася мама дитини, у якої проблеми зі слухом, із проханням посприяти у придбанні слухового апарату. Я посприяв у тому, що ця проблема була порушена на міністерському рівні. А коли її вдалося вирішити, то з'ясувалося, що слуховий апарат вручено нібито від обласної лікарні, на яку його передали.
На жаль, не всі питання в змозі вирішити депутат, адже більшість із них мають вирішуватись на місцях.
– Яким Ви бачите своє політичне майбутнє?
– Я вже давно в політиці. Сподіваюся й надалі бути активним учасником політичного життя країни. Однозначно планую брати участь у наступних виборах. Якщо партія довірить, не виключено, що буду балотуватися й по мажоритарному округу з центром у Ковелі.
Розмовляла
Вікторія ЗІНЧУК.
Залишити коментар