Про книгу, шкільне свято і теплі спогадиНещодавно в актовому залі Поворської ЗОШ відбулась презентація книги "Поворська школа: від минулого до сьогодення", присвячена двом ювілеям – 135-річчю з дня заснування та 65-річчю відкриття середньої школи.
Над створенням видання працював авторський колектив у складі Олени Дерев'янчук, Любові Самчук та Юрія Бусла, які вклали свої душі і серця, натхнення і працю, аби на основі історичних джерел, шкільних документів, розповідей односельців за активної участі вчителів та учнів відтворити історію Поворської ЗОШ.
Приїхав на зустріч поколінь, яких зібрала презентація книги і ювілей школи, голова обласної ради Володимир Войтович та ще величезна когорта почесних гостей, яким дала путівку в життя Поворська школа.
Серед гостей – голова райдержадміністрації, випускник школи Сергій Матяшук, голова районної ради Петро Якубук, Поворський сільський голова Сергій Семенюк, ветерани педагогічної праці, вчительський і учнівський колективи, випускники багатьох поколінь. Шкільна родина зустріла гостей запашним волинським короваєм.
З особливим трепетом сприймалися ліричні рядки з вуст ведучих Тетяни Ярошик та Юрія Бусла. Багато теплих і душевних слів було сказано на адресу педагогів, які присвятили і присвячують своє життя високому покликанню вчителя.
З хвилюванням згадували рідну школу голова обласної ради Володимир Войтович, голова райдержадміністрації Сергій Матяшук, інші гості.
Позитивно відгукнувся про книгу голова районної ради Петро Якубук, який, хоч і не був випускником 
школи, відзначив сумлінну працю авторів видання, велику роль вчителя для кожної людини.
Автор книги, вчитель української мови і літератури Олена Дерев'янчук, усе життя якої тісно пов'язане з історією школи, поділилась найтеплішими спогадами про роки, що проходили в стінах школи, із вдячністю згадала своїх вчителів, тата – скромного вчителя малювання, лаборанта, який навчив любити рідне.
Макар Якович Чалайдюк був високоосвіченою людиною, педагогом від Бога, хоча мав за плечима усього сім класів польської школи. Носив кулю під серцем, одержану на фронті 1944 року. Він любив життя, співав, грав на сцені, займався різьбою по дереву, чеканкою.
А ще – мріяв про створення музею школи, музею історії села. Його мрія збулась.
Шкільна світлиця у Поворську приємно дивує кількістю експонатів із життя та побуту селян. Багато нового і цікавого можна довідатись, переступивши поріг музею історії села, що носить звання "зразкового".
Не менш хвилююче виступала співавтор книги, голова місцевої громадської організації "Поворчанка" Любов Самчук. "Я вдячна Богу і долі, що навчалась у Поворській школі", – линуло з вуст Любові Володимирівни.
У своєму виступі Володимир Войтович відзначив вагомий внесок у відтворення історії школи авторів книги, побажав їм творчої наснаги і неспокою у майбутньому, відзначив обласними відзнаками, подарував квіти.
«Штурвалом» навчального закладу завжди керували мудрі, ініціативні, творчі, добрі душею і серцем керманичі. А нині відповідальний пост директора школи займає молода, енергійна, талановита Наталія Демчук.
Прекрасні вчительський і учнівський колективи примножують й продовжують добрі традиції. Педагоги засівають у юні душі бажання вчитися, зерна людяності, порядності, чесності.
Кожен приніс у шкільну домівку частинку душі та серця, хвилюючі емоції, квіти, подарунки, а головне – свою любов і вдячність.
Порадували випускники співочими талантами, на які була і є багата рідна Поворська ЗОШ.
Варто сказати, що будь-яка хороша справа вдається тоді, коли на допомогу приходять щирі і небайдужі люди. Автори книги висловили подяку за сприяння у підготовці і виданні книги «Поворська школа: від минулого до сьогодення» голові Волинської обласної ради Володимиру Войтовичу, голові Ковельської райдержадміністрації Сергію Матяшуку, депутату районної ради Анатолію Корнійчуку.
Після презентації ми мали нагоду поспілкуватись із Володимиром Войтовичем, головою Волинської обласної ради з 2010 року, відмінником народної освіти України, кавалером ордена "За заслуги" ІІІ ступеня. До Вашої уваги наша розмова з ним.
– Володимире Івановичу, ми знаходимося з Вами в стінах Поворської ЗОШ, про яку сьогодні так було багато сказано теплих і хвилюючих слів. Як відомо, для Вас шкільна домівка не менш особлива, адже Ви – її випускник. Відчуваєте ностальгію?
– Звичайно, відчуваю. Є ностальгія, але немає докору сумління, що щось було не так.
Роки, коли тобі 17, найпрекра
сніші. Це – час мрій і сподівань. Я відчуваю радість, адже збулися мої мрії і мрії багатьох моїх однокласників. В нас був сильний випуск. Більшість випускників відразу вступили до вищих навчальних закладів. Це був не стільки плід нашої праці, скільки плід праці наших вчителів.
Чи то в спорті, чи то в художній самодіяльності, чи то в драматичних гуртках, педагогічний колектив був згуртований і заряджений на роботу з дітьми. Нас дуже добре розуміли наші наставники. Скажімо, класний керівник Петро Трохимович Демчук і вчитель історії Микола Савелійович Демчук давали слушні поради, спілкувались як рівні з рівними.
Пригадую, як виходили на перерву разом з вчителями, щоб пограти в шахи чи волейбол. До команди старшокласників приєднувався вчитель фізики Іван Артемович Сінчук. Він виходив на волейбольний майданчик й поводив себе так, як ми. Вчителі знали про наші захоплення, знали про те, хто кому подобається, добре розуміли. Не сварили, а лише по-доброму щось підказували.
У мене часто-густо складалося враження, що наші вчителі Демчук Петро Трохимович, Мальчик Ольга Петрівна, Кичко Катерина Федорівна, Демчук Микола Савелійович, Сінчук Іван Артемович, Антоненко Олена Карпівна, Логвинович Євген Арсенович жили лише школою і більше нічим. Саме вони своїм прикладом і умінням прац
ювати з дітьми надихнули й мене, і багатьох учнів на доленосний вибір у житті – стати вчителем.
З особливою вдячністю ставлюся до нашої школи. Я в ній навчався лише в 9-10 класі, але спогади про найкращі роки житимуть завжди. Думаю, що своєї мети наші наставники досягли, бо про випускників Поворської школи іде добра слава.
Ця слава ще більше поширилась, адже у світ вийшла книжка завдяки Олені Дерев'янчук та Любові Самчук, матері і її доньці. Спадкоємність поколінь у добрих і благородних справах живе!
– Презентація книги пройшла в невимушеній, щирій атмосфері. Захід схвилював представників як старшого, так і молодшого покоління. Авторським колективом проведена величезна творча робота, за яку далеко не кожен може так самовіддано взятися. Яка Ваша думка?
– Олену Макарівну знаю ще з шкільних років. З Оленкою (так лагідно ми її називали) сиділи за однією партою.
Сусідкою по парті із нами була ще Люда Хомук. Мої однокласниці ще й писали чудові вірші. Мені завжди було цікаво з ними спілкуватися, обговорити нові прочитані книги, поділитися життєвими планами.
З гордістю можна сказати, що наш випуск відзначався серйозними дівчатами і хлопцями. Федір Крисак – доцент Луцького національного технічного університету, кандидат технічних наук, Микола Федорук – народний депутат України, Леся Демчук очолювала сільську раду.
Я щасливий, що ми сьогодні згадали нашу шкільну дружбу, поринули в юність, набралися натхнення для хороших справ.
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час презентації книги "Поворська школа: від минулого до сьогодення".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар