Вишиває, славно хазяйнує і Бога шануєТак вже склалось, що багато літ тому Ніна Семенчук з Поворська замість міста обрала село, адже не могла й не може жити без землі, чистої цілющої води, п'янкого повітря і високого неба. Та найбільша її любов – це любов материнська, любов відданої дружини (хоч, на жаль, уже покійний її любий чоловік Іван), любов до неньки-України, орнаменти і пейзажі якої вона відтворює за допомогою голки і нитки на білих полотнах.
А ще – портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки. Творчий доробок народної майстрині неодноразово експонувався на виставках в Україні та за кордоном, на Міжнародних фольклорних фестивалях "Берегиня". Багато робіт вишивальниці прикрашають оселі представників української діаспори у Торонто, де мешкає дядько майстрині. Невдовзі на районному рівні експонуватиметься персональна виставка Ніни Семенчук, яка відбудеться в березні з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Символічним і актуальним нині є образ народного співця – Кобзаря, як назвали Тараса Шевченка у народі. Авторські роботи Ніни Петрівни із вишитими портретами видатного художника слова, мислителя і щирого патріота України – справжні витвори мистецтва, які піднімають нашу духовність на вищий щабель.
Портрети сина українського народу ніби наближають нас до всеукраїнського свята, у яке має вилитися відзначення в нашій державі та усьому світі знаменної події – 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. З цієї 
нагоди згідно з Указом Президента 2014 рік оголошено в Україні Роком Тараса Шевченка.
… Нещодавно ми побували у Поворську в оселі Ніни Семенчук, що нагадує гарний український віночок. Та ще й у день, коли відзначали свято Меланки, і, що знаменно, – в день народження Ніни Петрівни. Ніби й немало років за плечима, але прожила їх у правді і труді, з вірою в Бога, з добром до людей.
Піднесеним й врочистим був для Ніни Петрівни 74-ий день народження. Ще з подвір'я долинали гарні колядки. А порадували душу й серце господині Різдвяними віншуваннями шановані гості – заступник голови райдержадміністрації Андрій Мигуля, начальник відділу культури райдержадміністрації Тетяна Матяшук.
– Вітаємо Вас, дорога наша землячко, – здоровив іменинницю Андрій Мигуля. – Будьте здорові, щасливі, нехай Вас радує життя ще багато десятиліть!
– Ніно Петрівно, Ви – гордість не лише Ковельського району, а й сусідньої Рівненської області. Тішимося Вашими успіхами у народній творчості, на ниві духовності і культури, зачаровуємось співом у церковному хорі, – продовжувала віншування Тетяна Матяшук.
Розчулена до сліз, господиня дому з вдячністю приймала щирі вітання. Вона подарувала гостям власноруч вишите панно з портретом Тараса Шевченка.
– Дуже люблю цю роботу, – мовила Ніна Петрівна. – Доки можу і бачать очі, буду вишивати. Це заспокоює, налаштовує на добрі думки.
Відверто кажучи, поважний вік енергійної, непосидючої, завзятої до будь-якої роботи господині викликав захоплення. Не виглядає ця красива, статна жінка на свої роки та й дасть "фору" ще будь-якій молодиці і на городі, і в господарстві.
А що до вишивки має талант, то цього не забереш. Вишиває вночі, коли усю хатню роботу переробить. Встає навколішки і тихо молиться Богу, щоб дав сили, мудрості, терпіння до роботи.
– Не раз бувало, – пригадує Ніна Петрівна, – прокинеться мій Іван й каже: "Жінко, невже тобі спати не хочеться?". Та маю таке бажання вишивати, що куди той сон й дівається. Жили ми з чоловіком дружно, утримували чималу господарку. Доля закинула у рідний Ковельський район, хоч мешкали раніше в Херсонській області, Кузнецовську. Вподобали затишне місце у Поворську, побудували хату.
Я – жінка проста, сі
льська, родом з Стеблів, а мій чоловік був із Луківки. Люблю кожну травинку, стеблинку, мурашку, люблю, коли цвітуть садки, зеленіють городи, коли пахне хліб на столі, відлітають у вирій птахи, коли на Сонці виграє позолотою запашна нивка. Так і в своїх роботах намагаюсь відтворити красу і велич матінки-природи.
– Ніно Петрівно, чи пам'ятаєте свою першу роботу?– запитуємо.
– Так. Вперше взяла до рук голку з ниткою у 4-ому класі. Мала полотняну сумочку, яку носила через плече. На ній намалювала школу у вигляді хатини, з комина якої в'юнився дим. Обвела малюнок ниточками, бо вишивати ще не вміла. Так і ходила до школи. Згодом спостерігала, як вишивають на вечорницях старші рукодільниці, а згодом навчилася й сама.
Ніна Петрівна вишиває хрестиком і гладдю. У свої роботи вкладає натхнення, любов, мудрість.
Вдивляючись у вишите руками майстрині панно, де зображений Тарас Шевченко, ніби відчуваєш, як розкриваються багатство душі поета, краса і велич його думок і прагнень. Викликає роздуми образ Тараса, який увібрав у себе муки і сподівання народні, втілив їх у своїх неперевершених творах.
Милують око ікони, вишиті талановитою вишивальницею. Серед найкращих полотен – "Благовіщення", "Сікстинська Мадонна", рушник із портретами Тараса Шевченка та Лесі Українки.
Її душа прагне творити далі, а черпає натхнення майстриня із Біблії і Шевченкового Кобзаря, що стали близькими по духу і дороговказом у житті.
– Твори Шевченка знала напам'ять моя бабуся, хоч була й неписьменною, – ділиться спогадами Ніна Семенчук. – По-особливому, ще будучи малим дівчам, сприймала слова з "Наймички". Твори Великого Кобзаря викликали сльози, настільки проникливо та душевно вони звучали.
Ніна Семенчук вже давно на заслуженому відпочинку, але й досі перебуває у строю, працює на благо Ковельщини, дарує творчість і красу людям.
Щонеділі Ніна Петрівна поспішає до храму на службу Божу, співає у церковному хорі, бере активну участь у культурно-мистецькому житті села та Ковельщини.
А на улюблені зимові та релігійні свята пече пироги, начиняє ковбаску, крутить голубці і чекає гостей. Найбільша гордість і багатство нашої героїні – хороші діти, онуки, правнуки. Любов до ремесла передала своїм донькам Валентині і Любові. Перейняла мудру бабусину науку й онука.
Свято бережуть у родині Ніни Петрівни сімейні традиції, передають свої вміння і знання наступним поколінням. Дякувати Богу, що поруч з нами живуть люди, які не черствіють душею, сповнені любові й доброти до української національної спадщини, до ближнього свого й готові нести людям радість і добро.
Ця тепла зустріч залишила гарну згадку. Думками з цього приводу поділився заступник голови райдержадміністрації Андрій Мигуля:
– Кожного року вдячні українці вшановують пам'ять великого українського генія Тараса Шевченка. І ця пам'ять, впевнений, живе в серцях кожного з нас. Голова райдержадміністрації Сергій Матяшук поставив чіткі завдання щодо проведення заходів, приурочених до вшанування пам'яті Великого світоча української літератури.
Не випадково ми побували в гостях у знаної вишивальниці Ніни Семенчук, яка багато літ вишиває портрети Шевченка. І не просто вишиває, а вкладає любов у народне ремесло.
І оживає на білому полотні близький нам усім Кобзаревий образ, згадуються його пророчі слова: "Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине".
Дай, Боже, Ніні Петрівні та усім національно свідомим українцям продовжувати велику справу, передавати з покоління в покоління скарби народної творчості, плекати в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження!
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: вишивальниця Ніна СЕМЕНЧУК з Поворська демонструє гостям – заступнику голови райдержадміністрації Андрію МИГУЛІ, начальнику відділу культури райдержадміністрації Тетяні МАТЯШУК вишите панно з портретом Шевченка; інші роботи майстрині.
Фото з архіву райдержадміністрації.
Залишити коментар