Ходить літо УховецькомСаме в таку чудову пору завітали ми до Уховецька. І одразу поцікавилися у старожилів: чому село має таку оригінальну назву? Нам пояснили, що походження цієї назви пов’язують із двома легендами. Ось – одна з них.
Їздили колись з Поворська на базар у Ковель селяни. Їздили на волах, а ті йшли дуже повільно, довго. Витрачали люди на цю поїздку дві, а то й три доби. Повертаючись додому, частенько завертали до озера, де можна було попасти волів, послухати розповіді старших та й відпочити. «То що, хлопці, — запитував старший, — поїдемо до Уха?». «Їдемо, їдемо!» — погоджувалась решта. Погонич направляв волів: «Вець, вець до Уха!».
Поєднанням двох слів: назви озера «Ухо» і вигуку «Вець», ніби то й утворилась назва села.
Багато сторінок історії довелося перегорнути жителям Уховецька в минулому. Не завжди прихильною була до них доля, але вони вистояли, зуміли зберегти культурні і духовні надбання. А нині відроджують славні традиції своїх попередників.
Як не згадати відомого українського художника і педагога Андроника Лазарчука, народження, життя і творчість якого пов’язані з Волинню, Ковелем, Уховецьком.
Варто сказати, що сучасне село живе у повноцінному ритмі. Тут працюють об’єкти соціальної структури села — школа, сільська рада (Володимир Демидюк), СТзОВ «Васюти» ТОВ «Відродження Волині» (Анатолій Смаль).
Демографічна ситуація свідчить, що Уховецьк має майбутнє, адже тут живуть молоді сім’ї, народжуються діти.
Відомо, що іще на руках у матері маля тягнеться до яскравої квітки, котика, песика, пташечки. Вихованню у дітей любові до всього прекрасного немалою мірою сприяють «живі» куточки, що діють в багатьох навчально-виховних і культурних закладах Ковельщини.
Саме такий куточок ми побачили у місцевій бібліотеці.
Не уявляє життя без книги, квітів, декоративно-прикладного мистецтва Тетяна Климчук, котра працює завідуючою бібліотекою майже 23 роки.
Щодня поспішає Тетяна Вікторівна на улюблену роботу, де відпочиває її душа.
У світлиці установи по-домашньому затишно. Приваблює око «живий» куточок, який прикрашають вазони. Зі смаком виготовлені вироби з бісеру, вишиті рушники і серветки доповнюють оригінальний дизайн.
— Хотілося б, щоб люди більше цікавились тим, що відкриває її величність Книга, – ділиться думками наша співрозмовниця. – Бібліотека повинна бути центром інтелектуального відпочинку.
Радує те, що жителі Уховецька виявляють інтерес до книги. Бібліотека «багата» на друковані видання. А ще тут діє клуб сімейного дозвілля. Діти залюбки беруться за вишивання, бісероплетіння, а тонкощам цього мистецтва їх з любов’ю навчає сільський бібліотекар.
“Храм культури і духовності” справив на нас хороше враження. Спілкуючись із Тетяною Вікторівною, ми довідались про ще одне її захоплення – вирощування квітів. Тож не могли не побувати в гостях у милої і привітної жінки, дбайливі руки якої вміють творити красу.
На хуторі, за густим зеленим листям дерев, заховалась чепурна хатина. Прямуємо до будинку господарів. Назустріч нам вибігла маленька дівчинка (онука Тетяни Вікторівни), яка з дитячою цікавістю стала нас розглядати. Каріну супроводжував руденький у чорні плями песик на прізвисько «Ден». То туди, то сюди поважно розходжувала індокачка, яка водила за собою маленьких «діточок».
Як виявилось, Тетяна Вікторівна разом із дітьми – найпершими помічниками утримує в господарстві індокачок, павлінів, курей- бентамок, цесарок, корів, коней, овець, поросяток в’єтнамської породи.
Відверто кажучи, ми були приємно здив
овані. Особливо привабила нас мальовнича місцевість, де пощастило оселитись Климчукам. Складається враження, що ніби рука митця відтворила яскраві барви красного літечка своїм диво-пензлем.
Наші серця на мить завмерли. Оглянувши подвір’я на обійсті, яке Тетяна Вікторівна перетворила на райський куточок, пораділи, що на Ковельщині ще не перевелися справжні господарі.
Квітучі клумби, оздоблені камінням, альтанка, прикрашена декоративною павутиною, тин з верболозу, старовинний посуд. Все, як у красивому українському віночку.
Впродовж багатьох років подружжя Климчуків кожну вільну хвилинку присвячувало вихованню дітей, праці на землі, допомозі людям. На жаль, Володимира Петровича уже немає серед нас. Чоловіка знали у всій окрузі, адже він працював ветеринарним лікарем. Його нащадки успадкували від батька найкращі здібності і таланти.
Старший син Роман займається бджільництвом та садівництвом. Має хист до різьбярства, самотужки виготовляє вулики та інші вироби з дерева середній син Богдан. Донька Оксана у свої 26 років стала доктором хімічних наук. Дівчина навчалася в Польщі, а в даний час мешкає у Львові.
Нині гідно продовжує династію ветеринарів найменший син Климчуків Віктор. Односельчани звертаються за поміччю у ветеринарну дільницю, яка знаходиться поруч з будинком, де мешкає родина. Заклад перебуває в аварійному стані, але невдовзі запрацює в іншому приміщенні.
З любов’ю і неприхованою щирістю Тетяна Вікторівна розповіла про своїх односельчан, пригадала історію Уховецька, відомих земляків, родове коріння яких розпочиналося і продовжується в Уховецьку.
Гарно проходять у селі культурно-масові заходи, часточку душі у проведення яких вкладають вчителі-організатори місцевої школи Тетяна Бабич та Руслана Семотюк. Завідуюча клубом Світлана Кухта перебуває у постійному творчому пошуку цікавих задумів, адже всім серцем вболіває про рівень культурного життя у селі.
Штурвалом шкільного корабля сьогодні впевнено керує мудра жінка і керівник Галина Юрчик. На базі навчального закладу діє табір відпочинку «Ровесник». Популярним на Волині є й табір “Оберіг”, облаштований на березі озера Ухо.
Шанують і поважають у селі педагога за покликанням Надію Іванівну Ткаченко, яка в минулому віддала чимало років вчительській праці. Непроста доля випала колишній вчительці, але вона ніколи не скаржилась. Навпаки виховувала у своїх учнях почуття патріотизму, любові, бо й сама дотримується біблійної істини: «Возлюби ближнього свого, як самого себе». Із теплотою у серцях згадують односельчани її чоловіка Анатолія Миколайовича Григоровського, який брав активну участь у громадському житті, був ініціатором створення краєзнавчого музею.
Відвідують місцеві жителі Свято-Троїцьку церкву УПЦ КП, богослужіння в якій проводить отець Андрій Нижник. Силами парафіян та небайдужих людей вдалося зібрати кошти на реставрацію храму.
Найбільшою гордістю Уховецька є старше покоління, багатодітні родини, молодь (про них розповідалось в одному з попередніх номерів «Вістей Ковельщини»).
Світлана ТРОЦЮК.
НА ЗНІМКАХ: Тетяна КЛИМЧУК; її онуки Тарас і Настя КОВТУНИ; декоративні вироби, виготовлені господинею.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар