Юлія ТКАЧ "Моя Олімпійська медаль — ще попереду"Після дворічної перерви у складі збірної України з вільної боротьби знову з’явилася ковельчанка Юлія Ткач (Остапчук). Наша землячка повернулася з чемпіонату Європи , який нещодавно відбувся в Фінляндії, звідки привезла бронзову медаль.
«Приємно, що спортсмени, котрі народилися у Ковелі й де починалася їхня спортивна кар’єра, продовжують радувати нас своїми успіхами», -- саме такими словами розпочав зустріч з Юлією Ткач, що нещодавно відбулася в міській раді, заступник міського голови Ігор Прокопів.
Учням міських шкіл та вихованцям спортивних секцій, котрих того дня багато зібралось в сесійній залі Будинку рад, було цікаво дізнатися про переможний шлях нашої спортсменки. Нині майстер спорту України міжнародного класу з вільної боротьби, Юлія Ткач почала займатися вільною боротьбою у 2001 році. Її першим і єдиним тренером, який і досі є її наставником у спорті, став заслужений тренер України Анатолій Мілехін. Юля впевнено і цілеспрямовано йшла до своїх перемог, ставши багаторазовою чемпіонкою України. У 2001році вона перемогла на чемпіонаті Європи з вільної боротьби серед дівчат у Албанії, а вже у 2007 році їй вдалося здобути чемпіонське звання на чемпіонаті Європи серед жінок.
Двічі наша спортсменка представляла нашу країну на Олімпійських іграх: у 2008 році – в Пекіні та у 2012 році – в Лондоні. Не зважаючи на надзвичайно складний жереб, який їй випав, Юлія достойно виступила на Олімпіадах, продемонструвавши хороший результат.
І ось іще одна перемога – тепер уже особиста. Юлія стала мамою, і нині тішиться восьмимісячним синочком Ярославчиком. Але, не зважаючи на радісні клопоти, вона все ж повернулася у великий спорт і після перерви взяла участь у чемпіонаті Європи в Фінляндії, де у ваговій категорії до 63 кг виборола почесне третє місце.
Привітав з черговою перемогою нашу землячку секретар міської ради Михайло Гетьман, котрий, звертаючись до присутніх у залі юних ковельчан, зазначив, що їм є на кого рівнятися, з кого брати приклад і ким гордитися. Адже досягнення Юлії Ткач не з’явилися просто так – це довгі роки праці, виснажливих тренувань, терпіння й витривалості.
Пригадав моменти, пов’язані із становленням спортивної кар’єри його вихованки, тренер Юлії Анатолій Мілехін. Юним ковельчанам було цікаво дізнатися про те, що Юля у секцію з вільної боротьби спочатку приходила швидше як глядачка – тут займався її молодший брат, а лише згодом вирішила спробувати і свої сили на килимі. З того часу присвятила своє життя вільній боротьбі. Й відразу виявила свої спортивні амбіції, завжди сповна викладаючись на тренуваннях , аби досягти омріяних висот.
У свою чергу, Юлія Ткач подякувала за теплу зустріч, порадила дітям займатися спортом, бо це не лише зміцнить їх фізично і морально, а й подарує чимало цікавих емоцій, зробить яскравішим життя.
--Завдяки спорту я відвідала багато країн: Китай, Японію, Фінляндію, Польщу, Німеччину… І цей перелік можна продовжити. Я побачила світ, спілкувалася з різними людьми. Але, разом з тим, завжди надзвичайно приємно повертатися у рідний Ковель, де за мене найбільше вболівають, щиро радіють моїм успіхам, -- розповіла спортсменка.
Користуючись нагодою, Юлія поділилася ще однією приємною новиною: саме у день зустрічі вона отримала документи на земельну ділянку, яку їй було виділено за вагомі спортивні досягнення.
У невимушеній приємній атмосфері діти мали нагоду поспілкуватися з Юлією Ткач, котра для багатьох з них стала прикладом для наслідування. Як, наприклад, для вихованок ДЮСШ управління освіти Анастасії Падошик та Аліни Саботович, котрі нещодавно привезли перемогу з Всеукраїнського турніру з вільної боротьби, який відбувся у Львові.
А після розмови зі своїми юними шанувальниками Юля із задоволенням давала їм автографи, фотографувалася з ними.
*
Наша славна землячка поспілкувалася й з журналістами «Вісті Ковельщини».
--Юліє, яким був твій шлях до фіналу на останніх змаганнях?
--На чемпіонаті Європи у Фінляндії я поступилася латишці, яка для мене виявилась «незручною» суперницею. Вона висока на зріст, має довгі кінцівки, тож підступитися до неї було дуже непросто. Хоча, відверто кажучи, не стала першою лише через те, що ще функціонально не відновилася після пологів і тривалої перерви.
--Чи важко було повернутися у великий спорт й чи не виникали сумніви щодо цього?
--Ні, сумнівів у тому, що знову стану на борцівський килим не було. Бо знаю, чого прагну від життя. Але потрібно виконувати й свою жіночу місію. Тому після Олімпіади в Лондоні ми з чоловіком вирішили зробити паузу, аби приділити увагу сімейному життю. Звісно, важко поєднувати виснажливі тренування з доглядом за маленьким синочком, адже тренуюся двічі удень, навіть у неділю. Тож вдячна своїм рідним, друзям, тренеру, а особливо мамі, котрі завжди поряд, завжди готові підтримати і допомогти.
--Але, тим не менше, курс на Олімпійську медаль залишається?
--Безумовно. Це мрія кожного спортсмена. Впевнена: моя Олімпійська медаль ще попереду. Тож докладатиму максимум зусиль для цього.
--Які найважливіші змагання чекають ще цього року?
--Зараз готуюся до чемпіонату України, який проходитиме на початку липня. А там не за горами і чемпіонат світу.
Вікторія ЗІНЧУК.
На знімках: Юлія ТКАЧ із тренером Анатолієм МІЛЕХІНИМ; спортсменка приймає вітання від Михайла ГЕТЬМАНА.
Залишити коментар