Репортаж / Весна так пахне травами і цвітом...

15.05.2014 Мороз Оксана Леонідівна

Весна  так  пахне травами  і  цвітом...

Ніде у світі не можна по-справжньому відпочити душею так, як у селі. Саме тут, на лоні природи, вдихаючи ковток  ранкової чи вечірньої прохолоди, вдивляючись в безмежну блакить синього неба і тішачись  різнобарв'ям квітучих садків, починаєш розуміти істинну суть того, що життя все-таки прекрасне. З дня на день потрібно радіти кожній миттєвості, дякувати Богу за прожите і сміливо будувати плани на майбутнє.
Воістину досхочу довелося нам нещодавно  насолодитися чудовими краєвидами сільських пейзажів, коли  побували у відрядженні в Старих Кошарах, де якраз "кипіли" весняно-польові роботи, де в квітах буяла весна, де вітер ледь-ледь пестив легким подихом дерева.
Тутешній спокій час від часу порушував дитячий гамір, який переплітався із дзвінкоголосим щебетанням птаства. Біля води великими й малими зграйками збиралася птиця, гріючись під теплим Сонцем, яке щедро обціловувало своїм промінням всіх і все на Землі.
…Наша машина зупинилася біля  приміщення сільської ради. Тут, на подвір'ї, нас  зустріла Старокошарівський сільський голова  Галина Шепшелей. "В нас все по-старому. Живемо тими ж самими  буденними проблемами й клопотами, господарюємо –  якраз пора така настала. Погодні умови, як бачите, цьогоріч дуже сприятливі, тому врожай, очевидно, має бути багатим і щедрим", – розпочала розмову Галина Іванівна.
Із слів співрозмовниці ми зрозуміли, що місцеві жителі вже не один рік  нарікають на те, що належний доїзд до населеного пункту це – тільки захмарні мрії багатьох селян, які хочуть мати хоч трохи більш комфортні умови для проживання. 
Варто зазначити, що протягом тривалого часу керівники тих чи інших структур в районі,  до компетенції яких належить вирішення цієї давно вже наболілої проблеми, обіцяють «найближчим часом» її розв'язати. Але, на превеликий жаль, то  лише їх чергові обіцянки.
Після цього своєрідну екскурсію селом  провела директор Старокошарівської ЗОШ І-ІІІ  ст. Людмила Ковальчук. Людмила Тихонівна  познайомила із  онучкою Софійкою, котра охоче і зовсім безбоязно позувала перед об'єктивом фотоапарата разом із своїм домашнім улюбленцем – сіреньким кроликом (на знімку ліворуч).
Настуся Левчук (дівчинка із сім'ї, про яку наша газета розповідала минулого року)  теж була не проти показати читачам газети, які  квіти  виростила її мама Орися (на знімку – вгорі праворуч).
Гарно відгукувалася  про своїх "других" дітей вже згадувана вище Людмила Тихонівна, котра любить кожного із них,  як своїх  рідних. Цього разу директор не могла не згадати вчителя від Бога,  як вона говорить, творчого, старанного, ініціативного та відповідального педагога, красу душі якого зуміли вже давно розгледіти діти і їх батьки. Біолог Тетяна Філіпчук (на знімку в центрі праворуч вона із   своїми вихованцями) працює тут уже 5 років (доїжджає із Колодяжного) і жодного разу не пожаліла про те, що доля привела її саме у це село. Молодий педагог навчає діток доброму і прекрасному, а вони постійно радують її своїми творчими успіхами.
Про Сергія та Ніну  Марценюків селяни відгукуються тільки якнайкраще. Це – господарі, котрі знають ціну нелегкої праці. Виховуючи доньку Оксану, подружжя живе з того, що утримує, як і майже всі на селі, господарство, обробляє город (сім’я – на знімку в центрі ліворуч).
Депутат районної ради Олександр Юхимук теж не боїться ніякої роботи, утримує підсобне господарство. З дружиною Наталією живуть разом із батьками Василем Миколайовичем  та Ольгою Вікторівною. Молода дружина в усьому підтримує свого чоловіка, в потрібну мить допомагає  порадою. А господар навіть не уявляє свого життя в місті. Воно й не дивно, бо ще з самого  малечку хлопець полюбив село, де народився і ріс, де пізнав ціну праці простих робітників.
Довіривши пану Олександру представляти інтереси громади, односельці не  помилилися: їх обранець впевнено дивиться в майбутнє, щиро вболіває за долю таких, як і він  сам. А це – найголовніше.

Роблячи своєрідний висновок після нашої поїздки, роблю акцент на одному: село, на щастя,  не старіє, воно, навпаки,  молодшає. А занепасти йому не дадуть молоді і перспективні, за якими – майбутнє.
Оксана БІРУК.
НА ЗНІМКАХ: вгорі – на шкільному подвір’ї; внизу – одна із сільських вулиць.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.