Як і чим живе сільська глибинка?Нещодавно в приміщенні сільського клубу села Світлого відбулося засідання "круглого столу" на тему: «Віддалене село Ковельщини. Яке в ньому є справжнє життя?» Участь в його роботі взяли представники районної і сільської ради, депутати, місцеві жителі та ін.
Ініціював зустріч депутат районної ради Микола Рибак, який і був ведучим зібрання. На початку свого звернення до присутніх Микола Сидорович ознайомив усіх із порядком денним і заодно привітав присутніх жінок в залі із Днем матері, що відзначався тієї неділі.
Виступаючого доповнив сільський голова Михайло Никитюк. Після цього, як і годиться, обрали голову та секретаря зборів, яким доручили вести протокол.
Як депутату районної ради, Миколі Рибаку зовсім не байдужа доля його виборців, тому давно наболілі проблеми сільської громади його хвилюють найбільше. Серед них, зокрема, неналежна робота фельдшерсько-акушерського пункту, плачевний стан покрівлі і стелі в сільському клубі, які вже давно "чекають" ремонтних робіт, котрі тут вкрай необхідні. Також порушувалися й інші питання, що безпосередньо стосувалися благоустрою у Світлому.
Це – облагородження сільського кладовища, встановлення автобусної зупинки на трасі М-07 Київ-Варшава (комусь вона якимось чином «заважала», тому практично знищили її) і відповідного дорожнього знака при в'їзді у Світле, знесення дерев на дорозі від цього населеного пункту до вищезгаданої «бетонки».
Варто зазначити, що негативним є той факт, коли час від часу сільським шляхом курсують лісовози, що, грубо кажучи, «добивають» і те, що залишилося від сільської дороги.
Свій коментар щодо всього сказаного вище в ході "круглого столу" дав керуючий справами районної ради, її депутат Андрій Броїло. Андрій Петрович запевнив присутніх, що влада докладе зусиль до того, аби, нарешті, вирішити нагальні питання.
Мешканці села теж брали активну участь в засіданні, раз за разом задаючи запитання, що стосувалися тих чи інших проблем, пов'язаних із життєдіяльністю Світлого.
Мали змогу висловити свої думки депутат районної ради, голова Волинської Асоціації фермерів та приватних землевласників Віктор Лук'янчук, директор Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія" Віталій Донець.
"Навіть найменше і найвіддаленіше село повинно мати достатньо розвинену інфраструктуру", – звучало в словах виступаючих. Так дійсно повинно бути. Адже не так багато хочуть тутешні жителі.
Після цього пройшла година відпочинку у вигляді концертної програми, підготовленої учасниками художньої самодіяльності Ситовичівського сільського клубу. Із побаченого та почутого відразу було видно, що люди в цьому селі – світлі і щирі душею. Вони вміють по-справжньому створювати свято, дарувати радість оточуючим, віддаючи сповна свої тепло, людяність та доброту.
Так випало, що я просто не змогла не поспілкуватися із ще одними "світлячками", в яких не тільки світились очі, а й серця. Це – Євдокія Дерев'янчук, Марія Оксенюк та, як говорять на селі, родички Софія та Ольга Вілігурські. Саме такі жіночки поважного віку, не побоюсь цього слова, саме поважного, бо за плечима в них – великий і багатий життєвий досвід, є справжньою гордістю села (в Світлому – переважно старше покоління).
Всі вони віддали не один десяток років нелегкій праці в колгоспі, від якої не раз руки сільських невтомних трудівниць вкривалися мозолями.
"Хоч і важко було тоді, але скрізь та всюди йшли з піснею. Вона підбадьорювала й додавала нових сил, робила світ веселішим", – гуртом говорять бабусі, котрі вже звикли за свій вік до всього. Тому тепер вони навчились пристосовуватись до дрібних і не дуже дрібних перепон в нашому житті, деяких незручностей і складнощів.
Гарно відгукувались мої співрозмовниці про свого односельчанина В'ячеслава Оксенюка, якого між собою називають "швидкою допомогою". Воно й не дивно. Бог наділив цього чоловіка благородним даром – чуйністю, яким він сповна ділиться із усіма.
"Завжди знайде час зайти додому, розпитати про здоров'я. Коли щось потрібно, то ніколи не відмовить: чи то хліба привезти, чи ліків або ж просто з транспортом допомогти", – так характеризують жіночки людину із "золотим" серцем.
Завершився концерт на гарній ноті – піснею "Виростеш ти сину". Хочеться, щоб таких синів, як згадуваний пан В'ячеслав, було більше. Щоб ними гордилися не тільки матері, а й інші люди.
Оксана БІРУК.
Залишити коментар