Віра в Бога додає сил у праціМальовнича сільська місцина під назвою "Кричевичі", яка ніби заховалась серед пишно-зелених лісів, "потонула" в різноцвітті польових трав та квітів, що так і манять до себе п'янким ароматом літа, здобула славу чи не найбагатодітнішого населеного пункту в Ковельському районі. До слова, тут в сім'ї 32-річної Людмили Іващенко та її чоловіка Івана виховується восьмеро дітей (про них наша газета писала в одному із минулих номерів).
"Люди у нас трудолюбиві, не бояться ніякої роботи. В основному займаються сільським господарством. Варто зазначити, що на селі утримують 3 і більше корів 5 сімей. На власних земельних паях (в кожного – приблизно до одного гектара) сіють моркву, вирощують картоплю", – розповідає секретар Кричевичівської сільської ради Світлана Кравчук, котра знає про село багато, адже працює на цій посаді вже не один десяток років. Жінка з гордістю розказує про місцевих жителів, разом із усіма радіє їх здобуткам.
Слід зауважити, що при населенні в 750 чоловік народжуваність тут висока (про що ми вже згадували). Наприклад, у 2012 році народилося 26 немовляток. У Кричевичівській сільській раді – 60 матерів-героїнь виховують 5 і більше дітей.
Депутат сільської ради Олександр Бондарук, за словами тутешніх мешканців, для них – "паличка-виручалочка": завжди допоможе, ні в чому не відмовить. Чоловік працює доглядачем у ТзОВ "Турія". Нудьгувати багатодітному батькові немає коли. Бо на плечах – ще й чимале господарство з 3 корів, 2 телят, 5 свиней та різного птаства.
Любов до праці синові Олександру прищепив батько Іван Якович, 1928 року народження. Хоч він і найстарший серед чоловіків на селі, та, не дивлячись на свої літа, теж не
може всидіти на місці. Із конем "Будулаєм" дає лад у господарстві.
"То картоплю оборю, то сіна вкошу й підвезу", – охоче мовить метушливий дідусь Іван.
Ще Іван Якович молить Бога, щоб ті події, які нині відбуваються в країні, нарешті завершилися, бо "не хочеться, аби онуки жили в неспокої, бачили те, що побачив їх дід під час війни".
Досить розвинута в селі інфраструктура – функціонують 6 торгових точок, школа, яка у вересні відзначатиме 50-літній ювілей, дитячий садочок "Ромашка", на подвір'ї котрого – як у казці. Ваблять око зовнішнє опорядження храму Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП та молитовний дім Євангельських християн-баптистів.
В Кричевичах практично кожна багатодітна родина – віруюча, де батьки і діти живуть між собою у повазі, взаєморозумінні та злагоді.
Нам випала нагода завітати до оселі Тетяни Кубської, що мешкає на околиці села. Батькам є чим гордитися, адже в них підростають десятеро діток (пані Тетяна вже бабуся). 
"Пора сінокосу закінчилась, тож тепер всі в лісі на ягодах. Доїжджають сюди навіть із сусіднього Камінь-Каширського району", – продовжила нам "екскурсію" вже в Ломачанці наша супроводжуюча Світлана Кравчук.
За словами жінки, нещодавно місцевий житель восьмикласник Михайло Кубський (Юрійович) набрав ягід за день аж на 517 гривень. Нічогенький собі заробіток! Та й Людмилу Іващенко з Яною, Лілею, Веніаміном, Аліною і Віталиком ми застали в лісі біля чорниць.
На наше запитання: "Чому такою "маленькою" компанією"?, жінка відповіла: "Та я ще трьох вдома залишила із чоловіком".
"Діти мені – в усьому поміч. Хороші вони в мене, дружні, завжди одне за одного постоять. Тож, коли знаходимо вільний час, майже завжди використовуємо таку нагоду – побувати на свіжому повітрі, збираючи цілющі дари лісу. Якщо пощастить, то в день до п'яти відер можна набрати, аби тільки сили були", – говорить про сільські нелегкі робочі будні мама-трудівниця, біля якої, мов бджілки, метушаться її діти.
Та й 4-річний Віталик, який з бабусею показував нам дорогу, мабуть, грибником буде. Бо не встигли ми ще приїхати сюди, як хлопчак майже одразу приніс показувати гостям лисички. 
Завершилась наша мандрівка поїздкою на озеро Забілля (кричевичівське водосховище). Тут, на лоні живої природи, можна по-справжньому відпочити душею від сільської метушні і від спеки, побачити, як кружляють над, здається, бездонною водоймою лелеки, в яку такими ж синьо-синіми очима вдивляється небо, почути, як десь в очереті голоси диких качок переплітаються із легеньким шумом води. Хвиля обережно іде до країв озера, б'ючись об берег. А потім – знову натрохи затишшя, коли все завмирає довкола, шукаючи собі відпочинку…
Оксана БІРУК.
НА ЗНІМКАХ: отак живуть і працюють мешканці Кричевич і Ломачанки.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар