"Доріг в житті було багато, і кожна – то окрема історія"Таїсія Семенівна Кравчик, яка мешкає в Любитові, 7 листопада відсвяткувала своє 80-річчя. Оскільки від односельців чули багато хорошого про неї, захотілося познайомитися особисто.
В дворі свого ошатного та доглянутого обійстя нас зустріла метка, мов бджілка, привітна жіночка, яка зовсім не підвладна своїм рокам. У розмові Таїсію Семенівну видавав російськомовний діалект, який час від часу "проскакував". Стало зрозуміло, що щось її пов'язує із сусідньою країною. Та про це – трохи згодом.
"Шкода, що квіти підморозило. Я ж так за ними доглядала", – говорила, бідкаючись, вона.
Запросила нас до хати. Проходячи повз гараж, звернули увагу на зелений "Москвич".
"З городу все позвозила, роботи вже практично ніякої нема, то й поставила його на зиму, нехай "отдохньот" мій дружок, – посміхаючись, зауважила Таїсія Кравчик.
В хаті ми опинились в затишній атмосфері, де великі охайні кімнати прикрашали вишиті жінкою картини, на полицях стояли пам'ятні фотосвітлини, а на кухні пахло свіжою квашеною капустою (хазяйка якраз запаслася на зиму).
"Тільки-но фрукти із морозильної камери дістала, аби компот зварити на день народження, десерт зробити. Чесно кажучи, переживаю, бо гостей має бути чимало", – розговорилась далі.
Присівши на диван, куди через вікно пробивалось Сонце, яке наче хотіло приєднатись до нас, щоб підслухати розмову, Таїсія Семенівна почала розповідати свою історію життя.
ххх
Народилася дівчинка із гарним іменем Тая (прізвище – Нєфьодова) в селі Красне, що в Юхнівському районі Калузької області сусідньої із нами Росії. Коли була ще зовсім маленькою, батька забрали на фронт (згодом він загинув). Мати із п'ятьма дітьми залишилася сама. А далі все село повезли до концтаборів. Там почали забирати дітей від матерів. Не описати ті відчуття страшного пекучого болю, який, мов гострий ніж, різав серця і дорослих, і малих. А скільки довелось проковтнути солоних сліз, які лилися, як швидкоплинна ріка…
Про ті нелюдські жахіття і знущання не будемо розповідати через те, що не хочеться, аби розповідь про цю сонячну жінку перепліталася із болючими спогадами, які й зараз ятрять її душу.
Можна сказати лише одне, що дівчині не раз доводилось тоді, в концтаборі містечка Рославль, що в Білорусі, відкрито дивитись в очі безжальної смерті.
Там від кулі ворожого автомата її, кволу і виснажену, врятувала жіночка старшого віку, за національністю – єврейка, яка своїм тілом прикрила дитину. Вибравшись із "пекла", Тая опинилась в дитячому будинку.
За велінням долі чи за Божим провидінням наша героїня після перебування у дитбудинку зустрілась із рідними. Всі із них вижили, лише старший брат В'ячеслав – ні.
…Пройшов час. Закінчивши школу, дівчина вступила до училища кіномеханіків. Після його закінчення Таю направили в Мурманськ (там служив брат Анатолій). Попрацювавши деякий час, перевчилася на водія. Це і стало професією її всього життя, улюбленою справою, якій віддала понад 40 років.
Там, у Мурманську, Таїсія Кравчик зустріла свого майбутнього чоловіка, який служив на флоті. Через деякий час, вже із двома дітьми на руках, подружжя переїхало на Волинь – Батьківщину коханого.
ххх
Оселившись в Любитові, обзавівшись господаркою, потрохи почали хазяйнувати. З чоловіком влаштувалися до тодішньої "Сільгосптехніки". Таїсія Семенівна почала й далі шоферувати на вантажних машинах.
Повиростали діти, вже й онуків чотирьох подарували. На жаль, 8 років нема в живих господаря дому. Та жінка – і тепер сильна духом й вірою, бо багато чому навчилась. Велику мудрість та досвід подарували прожиті роки.
Вона навіть зараз, не втрачаючи ентузіазму і молодечого запалу, як і колись, впевнено кермує автомобілем, який "пробіг" незліченну кількість кілометрів, везучи свою хазяйку різними шляхами-дорогами.
"Доріг в житті було багато, і кожна – то окрема історія", – по-філософськи розмірковує жінка.
До слова, донедавна в "хазяйстві" жінки був ще й мотоцикл.
"Якщо я не буду працювати, сидітиму на місці, то довго не проживу", – жартуючи і водночас серйозно говорить наша співрозмовниця.
Таїсія Семенівна – ветеран праці, має багато відзнак за успіхи в роботі. Донька Тетяна мешкає у Ковелі, Галя – в Мощеній. Чим і як можуть, вони допомагають матері. Адже роботи – багато. Одної землі в господарстві – 3 гектари.
"Переважно засіваємо угіддя зерновими, інші площі – під картоплею, морквою й капустою", – ділиться із нами господарськими клопотами Таїсія Кравчик.
"На мій ювілей донька Тетяна приїде разом із колективом "Родинонька", в якому сама бере активну участь", – з гордістю повідомляє наша героїня, яка по-материнськи радіє за своє вже доросле дитя.
ххх
Що ж, шановна ювілярко, нехай і надалі у Вашому домі буде якнайбільше радості і родинного тепла!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: Таїсія КРАВЧИК із Любитова.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар