"Побачили нову Україну, цілковито іншу…"Одразу після Нового року члени об'єднаного волонтерського центру Волині у складі голови Ковельської громадської організації "ВГО Комітет громадського спротиву" Миколи Печенюка, його заступника Ігоря Пініса, її представника Ярослава Войдюка, заступника голови ГО "Волинські патріоти" Богдана Красулі побували на території, де вже місяцями триває АТО. Активісти відвезли провіант для бійців добровольчого батальйону "Світязь", які виконували покладені на них обов'язки у Вуглегірську.
— Наша поїздка відбулася до того, як розпочались бої під Вуглегірськом. Тоді до цього прифронтового міста доходили тільки "відголоски" війни, — пригадує Ігор Пініс. — Пошкоджені вогнем будинки, повалені дерева, зруйновані дороги, інфраструктура — місту вже й тоді "дісталося" від терористів.
— Пане Ігорю, скажіть, що сьогодні найнеобхідніше нашим хлопцям у зоні АТО?
— Якщо говорити про підрозділ "Світязь", який 31 січня вийшов з оточення з-під Вуглегірська, де тримав оборону три дні, то, хоч і обійшлося без людських втрат, але, прийнявши на себе вогонь, хлопці втратили практично все спорядження та техніку. Отож, комплектувати цю роту потрібно, як кажуть, з “нуля”. Цим сьогодні займаємось у першу чергу.
Надаємо допомогу й новоствореній 14-ій механізованій бригаді. Найбільше її бійці потребують теплого одягу й речей, амуніції, спецзасобів, технічної допомоги.
— Розкажіть про тих, хто активно допомагає нашим військовим, які зараз перебувають на Сході України.
— Насправді у волонтерстві дуже важливу роль відіграють оперативність та мобільність. Можливість швидко відреагувати на потреби військових примножує шанси зберегти їх життя та здоров'я. На жаль, через ряд об'єктивних причин не завжди є змога блискавично виконувати свій обов'язок. Завдяки сприянню Ковельського міжрайонного координаційно-інформаційного центру "Волонтери Волині", спільній роботі громадських організацій нам це вдається. Кожен забезпечує свою ланку роботи. Від нашої єдності, порозуміння залежить усе, і ми маємо стати надійним тилом для учасників АТО.
Наш волонтерський центр налічує десяток громадських організацій, кількасот волонтерів. Тому ми можемо забезпечити необхідним більше військових частин, вирішувати серйозні проблеми й братися за складніші завдання.
У Ковелі створена і успішно діє волонтерська "сотня", в якій щоденно й безкорисливо, не покладаючи рук, працюють жінки, які заготовляють сухі концентрати, плетуть маскувальні сітки, виконують іншу роботу. Їхня праця копітка і виснажлива, але жінки готують все з любов'ю, адже знають, наскільки важлива для солдатів підтримка з народу. Наші бійці постійно відчувають на собі любов і материнську турботу Світлани Карпук, Галини Лічман, Галини Шевчук, Світлани Рудь, Галини Білинської та багатьох-багатьох інших.
Варто відзначити вклад ківерцівських волонтерів, які вже спромоглися здійснити більше тридцяти поїздок на самісіньку передову — в Дебальцеве, Щастя, Оленівку. Активно включилися у роботу й волонтери з Каменя-Каширського, Старої Вижівки, Турійська, Луцька.
Ковельська громадська організація "ВГО Комітет громадського спротиву", яка входить до складу об'єднаного волонтерського центру Волині, окрім збору та постачання гуманітарної допомоги у зону АТО, має й інші напрямки роботи. Ми надаємо правову підтримку бійцям АТО та їх родинам з питань, які виникають до і після їх мобілізації.
До речі, члени нашої громадської організації разом з ГО "Волинські патріоти" та ГО "Держава майбутнього" взяли участь у прес-конференції "Героям не місце за гратами", що нещодавно відбулась у Києві, під час якої ми звернулися до Президента України та голови РНБО з вимогою зняти обвинувачення з армійців 51-ї ОМБР. Ці бійці в липні минулого року покинули позиції біля Червонопартизанська й через пункт пропуску "Ізварине" перейшли на територію Росії. Обійшовши противника, повернулися в Україну. Вони пояснюють, що вчинили так через інтенсивні обстріли та відсутність підмоги. Тож маємо довести, що хлопців звинувачують безпідставно і не дозволити паплюжити імена тих, кого вважаємо героями, а не військовими зрадниками.
Також займаємось патріотичним вихованням молоді. В міру можливості допомагаємо малозабезпеченим сім'ям, "дітям війни" та іншим соціально вразливим верствам населення.
Наша громадська організація бере участь у здійсненні антикорупційних заходів, зокрема, спрямованих проти працівників силових структур, які порушують Закон, зловживаючи службовим становищем. Є ряд питань до місцевої влади стосовно законності надання земельних ділянок тощо.
— Цікаво дізнатися більше про вашу останню поїздку в зону АТО.
— Ми прямували маршрутом "Ковель-Дебальцеве-Вуглегірськ". Поїздка організована об'єднаним волонтерським центром Волині, а саме: організаціями та волонтерами, що у його складі співпрацюють. Завдяки їх старанням бійці спецроти "Світязь" отримали харчі, ліки, запчастини, одяг…
Опинившись у зоні конфлікту, ми побачили нову Україну, цілковито іншу. Бачили важкі будні українських військових, нестерпне становище місцевого населення.
Проїжджали через Слов'янськ. Місто ніби й почало оживати після тих страшних боїв, що точилися на його території, та ск
ладалося враження, що потрапили у інший світ. Дорогою зустрічались спалені бензоколонки та магазини, зруйновані мости, продірявлені пострілами бетонні паркани, розбиті шибки. На нашому шляху — десятки блокпостів та оглядів, колони бойової техніки, озброєні бійці…
Але чи не найбільше пригнічував стан місцевих мешканців. Люди живуть в жахливих умовах та абсолютному страху. Блокування пенсій та соцвиплат, суцільне безробіття, підвищення вартості товарів, їх тотальна нестача, відсутність електрики і води — все це тільки ускладнює життя під постійними обстрілами.
Чекають, коли ж, нарешті, закінчиться це пекло і у Вуглегірську. Людей майже не було видно на вулицях: там хтось вийшов, там… Зустрічали здебільшого людей старшого віку.
Лише одне збадьорювало і додавало віри: дух свободи і дружні стосунки бійців підрозділу "Світязь" просто вражали. Нам дуже хотілося дізнатись, що вони відчувають, знаходячись тут вже багато часу, чи залишилися сили, терпіння та мужність продовжувати службу? З їхніх розповідей зрозуміли, наскільки безглузда ця війна, що насправді нікому невідомо, коли вона закінчиться, але, незважаючи на цю невизначеність, вони мають боронити свою землю від ворога. Складається враження, що, перебуваючи на безпечній території, відчуття страху та тривоги нас переповнює більше, ніж відчувають вони в самому епіцентрі військових дій.
Хлопці абсолютно різні, але в них ідеальна дружна атмосфера, а разом з тим не забувають і про дисципліну, взаємопідтримку.
До того ж, впевнені наші бійці, багато залежить від професійності керівництва. Неабиякою повагою серед них користуються командир роти, а також командири з позивними "Дєд", "Гром" та інші.
Вартий високої відзнаки геройський вчинок одного з бійців підрозділу "Світязь", котрий під час оборони Вуглегірська знищив ворожий танк і значну кількість живої сили супротивника.
Щирі патріоти, кваліфіковані бійці — вони дивилися в очі смерті та пройшли кола воєнного пекла і довели, що вміють захищати свою державу.
— Що, на Вашу думку, найважливіше у вашій роботі й якими рисами має володіти волонтер?
— Головне — не втратити довіру тих, хто на нас покладається. Непросто було спочатку, коли нашим землякам, бійцям 51-ї бригади, на перших порах не вистачало не тільки харчів, але й питної води. Особливо потерпали від її відсутності наші хлопці улітку, коли сере
д поля у тридцятиградусну спеку, аби втамувати спрагу, пили воду з калюж, самотужки копали колодязі. Доводилося тоді їх забезпечувати навіть найелементарнішим: продуктами, одягом, ліками, матрацами, засобами особистої гігієни та ін.
Започаткував цю справу у нашому місті Олександр Калюжний, а вже згодом приєдналися до гуманітарної діяльності й інші небайдужі земляки.
У нашому центрі дуже різні люди. Люди, які, можливо, ніколи не зустрілися б або не знайшли б спільну мову у мирному житті. Але їх усіх об'єднує лише одне: невміння спокійно дивитися на те, що комусь зараз доводиться ще гірше. А це дуже сильне почуття. Перед ним відступають і страх, і втома, і відчай.
Однак сьогодні у нас з'явились люди, які "розмальовують" свою волонтерську роботу усіма фарбами веселки. Насправді ж, лише спекулюють цим у власних інтересах.
— Як дізнатися людям, які хочуть допомогти, що їх не обманюють, а кошти підуть саме на допомогу тим, хто її потребує?
— Особисто для себе ми вирішили, що зобов'язані звітувати публічно, навіть якщо цього ніхто не вимагає. Ми завжди пишемо про свою роботу в соціальних мережах, робимо фотографії та знімаємо відео. Для того, щоб усі, хто нас підтримує, бачили: ми дійсно робимо те, на що шукаємо пожертву.
— Чи приймаєте у свою організацію добровольців?
— Усі, хто має бажання самовіддано працювати, не боїться труднощів, є справжнім патріотом, можуть поповнити наші ряди. Вся країна має об'єднатися і зробити свій вклад у спільну справу — підтримати тих, хто сьогодні захищає Україну в зоні АТО.
Повірте, військові надзвичайно втішені, що цивільні українці про них не забувають, обіцяють залишитися живими та повернутися додому з перемогою.
Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: у Вуглегірську радо зустріли волинських волонтерів бійці підрозділу "Світязь"; один із "краєвидів" сучасного Слов'янська.
Фото з архіву ГО "ВГО Комітет громадського спротиву".
Залишити коментар