Живе в Колодяжному митецьУ руки митця і майстра народної творчості Миколи Гончарука з Колодяжного Господь вклав дерево, глину і пензля, у душу і серце – відчуття прекрасного і любов до мистецтва.
Різні напрямки в мистецтві, які опанував, дали йому можливість багатогранніше передати вражаючу красу навколишнього світу. А щоб побачити її, не треба поспішати за моря чи океани, варто лише визирнути у вікно…
Микола Гончарук народився в селі Гуті-Каменській Камінь-Каширського району в селянській сім’ї, де у любові та злагоді, окрім нього, виховувалося ще семеро дітей. І хоч заможно не жили, раділи небу, хмарам, Сонцю…
Зростаючи в гармонії з природою, одного разу хлопець побачив чудові малюнки на склі: маки, ромашки, мальви, лілеї. Вони, наче живі, радували око. Не вірилось, що це – витвори рук його земляків – звичайних селян-трударів. Вирішив і собі спробувати. І так захопився, що згодом перевершив їхню майстерність. Потім втілював свою багату уяву на полотні, у дереві.
Тому й не дивно, що після закінчення сільської восьмирічки вступив у Ковельське професійно-технічне училище № 5. Здобувши спеціальність різьбяра по дереву, працював у лісовому господарстві, художником на залізниці.
На прохання сільської громади займався оформленням приміщення Колодяжненської школи. І результати його роботи так вразили місцевих мешканців, що не могли вже відпустити талановитого майстра. Та й Миколі припали до душі привітні люди, мальовнича місцевість, де зародилося кохання Лесиних Мавки та Лукаша.
Вже багато років Микола Гончарук із сім’єю проживає у Колодяжному. Тут уповні розкрився його талант, бо все навколо надихає на творчість. Проте й свою «малу батьківщину» не забуває: батьків, батьківську хату, рідні краєвиди відобразив у картинах. Сьогодні Микола Гончарук – гість нашої газети.
– Миколо Олександровичу, Ви працюєте з різним матеріалом, у різних мистецьких напрямках. А що найбільше лежить до душі?
– Був період, коли полюбляв працювати з глиною, зараз перевагу віддаю дереву. Але завжди найбільше подобалося працювати з матеріалом, який дала сама природа.
Наприклад, з капами – це неповторний, красивий, природний матеріал, з якого виходять оригінальні вироби, так би мовити, єдині у світі. Капи утворюються на деревах хвойних та листкових порід і зустрічаються досить рідко.
Проте зі звичайних коряг та коріння можна зробити не менш красиві речі. Для цього потрібно докласти лише трішки уяви, бо над усім іншим «попрацювала» природа.
Займаюся також виготовленням іконостасів, церковних атрибутів з дерева.
– Але ж Ви ще й художник. У якому стилі працюєте?
– Займаюся живописом. Природу малюю, етюди. Також пишу портрети. А це – найскладніше. Адже тут важливо точно відобразити на полотні не лише зовнішність людини, а її внутрішній світ, почуття, настрій. Думаю, найбільш точно мені вдався портрет покійного батька, який малював з пам’яті.
– Звідки черпаєте натхнення?
– З довколишнього світу. А ще неабияк сприяє творчості сімейна атмосфера. Дружина Тетяна Дмитрівна – створюючи домашній затишок, діти – перейнявши любов до мистецтва.
– Вони у Вас теж творчі натури?
– Аякже. Дружина має гарний смак, до її порад завжди прислухаюся. Допомагає в галереї до виставки роботи готувати. Любить спостерігати, як я працюю.
Сини мають творчі нахили, а ще – майстри на всі руки. Старший Дмитро займається ремонтами приміщень, молодший Роман опановує спеціальність дизайнера одягу, навчається в Національному університеті культури. З дочкою Анастасією маю спільні інтереси. Вона – художниця. І хоч ще вчиться у вузі, проте має доволі серйозний творчий доробок.
– Всього себе присвятили мистецтву? Чи, може, маєте й інші захоплення?
– Взагалі-то, я за здоровий спосіб життя. Щодня – ранкові пробіжки, взимку – «моржування». Останнім займаюсь вже багато років. «Доморжувався» до того, що цілу зиму без шапки ходжу. Правду кажуть: «В здоровому тілі – здоровий дух». А коли почуваєшся здоровим, то хочеться творити і творити!
Вікторія ТАРАСЮК.
НА ЗНІМКАХ: Микола Гончарук; портрет батька; один із етюдів художника.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар