Репортаж / Ковельщина – батьківщина Сокола

У цьому 2016 році 1 червня виповниться 50 літ від дня народження В'ячеслава Хурсенка.

Український композитор, поет, виконавець власних пісенних творів соколом відлетів у Вічність на небеса. А щоб пам'ять наша не спала і не дрімала, залишив нам, як Псалми до Бога, свої  пісні. Шанувальники творчості В'ячеслава Хурсенка нарахували 100 пісень композитора, із них 99 – це визнані хіти, тобто пісні, що звучатимуть завжди актуально.

Пісня-реквієм батьківської любові до дітей "Соколята" увійшла до переліку "100 кращих пісень України".

Народився В'ячеслав Хурсенко у м. Дніпропетровську. Згодом з мамою Галиною Карпівною переїхав до с. Вербки Ковельського району на Волині. Тут він пішов до 1-го класу місцевої школи. Першою вчителькою В'ячеслава була Галина Семенівна Гордіюк. 

Музичні здібності онука оцінили дід Карпо та бабуся Олена Шадури. Коли онукові виповнилося 4 роки, на день народження хлопчик у подарунок отримав справжній акордеон. З того часу Вербка мала власного музиканта Славу Хурсенка.

Зі спогадів молодшої сестри матері композитора Людмили Карпівни, яка була старша за Славу на 5 років, а тому виконувала роль старшої сестри хлопчика, довідуємось, що коли на весіллі у Вербці дорослі музики втомлювались від роботи та частування, весільних гостей зачаровував мелодіями Слава Хурсенко. 

Згодом В'ячеслав навчатиметься у Луцькій СШ № 17. Наполегливо відвідуватиме уроки гри на віолончелі у Луцькій дитячій музичній школі № 1. Його вчителями були Тетяна Сиволовська (Здоровцова) та Ірина Бурим. Саме тут висока естетика мелодій наповнила відкриту дитячу душу майбутнім генієм його творчості. Як виконавець гри на інструменті, він веде сольні партії у звітних концертах школи. Як соліст шкільного хору, розвиває свої вокальні здібності.

Після закінчення 8-го класу, В'ячеслав знову повертається з Луцька у Вербку. За порадою бабусі Олени Павлівни В'ячеслав Хурсенко вступає до Ковельського медучилища. Хотіла мудра жінка мати сімейного лікаря. Мусимо зрозуміти її добрі наміри.

В молоді роки Олена Павлівна відбула сталінські табори за Україну на Воркуті. Бачила людське горе і несправедливість від дій ворога та окупанта. І тому мудро вірила, що онук-музикант стане добрим фельдшером.

З 1981 до 1985 р. В'ячеслав Хурсенко був ковельчанином. Я позначив роки його навчання для того, щоб тодішні його однокурсники відгукнулись і збагатили шанувальників композитора – читачів газети "Вісті Ковельщини" своїми спогадами про ті роки. 

Із спогадів тих, з ким я спілкувався, повідомляю, що В'ячеслав ставився, у студентські роки, до свого життя відповідально. На усіх заходах дозвілля був головним співаком, а також співав дуетом з друзями. На уроках, заліках, екзаменах знаннями чесно усіх переконував, що від його медичної практики люди страждати не будуть.

Після закінчення навчального медичного закладу В'ячеслава Хурсенка мобілізували до лав Радянської Армії. Службу проходив у "будбаті" на півночі Росії. З його музичним потенціалом можна було знайти "тепле" місце, але волелюбний характер не дозволив до кожного хилити козацьку голову.

Незадовго після війська В'ячеслав одружився з лучанкою Олею. 1990 року у подружжя народилася донечка Марія.

У так звані "лихі 90-ті", коли співаючий ректор Михайло Поплавський возив лантухами теплі чоловічі кальсони з начосом у Польщу, щоб заробити перший мільйон (сам у цьому зізнався), В'ячеслав Хурсенко робив свої перші записи на студіях Луцька. 

Юрій Вегера із Волинського радіо та Олексій Онишко із приватної студії "Олекса" стали хрещеними батьками талановитого автора та виконавця власних пісень і благословили його творчість у вимогливий та безмежний світ шанувальників пісні.

Маючи початкову музичну освіту, В'ячеслав Хурсенко набирався досвіду серед професіоналів. У 1988-1992 роках талановитий музикант працює вокалістом групи "Край" та групи "Рандеву" Волинської обласної філармонії. Саме тому так високо і по-батьківськи оцінює свого молодого колегу народний артист України, лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка, Герой України Василь Зінкевич. 

У Волинській області запроваджена премія ім. В'ячеслава Хурсенка за пісенні здобутки.

Досвід, набутий молодим і амбітним співаком на Волині, повів його у високі світи сучасного пісенного мистецтва.

В 1992 році В'ячеслав Хурсенко здобуває  друге місце на Всеукраїнському пісенному фестивалі "Червона рута". У 1996 р. наш земляк посідає третє місце на фестивалі "Золотий  шлягер". В 1998 р. – Гран-прі на "Пісенному вернісажі".У 1999 р. – перемога пісні "Не виню" на фестивалі "Шлягер року".

2000 рік є роком всенародного визнання творчості композитора та виконавця власних пісень В'ячеслава Хурсенка в Україні. Його пісня-поема батьківської любові "Соколята" отримала Диплом "Шлягер ХХ ст.". Кожен рядок, – як сповідь дорослого чоловіка. Особливе подивування до змісту за те, що у В'ячеслава своїх синів немає. Але він по життю став прикладом для усіх синів у ставленні до батька.

Відомо, що зростав В'ячеслав з мамою. За батька  часто був йому дід Карпо Амплієвич Шадура з Вербки. Проте, вже навчаючись у Ковельському медучилищі, В'ячеслав Хурсенко відновив стосунки зі своїм рідним батьк