Український романтик з Німеччини
Ростислав народився в Україні. Виховували його мати і… вулиця. Не витримала мама соціальної несправедливоті, коли, за словами Ростислава, "більшість проживає за кілька гривень від проданої петрушки, а пихата меншість їздить на крутих "Мерседесах", жирує на крадені гроші", то й виїхала до Німеччини. Вийшла заміж і оселилася в Кельні.
Підріс Ростик, закінчив Кельнську театральну академію і піддався на поклик серця – повернувся в Україну, щоб її змінити.
"Утопія", – скаже дехто.
Не погоджусь, бо вірю словам Ростислава: "Мрії збуваються!..".
Про негативні
і позитивні полюси життя
"Вулиця" – це два полюси соціально-психологічного магніту. Юне чадо батьків, яке хоче свободи, так чи інакше потрапляє в зону впливу цього магнітного поля. Не завжди позитивний ("плюсовий") полюс може притягнути до себе несформовану молоду людину. На те багато причин – байдужість до ближнього, недооцінка особистості, врешті – просто сірість буття.
Зате негативний полюс притягує тебе "по максимуму": "Іди до нас! Тут знайдеш свободу, тут немає нудних норм та правил. Кайфуй, пробуй наркоту і пий вино. Немає бабла? Поділимося із ближнім – ти ж супермен, і тебе бояться".
Ростислав пізнав це середовище. В нього легко увійти – важко вийти. На щастя, на якомусь етапі пригодницького життя він таки прозрів, вийшов із простору негативних впливів і… "зав'язав".
Сьогодні його активний, юний дух спрямований на порятунок ближнього, тобто визволення отих "овечок", що заблукали, із зони ризику, навернення їх до "позитивного" життя.
Для реалізації цієї мрії він покинув благополучну Німеччину і приїхав сюди.
Волонтер-наставник зустрічається з учнями шкіл на Сході України, відвідує інтернати та виховні колонії. Після прилуцької колонії він завітав до ковельського виховного закладу. Тригодинна зустріч пройшла, як мить.
Відео дозволяє бачити, як він працює. Ростислав емоційно читає свої вірші, співає реп, який так люблять ці хлопці. Вони активно включаються у його гру і повторюють пісенно-поетичні рядки. Головне – йому довіряють, адже Ростик – майже такий, як вони.
Похмурі обличчя наповнюються радісними світлими відтінками. Кілька вихованців заявили, що вони хочуть наслідувати приклад Ростислава і навіть працювати з ним.
Час не витрачено марно – це його маленька перемога.
– Веди зошит. В кінці запиши свою мрію. А чисті листки заповнюй тим, що ти зробив для реалізації цієї мрії, – повчає він.
– Ти переконаєшся, що диво існує, і мрії збуваються, – ніби печаткою затверджує вищесказане.
Ми розмовляли з Ростиславом до опівночі. Люблю романтиків – вони вселяють надію у мою заскорузлу душу.
У нас все вийде
Звивається рікою течія розмови, раптово розгалужуючись на декілька "рукавів". Але в ній є головне: вода романтичного спілкування чиста і цілюща.
Зважаючи, що Ростислав любить реп, переводжу розмову на бліц-інтерв'ю:
– Твоя постмайданівська мрія?
– Змінити Україну, об'єднати українців.
– Сьогодні щось змінилося?
– На моїй майці написано "Мир" – це відповідь.
– Ти знаєш, як це зробити?
– Шукай шлях, і ти його знайдеш.
– На дорозі чекають перепони?
– Починай рух, і Бог пришле янголів, які тобі допоможуть їх подолати.
– Мир – це легко?
– Діти Сходу відповіли: "Не хвилюватися, думати і домовлятися".
– Майдан був потрібен?
– Просто необхідний. Революції змінюють свідомість.
– Гімн України і твій Гімн Майдану зіграли якусь роль?
– Пісня дає силу і віру, підіймає.
– Сповідь свого життя перед вихованцями колонії – це психологічний прийом, щоб завоювати їх довіру?
– Ні. Це ключ до прозріння. Він підказує, що є вихід із найзаплутанішого лабіринту.
– Ти був в команді Віталія Кличка. Розчарувався?
– Я захоплений ним. Але політика – штука підступна. Я просто відійшов "вбік".
– Що ти написав на "Дошці бажань" у Львові?
– "У нас все вийде. Народу слава!".
– Із Ковеля куди твій шлях поведе?
– До Дубна, Кременчука, Мелітополя, на Харківщину та в інші місця України.
– Хай янголи на своїх крилах привносять у твою місіонерську діяльність удачу. Помолимось разом!
Гімн Євромайдану
Вирував Майдан. Не затихала ні на мить головна сцена країни. Співала Руслана, виступали патріотично налаштовані гурти, риторили відомі політики.
Саме тут, із дозволу ведучого Євгена Нищука, презентував Гімн Євромайдану, написаний у стилі РЕП, із мелодійним приспівом. Тисячі українців на Майдані і мільйони по телевізору чули і бачили цей виступ. І не раз.
Зважаючи на обмежений формат газети, згадаю тільки мелодійний приспів:
Ще не вмерла Україна,
Хай живе… і геть руїна!
Так, як мати любить сина,
Україна любить нас.
Як Шевченко заповів,
Ми кайдани порвемо.
Правду й волю в своїй хаті
Разом всі відстоїмо!
Ростислав Бьоме на Майдані був із самого його зародження, тобто із листопада 2013 року. Він весь час знаходився у вирі подій. Його зарахували у 18-ту сотню. Жив на квартирі, куди навідувались підозрілі молодики. Керівники Майдану віднайшли інше, потаємне житло.
У переддень кривавої трагедії у лютому 2014 року він виступав і вів зйомку на вул. Грушевського. Бог оберіг від смертоносних куль. Не раз виходив із розповідями про Євромайдан у Києві в німецький та австрійський телеефір.
Згодом у Німеччині із друзями ним було створено благодійну організацію. Тільки-но з'явились благодійні кошти, як Ростислав прилетів до України. Він спішить, щоб хоч щось корисне зробити.
У розмові вилетіло гірке слово з його вуст: "Україна може не дожити віку".
Задумайся, читачу: ці слова не безпідставні. Сьогодні серед українців багато розчарувань Майданом, війною і владою. Немало байдужості, легковажності та зневіри.
Сказане перегукується з емоційним вигуком Володі Мовчана, нашого ковельського Героя: "Проснусь, а України нема – то як я з цим жити буду?”.
Лишається один вихід – діяти.
Ростислав Бьоме в кінці чистого зошита радить записати: "Щаслива, квітуча і соціально справедлива Україна". А чисті сторінки заповнюймо корисними справами. Пройде деякий час. Можливо, рік, два, десять…
Але впевнений, народ рано чи пізно вигукне: "Мрії збуваються!"
Анатолій СЕМЕНЮК.
Ростислав народився в Україні. Виховували його мати і… вулиця. Не витримала мама соціальної несправедливоті, коли, за словами Ростислава, "більшість проживає за кілька гривень від проданої петрушки, а пихата меншість їздить на крутих "Мерседесах", жирує на крадені гроші", то й виїхала до Німеччини. Вийшла заміж і оселилася в Кельні.
Підріс Ростик, закінчив Кельнську театральну академію і піддався на поклик серця – повернувся в Україну, щоб її змінити.
"Утопія", – скаже дехто.
Не погоджусь, бо вірю словам Ростислава: "Мрії збуваються!..".
Про негативні і позитивні полюси життя
"Вулиця" – це два полюси соціально-психологічного магніту. Юне чадо батьків, яке хоче свободи, так чи інакше потрапляє в зону впливу цього магнітного поля. Не завжди позитивний ("плюс
Залишити коментар