Нам своє робити
Попри всі повідомлення про те, що волонтерів не пропускають в зону проведення так званої АТО, в жодного з нас не виникло й думки, що можемо не поїхати. Адже поїздка спланована, до формування гуманітарного вантажу долучились десятки людей і, найголовніше, – нас чекають бійці, то ж чи можемо ми спасувати? Звісно ж, ні!
Лишень, порадившись, вирішуємо замість зручного "камуфляжу" одягнути звичайний цивільний одяг. Зрештою, це виправдано, адже, крім вантажу для військових, ми маємо виконати доручення від Ковельської районної ради і з офіційним візитом відвідати Добропільську районну раду Донецької області, з якою напередодні було укладено угоду про співпрацю.
За доброю традицією, отримуємо благословення в дорогу від декана Ковельського районного деканату УПЦ КП, настоятеля Свято-Юріївського храму УПЦ КП с. Дубового протоієрея Іоана Бониса. Далі юні волонтерики волонтерського підрозділу "Вбережу" ЗОШ І-ІІІ ст с. Дубового на чолі із наставником Наталією Тхоржевською на подвір'ї школи урочисто проводжають в дорогу.
Їдемо в авто троє – "Скеля", "Дід" та "Бедрик" за кермом. В дорозі від наших друзів постійно отримуємо інформацію про те, що відбувається на Сході й на блокпостах зокрема. Швидко доїжджаємо до Києва. Там до нас долучається народна артистка України Світлана Мирвода, відомий в Україні поет Серго Сокольник та представник від батальону ОУН друг "Газ".
З наближенням до пункту призначення закінчуються добрі дороги, лишаються кілька напрямки. Так-сяк калатаючись, наближаємось до першого блокпосту. Велика кількість поліції вказує, що вжито посилені заходи безпеки. Поліціянти, дізнавшись про мету нашої поїздки, перевіривши документи, оглянувши бус, ввічливо бажають щасливої дороги. Кількість блокпостів, на яких чергує поліція та бійці національно гвардії, збільшилась, але на жодному з них нам не чинили перешкод.
На ранок прибуваємо в добровольчий батальйон ДУК "Правий сектор" – маємо передачу для добровольців-білорусів. Довідуємось, що ті напередодні виїхали " на передок". Тому тут же завантажуємо все у військовий пікап, який має доправити гостинці за призначенням. Найбільше бійці тішаться маскувальним сіткам, дбайливо сплетеним жінками із волонтерського центру ГО "Храм Надії" м. Ковеля та маскувальному костюмові "кікімора", що для побратимів, що передав Ігор Верчук-молодший "Сабур". Світлана Мирвода зустріла хороших знайомих – в цьому підрозділі вона вже втретє, вони й допомагли організувати експромт-концерт.
Пополудню знову в дорогу. Нас чекає "Айдар" та підрозділ прикордонників. Донецькі дороги, захлані безгосподарністю, без "доброго" слова не подолати! А як інакше, коли від Селідово до Курахово в минулому році на наших очах прокладали новісіньку асфальтовану дорогу, а сьогодні від неї лишились "ріжки та ніжки", і там важка військова техніка не їздить.
Нарешті добираємось до "Айдару". Зустрічають старі добрі друзі. Ось тільки друзі без настрою – напередодні загинуло два побратими. Розвантажуємось, спілкуємось. Попри бойові втрати та втому, розпачу немає, настрій – тільки на перемогу. Хлопці не хочуть нас відпускати, але ж потрібно рухатись далі, адже о 18.00 год. чекають прикордонники.
За три роки війни такого зразкового підрозділу ми ще не зустрічали. Прикордонний загін розташувався в колишньому приміщенні школи-інтернату. Одразу привертають увагу порядок і чистота, вражає дисципліна бійців. В казармах чисто. Об'єкт добре охороняється, навколо посилене патрулювання, колюча огорожа та сигналізація. А що вже казати про бійців-прикордонників: відібрані гарні, статні й сильні воїни. Дивлячись на них, відчували гордість, адже значна частина загону сформована бійцями із Волині. Ось вони і забрали нас у свій підрозділ.
За півгодини підготовки – концертна програма. Короткий вступ-ознайомлення із волонтерським підрозділом "Вбережу" та метою нашої поїздки і виступи Світлани Мирводи чергуються із читанням поезії Серго Сокольника. Як він хвилювався, чи сприймуть воїни його поетичне слово! Але хвилювання було даремним – слово колишнього воїна- "афганця" з розумінням сприйняли воїни сучасності. Із захопленням слухали поеми "Я і Тарас", "Інквізиція". Та що там казати, і ми такої глибокої поезії у виконанні автора давненько не чули.
Завершала концертну програму наша подруга "Арфа" під гучні оплески переповненої зали та традиційним виконанням гімну Волині – піснею "Волинь моя". Вже опісля приходили бійці та просили пісень ще, і народна артистка, попри втому, майже до опівночі співала українських пісень. Ночуємо в казармі, а на ранок маршрут – на Добропілля.
Рівно о десятій годині в Добропільській районній раді нас чекає голова районної ради Тамара Білянкіна, приємна, чарівна жінка. Коротке знайомство, передаємо вітання від жителів Ковельщини та голови Ковельської районної ради Андрія Броїла, в подарунок вручаємо ляльку-мотанку – травничку з поліськими запашними травами, майстерно виготовлену Наталією Тхоржеською, книги та волинські смаколики, і їдемо в Святогорівську школу до дітей.
В Добропільському районі всі школи україномовні і, що найприємніше, вчителі й дітки спілкуються в позаурочний час також українською. В школі нас ознайомлюють із умовами навчання, показують чудовий комп'ютерний клас, шкільний музей, клас духовності. Мали що показати, адже за останні два роки завдяки участі в європроектах вони змогли залучити понад два мільйони гривень додаткових коштів. Далі – знову концерт. Вщент заповнений шкільний зал гучно вітав кожен виступ, більше того – підспівували ті пісні, котрі знали. А від проникливого виконання ліричних пісень у педагогів на очі набігали сльози. Ми були задоволені і щасливі, доручення громади Ковельщини вважали виконаним.
На вечір нас ще очікувала велика концертна програма у підрозділі артилеристів. І цього разу – все. Наступного дня у Світлани Мирводи були записи на телебаченні, тому мусили поспішати.
Вже на Волинській землі, на під'їзді до Клесова, дорогу Київ – Варшава перекрили копачі бурштину. Сотні три чи, може, й більше – добрий батальйон гарно екіпірованих молодих хлопців перекрили рух транспорту. Мета акції – щоб відпустили там когось із копачів, що, на їх думку, був незаконно арештований. Але це вже була не наша війна й нам не цікава. Лиш зі щемом в серці думали: невже краща меншість там, на фронті, гине, щоб тут більшість займалась розкраданням надр, вирубкою лісу, торгівлею на крові, дерибаном землі?! Але то вже, на жаль, риторичні запитання… Сьогодні завдання – зберегти державу, а завтра розберемось і з іншим. Нам своє робити, тому спокійнісінько повз навколишній "місячний ландшафт" об'їхали копачів, які не сміли нас затримати, і поїхали додому.
Волонтерський підрозділ "Вбережу" висловлює вдячність за формування гуманітарного вантажу декану Ковельського районного деканату, настоятелю Свято-Юріївської храму УПЦ КП с. Дубового протоієрею Іоану Бонису, депутату Ковельської районної ради, настоятелю Ковельського собору Благовіщення Пресвятої Богородиці УПЦ КП протоієрею Василю Мичку, настоятелю храму Первоверховних апостолів Петра і Павла УПЦ КП смт Голоб протоієрею Андрію Сеху, об'єднаній територіальній громаді с. Поворська та голові громади Сергію Семенюку, ЗОШ І-ІІІ ст. с. Мельниці та директору Валентині Архипчук, Ніні Гук із смт Устилуга, Олені Місюрі та Ірині Зінчук.
Ігор ВЕРЧУК (“Скеля”).
НА ЗНІМКУ: волонтери із Ковельщини з педагогами Святогірської школи і головою Добропільської районної ради.
Фото з архіву автора.
Попри всі повідомлення про те, що волонтерів не пропускають в зону проведення так званої АТО, в жодного з нас не виникло й думки, що можемо не поїхати. Адже поїздка спланована, до формування гуманітарного вантажу долучились десятки людей і, найголовніше, – нас чекають бійці, то ж чи можемо ми спасувати? Звісно ж, ні!
Лишень, порадившись, вирішуємо замість зручного "камуфляжу" одягнути звичайний цивільний одяг. Зрештою, це виправдано, адже, крім вантажу для військових, ми маємо виконати доручення від Ковельської районної ради і з офіційним візитом відвідати Добропільську районну раду Донецької області, з якою напередодні було укладено угоду про співпрацю.
За доброю традицією, отримуємо благословення в дорогу від декана Ковельського районного деканату УПЦ КП, настоятеля Свято-Юріївського храму УПЦ КП с. Дубового протоієрея Іоана Бониса. Далі юні волонтерики волонтерського підрозділу "Вбережу" ЗОШ І-ІІІ ст с. Дубового на чолі із наставником Наталією Тхоржевською на подвір'ї школи урочисто проводжають в дорогу.
Їдемо в авто троє – "Скеля", "Дід" та "Бедрик" за кермом. В дорозі від наших друзів постійно отримуємо інформацію про те, що відбувається на Сході й на блокпостах зокрема. Швидко доїжджаємо до Києва. Там до нас долучається народна артистка України Світлана Мирвода, відомий в Україні поет Серго Сокольник та представник від батальону ОУН друг "Газ".
З наближенням до пункту призначення закінчуються добрі дороги, лишаються кілька напрямки. Так-сяк калатаючись, наближаємось до першого блокпосту. Велика кількість поліції вказує, що вжито посилені заходи безпеки. Поліціянти, дізнавшись про мету нашої поїздки, перевіривши документи, оглянувши бус, ввічливо бажають щасливої дороги. Кількість блокпостів, на яких чергує поліція та бійці національно гвардії, збільшилась, але на жодному з них нам не чинили перешкод.
На ранок прибуваємо в добровольчий батальйон ДУК "Правий сектор" – маємо передачу для добровольців-білорусів. Довідуємось, що ті напередодні виїхали " на передок". Тому тут же завантажуємо все у військовий пікап, який має доправити гостинці за призначенням. Найбільше бійці тішаться маскувальним сіткам, дбайливо сплетеним жінками із волонтерського центру ГО "Храм Надії" м. Ковеля та маскувальному костюмові "кікімора", що для побратимів, що передав Ігор Верчук-молодший "Сабур". Світлана Мирвода зустріла хороших знайомих – в цьому підрозділі вона вже втретє, вони й допомагли організувати експромт-концерт.
Пополудню знову в дорогу. Нас чекає "Айдар" та підрозділ прикордонників. Донецькі дороги, захлані безгосподарністю, без "доброго" слова не подолати! А як інакше, коли від Селідово до Курахово в минулому році на наших очах прокладали новісіньку асфальтовану дорогу, а сьогодні від неї лишились "ріжки та ніжки", і там важка військова техніка не їздить.
Нарешті добираємось до "Айдару". Зустрічають старі добрі друзі. Ось тільки друзі без настрою – напередодні загинуло два побратими. Розвантажуємось, спілкуємось. Попри бойові втрати та втому, розпачу немає, настрій – тільки на перемогу. Хлопці не хочуть нас відпускати, але ж потрібно рухатись далі, адже о 18.00 год. чекають прикордонники.
За три роки війни такого зразкового підрозділу ми ще не зустрічали. Прикордонний загін розташувався в колишньому приміщенні школи-інтернату. Одразу привертають увагу порядок і чистота, вражає дисципліна бійців. В казармах чисто. Об'єкт добре охороняється, навколо посилене патрулювання, колюча огорожа та сигналізація. А що вже казати про бійців-прикордонників: відібрані гарні, статні й сильні воїни. Дивлячись на них, відчували гордість, адже значна частина загону сформована бійцями із Волині. Ось вони і забрали нас у свій підрозділ.
За півгодини підготовки – концертна програма. Короткий вступ-ознайомлення із волонтерським підрозділом "Вбережу" та метою нашої поїздки і виступи Світлани Мирводи чергуються із читанням поезії Серго Сокольника. Як він хвилювався, чи сприймуть воїни його поетичне слово! Але хвилювання було даремним – слово колишнього воїна- "афганця" з розумінням сприйняли воїни сучасності. Із захопленням слухали поеми "Я і Тарас", "Інквізиція". Та що там казати, і ми такої глибокої поезії у виконанні автора давненько не чули.
Завершала концертну програму наша подруга "Арфа" під гучні оплески переповненої зали та традиційним виконанням гімну Волині – піснею "Волинь моя". Вже опісля приходили бійці та просили пісень ще, і народна артистка, попри втому, майже до опівночі співала українських пісень. Ночуємо в казармі, а на ранок маршрут – на Добропілля.
Рівно о десятій годині в Добропільській районній раді нас чекає голова районної ради Тамара Білянкіна, приємна, чарівна жінка. Коротке знайомство, передаємо вітання від жителів Ковельщини та голови Ковельської районної ради Андрія Броїла, в подарунок вручаємо ляльку-мотанку – травничку з поліськими запашними травами, майстерно виготовлену Наталією Тхоржеською, книги та волинські смаколики, і їдемо в Святогорівську школу до дітей.
В Добропільському районі всі школи україномовні і, що найприємніше, вчителі й дітки спілкуються в позаурочний час також українською. В школі нас ознайомлюють із умовами навчання, показують чудовий комп'ютерний клас, шкільний музей, клас духовності. Мали що показати, адже за останні два роки завдяки участі в європроектах вони змогли залучити понад два мільйони гривень додаткових коштів. Далі – знову концерт. Вщент заповнений шкільний зал гучно вітав кожен виступ, більше того – підспівували ті пісні, котрі знали. А від проникливого виконання ліричних пісень у педагогів на очі набігали сльози. Ми були задоволені і щасливі, доручення громади Ковельщини вважали виконаним.
На вечір нас ще очікувала велика концертна програма у підрозділі артилеристів. І цього разу – все. Наступного дня у Світлани Мирводи були записи на телебаченні, тому мусили поспішати.
Вже на Волинській землі, на під'їзді до Клесова, дорогу Київ – Варшава перекрили копачі бурштину. Сотні три чи, може, й більше – добрий батальйон гарно екіпірованих молодих хлопців перекрили рух транспорту. Мета акції – щоб відпустили там когось із копачів, що, на їх думку, був незаконно арештований. Але це вже була не наша війна й нам не цікава. Лиш зі щемом в серці думали: невже краща меншість там, на фронті, гине, щоб тут більшість займалась розкраданням надр, вирубкою лісу, торгівлею на крові, дерибаном землі?! Але то вже, на жаль, риторичні запитання… Сьогодні завдання – зберегти державу, а завтра розберемось і з іншим. Нам своє робити, тому спокійнісінько повз навколишній "місячний ландшафт" об'їхали копачів, які не сміли нас затримати, і поїхали додому.
Волонтерський підрозділ "Вбережу" висловлює вдячність за формування гуманітарного вантажу декану Ковельського районного деканату, настоятелю Свято-Юріївської храму УПЦ КП с. Дубового протоієрею Іоану Бонису, депутату Ковельської районної ради, настоятелю Ковельського собору Благовіщення Пресвятої Богородиці УПЦ КП протоієрею Василю Мичку, настоятелю храму Первоверховних апостолів Петра і Павла УПЦ КП смт Голоб протоієрею Андрію Сеху, об'єднаній територіальній громаді с. Поворська та голові громади Сергію Семенюку, ЗОШ І-ІІІ ст. с. Мельниці та директору Валентині Архипчук, Ніні Гук із смт Устилуга, Олені Місюрі та Ірині Зінчук.
Ігор ВЕРЧУК (“Скеля”).
НА ЗНІМКУ: волонтери із Ковельщини з педагогами Святогірської школи і головою Добропільської районної ради.
Фото з архіву автора.
Нам своє робити
Залишити коментар