Шановний читачу! Чи задумувався ти над проблемою відповідальності журналіста перед суспільством і його роллю в просторі твого життя? Що хочеш ти від нього почути і чи завжди знаходиш на шпальтах газет задоволення від прочитаного? З іншого боку, чи усвідомлює сам журналіст, що він формує свідомість багатьох людей від якої залежить і наше українство, і наше благополуччя, і мораль, і духовність?
l
Знаково, що у День журналіста обласна організація НСЖУ запрограмувала проведення науково-практичної конференції на тему "Волинська журналістика: виклики сьогодення". Відбувся захід в приміщенні бібліотеки СНУ імені Лесі Українки за участю чисельної медійної спільноти, керівників провідних ЗМІ, студентів університету.
Дехто зауважував, що, можливо, недоцільно свято перетворювати в навчально-теоретичний форум. На мою суб'єктивну думку, свято і є тим рубежем, на якому, озирнувшись на пройдений шлях, варто оцінити зроблене і задекларувати плани на майбутнє.
І добре, що голова обласної журналістської організації Михайло Савчак не розказував про досягнення, які безперечно, у волинських медійників є, а наголосив на викликах сьогодення.
Зміст конференції виявився цікавим і жвавим. Модератори програмували екскурс в тему і пропонували дискусію для всіх присутніх. Небайдужі активно долучалися до розмови і висловлювали своє бачення тієї чи іншої проблеми.
Признаюся, що кожну висловлену думку я моніторив, прив'язуючи її до нашої ковельської журналістики. От, скажімо, коли обговорювалася тема журналістської солідарності, я мимоволі згадав один із давніх мітингів у Ковелі, де окремі псевдодемократи намагалися на редактора ковельської газети "вилити" відро помий.
На цю політично замовну акцію безстрашно відповів журналістський колектив "Вістей Ковельщини". Тендітні красуні-жінки на чолі з Людмилою Стасюк стали сміливо біля мікрофона, виступивши проти неправдивих звинувачень, і перемогли! Так були захищені журналістські честь і гідність.
Але чи все так просто у нашому домі зараз? В одній з газеток Ковеля, яка спочила в Бозі, якось були опубліковані матеріали з брехливими твердженнями на адресу журналістів "Вістей " і влади. Ця прикра і цинічна акція зайвий раз підтвердила, що не всі медійники розуміють, що таке справжня журналістська солідарність. Подібних прикладів, на жаль, чимало.
Звідси випливає проблема редакційної політики, відповідальності перед читачами. І знову з цієї дискусії я повертаю свій погляд на політику колективу "міськрайонки" та її очільника, де головними критеріями якості публікацій в газеті є моральність, достовірність фактів, толерантність. Тут ви не побачите "чорного піару", замовних матеріалів, голослівних звинувачень на адресу тих чи інших осіб. Популізму і брехні – "червоне світло".
Пригадую, як в ході передвиборної кампанії один із київських "крутих" кандидатів у нардепи вимагав опублікувати брехливу і не підтверджену фактами статтю проти свого опонента. Редактор Микола Вельма категорично відмовився цей опус друкувати. О, скільки образ несправедливих звинувачень і погроз прозвучало із вуст заїжджого гостя! Але марно: принципова позиція редакції виявилась сильнішою, аніж агресивність кандидата. Фінал закономірний – статтю переробили, і аж після того вона побачила світ. Так в брудну політику впала краплинка животворної моралі.
l
Одним із найболючіших викликів сьогодення є реформування місцевих друкованих ЗМІ. Про це у своєму виступі на конференції розповів редактор (тепер директор ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини") Микола Вельма.
Він зауважив, що роздержавлення на даному етапі більше схоже на замасковане знищення більшості районних газет. Для села (зрештою, і для міста) місцеві ЗМІ є чи не єдиним джерелом інформації, свого роду віконцем у світ реального життя. Державні чиновники кинули місцеву пресу у вир виживання, навіть не надавши обіцяної фінансової підтримки.
До дискусії активно долучився голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик. Він наголосив, що роздержавлення неминуче, адже це – європейський досвід. А щоб вижити, у місцеві редакції слід залучати фінансово спроможних інвесторів, як це було зроблено, наприклад, на підприємстві, яке він очолював до свого губернаторства (Луцький автозавод – Л. Ф.).
Ця тема викликала активне несприйняття більшості учасників конференції.
Адже друковане видання – це не завод. Приватизація газет може призвести до залежності від грошовитих олігархів. А як формувати проукраїнську свідомість (ті ж людяність та духовність) в умовах панування корупції, казнокрадства, війни, розгулу злочинності?
Словом, три години дискусій, суперечок на конференції промайнули швидко, і були напрочуд корисними.
l
Цікаво, що журналістська конференція не перетворилася в "переливання" ідей у замкнутому мас-медійному просторі. Впродовж всієї розмови були присутні вище згадуваний Володимир Гунчик, перший заступник голови облради Олександр Пирожик, виконуючий обов'язки Луцького міського голови Ігор Поліщук та інші поважні особи. І всі вони активно брали участь у дискусії, з розумінням сприймали критику на свою адресу.
Слід відзначити, що Володимир Гунчик наголосив на важливості співпраці виконавчої влади із засобами масової інформації: "Репортажі волинських журналістів здобули всеукраїнське визнання… Критикуючи, пропонуйте, як налагодити співпрацю. Пам'ятайте, що неправда спонукає до поганих дій, а справедлива критика допоможе побачити помилки".
Олександр Пирожик (до речі, за фахом – журналіст) зауважив, що ЗМІ – це перша в державі суспільна, а не четверта, як її дехто називає, влада. Вона формує свідомість, політику. І тут має бути журналістське натхнення й провидіння. Разом з тим волинські мас-медіа не повинні забувати уроки своїх наставників і вчителів Полікарпа Шафети, Степана Сачука, Святослава Пирожка та інших.
До позитиву в роботі конференції слід віднести одностайне прийняття Меморандуму "За чесну журналістику". Підписавши його, волинські журналісти, керівники ЗМІ, члени професійних спілок зобов'язуються "бути об'єктивними, правдивими, коректними, відповідальними за свою справу"; "уникати неточностей при викладі інформації, навмисного перекручування фактів поширення недостовірних даних про людину". При цьому "мають спростовувати неправдиві відомості, виправляти помилки і публічно просити вибачення".
Всі дев'ять пунктів Меморандуму спрямовані на моральну, справедливу, проникнуту християнськими чеснотами, журналістику. Приємно було перечитувати ці настанови, тому що подібне зримо бачу в редакційній політиці "Вістей Ковельщини".
l
Вищесказане було підкріплене урочистою частиною форуму, на якій вручали нагороди, звучали вітальні слова на адресу й ковельських журналістів.
Почесною грамотою Верховної Ради України нагороджений очільник редакції газети "Вісті Ковельщини" Микола Вельма. Дипломами Волинської журналістської організації відзначені Вікторія Тарасюк (номінація "Журналістська активність") та Анатолій Семенюк (номінація "Творче довголіття"). Ще одна нагорода від секретаріату НСЖУ вручена Галині Цюрі.
Дуже образно із приводу редакційної політики висловились пані Галина: "Газета – це корабель у відкритому, бурхливому морі. Попутний вітер – це читачі, передплатники, дописувачі, а вітрила – то ті небайдужі люди, які матеріально й морально підтримують видання".
Що ж, попутного вітру, міцних вітрил нашому кораблю під назвою "Вісті Ковельщини" у бурхливому океані ринкової стихії!
Любомир ФІАЛКО.
Погляд на ковельську журналістику із висоти обласної конференції
Шановний читачу! Чи задумувався ти над проблемою відповідальності журналіста перед суспільством і його роллю в просторі твого життя? Що хочеш ти від нього почути і чи завжди знаходиш на шпальтах газет задоволення від прочитаного? З іншого боку, чи усвідомлює сам журналіст, що він формує свідомість багатьох людей від якої залежить і наше українство, і наше благополуччя, і мораль, і духовність?
•
Знаково, що у День журналіста обласна організація НСЖУ запрограмувала проведення науково-практичної конференції на тему "Волинська журналістика: виклики сьогодення". Відбувся захід в приміщенні бібліотеки СНУ імені Лесі Українки за участю чисельної медійної спільноти, керівників провідних ЗМІ, студентів університету.
Дехто зауважував, що, можливо, недоцільно свято перетворювати в навчально-теоретичний форум. На мою суб'єктивну думку, свято і є тим рубежем, на якому, озирнувшись на пройдений шлях, варто оцінити зроблене і задекларувати плани на майбутнє.
І добре, що голова обласної журналістської організації Михайло Савчак не розказував про досягнення, які безперечно, у волинських медійників є, а наголосив на викликах сьогодення.
Зміст конференції виявився цікавим і жвавим. Модератори програмували екскурс в тему і пропонували дискусію для всіх присутніх. Небайдужі активно долучалися до розмови і висловлювали своє бачення тієї чи іншої проблеми.
Признаюся, що кожну висловлену думку я моніторив, прив'язуючи її до нашої ковельської журналістики. От, скажімо, коли обговорювалася тема журналістської солідарності, я мимоволі згадав один із давніх мітингів у Ковелі, де окремі псевдодемократи намагалися на редактора ковельської газети "вилити" відро помий.
На цю політично замовну акцію безстрашно відповів журналістський колектив "Вістей Ковельщини". Тендітні красуні-жінки на чолі з Людмилою Стасюк стали сміливо біля мікрофона, виступивши проти неправдивих звинувачень, і перемогли! Так були захищені журналістські честь і гідність.
Але чи все так просто у нашому домі зараз? В одній з газеток Ковеля, яка спочила в Бозі, якось були опубліковані матеріали з брехливими твердженнями на адресу журналістів "Вістей " і влади. Ця прикра і цинічна акція зайвий раз підтвердила, що не всі медійники розуміють, що таке справжня журналістська солідарність. Подібних прикладів, на жаль, чимало.
Звідси випливає проблема редакційної політики, відповідальності перед читачами. І знову з цієї дискусії я повертаю свій погляд на політику колективу "міськрайонки" та її очільника, де головними критеріями якості публікацій в газеті є моральність, достовірність фактів, толерантність. Тут ви не побачите "чорного піару", замовних матеріалів, голослівних звинувачень на адресу тих чи інших осіб. Популізму і брехні – "червоне світло".
Пригадую, як в ході передвиборної кампанії один із київських "крутих" кандидатів у нардепи вимагав опублікувати брехливу і не підтверджену фактами статтю проти свого опонента. Редактор Микола Вельма категорично відмовився цей опус друкувати. О, скільки образ несправедливих звинувачень і погроз прозвучало із вуст заїжджого гостя! Але марно: принципова позиція редакції виявилась сильнішою, аніж агресивність кандидата. Фінал закономірний – статтю переробили, і аж після того вона побачила світ. Так в брудну політику впала краплинка животворної моралі.
•
Одним із найболючіших викликів сьогодення є реформування місцевих друкованих ЗМІ. Про це у своєму виступі на конференції розповів редактор (тепер директор ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини") Микола Вельма.
Він зауважив, що роздержавлення на даному етапі більше схоже на замасковане знищення більшості районних газет. Для села (зрештою, і для міста) місцеві ЗМІ є чи не єдиним джерелом інформації, свого роду віконцем у світ реального життя. Державні чиновники кинули місцеву пресу у вир виживання, навіть не надавши обіцяної фінансової підтримки.
До дискусії активно долучився голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик. Він наголосив, що роздержавлення неминуче, адже це – європейський досвід. А щоб вижити, у місцеві редакції слід залучати фінансово спроможних інвесторів, як це було зроблено, наприклад, на підприємстві, яке він очолював до свого губернаторства (Луцький автозавод – Л. Ф.).
Ця тема викликала активне несприйняття більшості учасників конференції.
Адже друковане видання – це не завод. Приватизація газет може призвести до залежності від грошовитих олігархів. А як формувати проукраїнську свідомість (ті ж людяність та духовність) в умовах панування корупції, казнокрадства, війни, розгулу злочинності?
Словом, три години дискусій, суперечок на конференції промайнули швидко, і були напрочуд корисними.
•
Цікаво, що журналістська конференція не перетворилася в "переливання" ідей у замкнутому мас-медійному просторі. Впродовж всієї розмови були присутні вище згадуваний Володимир Гунчик, перший заступник голови облради Олександр Пирожик, виконуючий обов'язки Луцького міського голови Ігор Поліщук та інші поважні особи. І всі вони активно брали участь у дискусії, з розумінням сприймали критику на свою адресу.
Слід відзначити, що Володимир Гунчик наголосив на важливості співпраці виконавчої влади із засобами масової інформації: "Репортажі волинських журналістів здобули всеукраїнське визнання… Критикуючи, пропонуйте, як налагодити співпрацю. Пам'ятайте, що неправда спонукає до поганих дій, а справедлива критика допоможе побачити помилки".
Олександр Пирожик (до речі, за фахом – журналіст) зауважив, що ЗМІ – це перша в державі суспільна, а не четверта, як її дехто називає, влада. Вона формує свідомість, політику. І тут має бути журналістське натхнення й провидіння. Разом з тим волинські мас-медіа не повинні забувати уроки своїх наставників і вчителів Полікарпа Шафети, Степана Сачука, Святослава Пирожка та інших.
До позитиву в роботі конференції слід віднести одностайне прийняття Меморандуму "За чесну журналістику". Підписавши його, волинські журналісти, керівники ЗМІ, члени професійних спілок зобов'язуються "бути об'єктивними, правдивими, коректними, відповідальними за свою справу"; "уникати неточностей при викладі інформації, навмисного перекручування фактів поширення недостовірних даних про людину". При цьому "мають спростовувати неправдиві відомості, виправляти помилки і публічно просити вибачення".
Всі дев'ять пунктів Меморандуму спрямовані на моральну, справедливу, проникнуту християнськими чеснотами, журналістику. Приємно було перечитувати ці настанови, тому що подібне зримо бачу в редакційній політиці "Вістей Ковельщини".
•
Вищесказане було підкріплене урочистою частиною форуму, на якій вручали нагороди, звучали вітальні слова на адресу й ковельських журналістів.
Почесною грамотою Верховної Ради України нагороджений очільник редакції газети "Вісті Ковельщини" Микола Вельма. Дипломами Волинської журналістської організації відзначені Вікторія Тарасюк (номінація "Журналістська активність") та Анатолій Семенюк (номінація "Творче довголіття"). Ще одна нагорода від секретаріату НСЖУ вручена Галині Цюрі.
Дуже образно із приводу редакційної політики висловились пані Галина: "Газета – це корабель у відкритому, бурхливому морі. Попутний вітер – це читачі, передплатники, дописувачі, а вітрила – то ті небайдужі люди, які матеріально й морально підтримують видання".
Що ж, попутного вітру, міцних вітрил нашому кораблю під назвою "Вісті Ковельщини" у бурхливому океані ринкової стихії!
Любомир ФІАЛКО.
Погляд на ковельську журналістику із висоти обласної конференції
Залишити коментар