Репортаж / Вербка з любов'ю і добром відзначила День села

Кожен населений пункт нашого району має свою історію, свої традиції та надбання, видатних та працьовитих односельчан. Приводом згадати цю історію, вшанувати поважних людей, похвалитися  здобутками громади є відзначення Дня села.

Село Вербка розташоване за 4 кілометри північніше Ковеля, на лівому березі річки Турії, за якою на острівку серед її заплавів знаходився відомий ще з Акта від 4 березня 1543 року монастир  Св. Троїці, заснований князями Сангушками, які й обмінялися своїми ковельськими маєтками з королевою Боною. Після неї ці маєтки дістались московському князю Андрію Курбському.

Цей монастир дуже припав до душі князю-втікачу, який щедро обдаровував його землею і грішми. За життя князя ігуменами цієї святої обителі були його духівник о. Олександр, а по смерті –  Симеон, Ісая. У своєму заповіті князь наказав поховати його в ногах свого духівника о. Олександра під монастирським храмом. 

Заповіт князя було здійснено його друзями, але 1848 року труну з тілом було вийнято зі склепу і поховано поруч церкви, а на звільнене місце поставлено домовину генерала Куракіна, який раптово помер, повертаючись з Угорщини, де він керував московськими військами, які придушували угорську революцію. 

Сам монастир Св. Троїці був ліквідований царською владою ще в кінці ХVІІІ ст., його ж храм залишавсь парафіяльним і притягав до себе своєю чудотворною іконою Св. Миколая, подарованою князем Андрієм Курбським, тисячі прочан. Щороку, 22 травня, вони стікались сюди з усього північно-західного Полісся. Ікона Св. Миколая в часі потемніла, а фарба, якою були намальовані руки угодника, обсипалась, потребувала реставрації. 

Настоятелем помонастирського храму Св. Троїці був на час прибуття членів Археографічної комісії Миколи Іванишева та Тараса Шевченка отець Єлевферій Вартминський, випускник Волинської Духовної семінарії, рукоположений 1839 року архієпископом Інокентієм, а дияконом – Костянтин Статкевич, вихованець духовного училища в Дермані. 

Найправдоподібніше, що вони були тими, хто першими у Вербці зустріли Тараса Шевченка і Миколу Іванишева, гостили їх в своїх помешканнях, допомагали оглянути, пізнати минуле помонастирської Свято Троїцької церкви. Тарас Шевченко під час своїх відвідин помонастирського храму Св. Троїці оглянув острів, зробив замальовку церкви, склав два креслення церкви і склепіння, в якому знаходилась домовина князя-втікача.

Одночасно Тарас Шевченко відновив на чудотворному образі руки Св. Миколая, став першим реставратором цієї давньої візантійського походження святині. Цей образ належав родині князя Андрія Курбського. Професор Микола Іванишев у своїй вищеназваній праці писав: "У протоколі з візитації з 20 лютого 1760 року (ще в часи унії) знаходимо: образ Св. Миколая стародавнього письма. Певні люди кажуть, що цей образ існує тут біля 200 літ і славиться чудесами, які, однак, ніде не записані". Пізніше образ було покрито срібновизолоченою шатою мистецького карбування і з побудовою 1901 року нового величавого дерев'яного храму на місці монастирського, змальованого Тарасом Шевченком, урочисто перенесено до нової святині.

Образ Святителя розміром 20 на 28 цалів, написаний на дошці олійними фарбами, пережив криваві урагани Першої і Другої світових воєн і, під час боїв за Ковель 1944 року, коли храм  Св. Троїці загорівся, безслідно зник, але автор має обґрунтовані докази, що ця святиня вціліла і перебуває в тимчасовому переховуванні селян Вербки.

l

5 червня з благословення архимандрита Варлаама територіальна громада села Вербки вперше відсвяткувала своє свято. 

Приємно були вражені гості та запрошені на свято чистотою, охайністю і порядком на території  населеного пункту. Всюди відчувається рука господаря  – керівника  сільської громади Романа Володимировича Троцюка, його команди, а найбільша заслуга – тих людей, які переживають і дбають за своє село, свою вулицю, свій будинок.

Ведучі свята – завклубом Юрій Левчук та депутат районної ради Валентина Саковська запросили до слова сільського голову Романа Троцюка, який привітав усіх присутніх із святом, подякував, що зібралось так багато глядачів місцевих та із сусідніх сіл, побажав усім міцного здоров'я, радості та добробуту.

Голові, дійсно, є чим пишатися. За його словами, разом із трудовим колективом, спільно з депутатами, місцевими сільгоспвиробниками та підприємцями вдалося вирішити низку проблем, що накопичувалися роками.

Найголовніше – підключено  освітлення по вулиці Ватутіна і встановлено світлофор в мікрорайоні школи, і тепер сміливо можна ходити темної  пори доби. Особливо важливо це для місцевих жителів, які працюють за межами села, і для школярів, які добираються із с. Бахова-2. 

Не менш важливим є ремонт більшості комунальних  доріг села. Швидкими темпами проводиться будівництво нового навчального корпусу ЗОШ І-ІІІ  ступенів с. Вербки. Крім того, вирішуються і поточні питання жителів об'єднаної громади та установ. Виділяється матеріальна допомога громадянам, які перебувають у скрутному матеріальному  становищі, учасникам бойових дій.

“Це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися назавжди у селі з особливими традиціями і славною історією. Ми близько до серця  сприймаємо всі традиції села, переживаємо невдачі та складні часи, але й щиро радіємо успіхам, пишаємося нашими досягненнями, із гордістю розповідаємо про талановитих людей і дітей села…", – говорить сільський голова.

Особливу шану та подяку Роман Троцюк висловив людям старшого покоління: Федору Рудюку,  Івану Гаврилейку, Герасиму Бучику, чиї мудрість та життєвий досвід нині допомагають людям відроджувати рідне село та підтримувати славетні традиції свого народу.

Після промови Роман  Володимирович нагородив Почесними грамотами сільського голови за вагомий внесок у розвиток села Вербки та громадську діяльність жителів села Федора Савлука, Святослава Гуляча, Олександра Семенюка.

На святі не забули й тих, хто залишив українську землю і пішов у Вічність в роки Голодомору,  Другої світової і  афганської воєн та під час ліквідації аварії на ЧАЕС, на Майдані, війни на Сході України. Була оголошена хвилина мовчання. 

l

Сказати, що цього дня було весело і цікаво, означає не сказати нічого. Організаторам вдалося знайти свій, дуже оригінальний підхід до його відзначення, а жителі села з величезним ентузіазмом підтримали їх починання. Але про все за порядком.

Змагалися у майстерності жителі вулиць Загородньої, Першотравневої, Незалежності (Набережної та Партизанської),  Молодіжної та Садової, Ватутіна. Оскільки усі учасники вважають свою вулицю найкращою, то й представлення кожної було на висоті: згадували всіх – від малого до великого, поіменно та цілими сім’ями, хто народився, виріс, "вийшов в люди" та повертається до рідного порогу. Розповідали історію, бувальщини та цікавинки. 

А кулінарні шедеври не вміщалися ні в руках, ні на тацях – їх підвозили возами. Усе це супроводжувалося піснями, жартами, сміхом, аплодисментами та вигуками  "браво". Глядачі отримали колосальне задоволення, а журі добряче попрацювало. Визначали й місця, але це було зроблено швидше для годиться, бо ж таки конкурс, а от нагороди всі учасники отримали однакові.

Не обійшлося на святі без поезії. У гостях у мешканців Вербки побували учасники зразкового колективу "Дивослово" з м. Ковеля (керівник Руслана Чарнюк). Танцями розважали учасники студії "Ірина".  Порадувала своїм східним танцем Юлія Комбарова. Вітали земляків своїми виступами  фольклорний колектив  із села Городища та Андрій Семенюк із Бахова. Тішили присутніх музичні номери у виконанні Тетяни Кондратюк.

Лунали пісні про село у виконанні завклубом  с. Вербки  Юрія Левчука, його дружини Надії і їх донечки Маргарити. 

Найбільше опесків отримав аматорський фольклорний колектив "Вербський батальйон" під керівництвом Юрія Левчука у складі Ірини Кулеші, Лілії Здробилко, Валентини Саковської, Надії Левчук, Тамари Конограй, Галини Царик, Руслани Голубчук.

 Під час святкування діти та дорослі  мали нагоду взяти участь у різноманітних рухливих конкурсах, спортивних змаганнях, караоке та дискотеці.  

Неподалік, у  великих казанах, варилась смачна юшка з риби (Сергій Конограй та Олег Голубчук, с. Вербка) і куліш (Вячеслав Федорук та Віктор Цьомик, с. Бахів), якими після святкового концерту пригощали всіх бажаючих та гостей свята.

Громада села Вербки висловлює щиру подяку за прекрасну організацію і підтримку свята виконкому Дубівської сільської ради, Роману Троцюку – сільському голові, ведучим дійства Валентині Саковській та Юрію Левчуку, фольклорному аматорському колективу "Вербський батальйон", бажає їм здоров'я та гараздів.

Тож День села у Вербці відзначили по-родинному, з добром і любов'ю. Немає сумніву, що всі відчули: людину красить не посада, не депутатський мандат, а людяність, любов до Бога і ближнього.

Галина СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня села Вербки.

Фото Тетяни Голубчук.

Кожен населений пункт нашого району має свою історію, свої традиції та надбання, видатних та працьовитих односельчан. Приводом згадати цю історію, вшанувати поважних людей, похвалитися  здобутками громади є відзначення Дня села.

Село Вербка розташоване за 4 кілометри північніше Ковеля, на лівому березі річки Турії, за якою на острівку серед її заплавів знаходився відомий ще з Акта від 4 березня 1543 року монастир  Св. Троїці, заснований князями Сангушками, які й обмінялися своїми ковельськими маєтками з королевою Боною. Після неї ці маєтки дістались московському князю Андрію Курбському.

Цей монастир дуже припав до душі князю-втікачу, який щедро обдаровував його землею і грішми. За життя князя ігуменами цієї святої обителі були його духівник о. Олександр, а по смерті –  Симеон, Ісая. У своєму заповіті князь наказав поховати його в ногах свого духівника о. Олександра під монастирським храмом. 

Заповіт князя було здійснено його друзями, але 1848 року труну з тілом було вийнято зі склепу і поховано поруч церкви, а на звільнене місце поставлено домовину генерала Куракіна, який раптово помер, повертаючись з Угорщини, де він керував московськими військами, які придушували угорську революцію. 

Сам монастир Св. Троїці був ліквідований царською владою ще в кінці ХVІІІ ст., його ж храм залишавсь парафіяльним і притягав до себе своєю чудотворною іконою Св. Миколая, подарованою князем Андрієм Курбським, тисячі прочан. Щороку, 22 травня, вони стікались сюди з усього північно-західного Полісся. Ікона Св. Миколая в часі потемніла, а фарба, якою були намальовані руки угодника, обсипалась, потребувала реставрації. 

Настоятелем помонастирського храму Св. Троїці був на час прибуття членів Археографічної комісії Миколи Іванишева та Тараса Шевченка отець Єлевферій Вартминський, випускник Волинської Духовної семінарії, рукоположений 1839 року архієпископом Інокентієм, а дияконом – Костянтин Статкевич, вихованець духовного училища в Дермані. 

Найправдоподібніше, що вони були тими, хто першими у Вербці зустріли Тараса Шевченка і Миколу Іванишева, гостили їх в своїх помешканнях, допомагали оглянути, пізнати минуле помонастирської Свято Троїцької церкви. Тарас Шевченко під час своїх відвідин помонастирського храму Св. Троїці оглянув острів, зробив замальовку церкви, склав два креслення церкви і склепіння, в якому знаходилась домовина князя-втікача.

Одночасно Тарас Шевченко відновив на чудотворному образі руки Св. Миколая, став першим реставратором цієї давньої візантійського походження святині. Цей образ належав родині князя Андрія Курбського. Професор Микола Іванишев у своїй вищеназваній праці писав: "У протоколі з візитації з 20 лютого 1760 року (ще в часи унії) знаходимо: образ Св. Миколая стародавнього письма. Певні люди кажуть, що цей образ існує тут біля 200 літ і славиться чудесами, які, однак, ніде не записані". Пізніше образ було покрито срібновизолоченою шатою мистецького карбування і з побудовою 1901 року нового величавого дерев'яного храму на місці монастирського, змальованого Тарасом Шевченком, урочисто перенесено до нової святині.

Образ Святителя розміром 20 на 28 цалів, написаний на дошці олійними фарбами, пережив криваві урагани Першої і Другоїсвітових воєн і, під час боїв за Ковель 1944 року, коли храм  Св. Троїці загорівся, безслідно зник, але автор має обґрунтовані докази, що ця святиня вціліла і перебуває в тимчасовому переховуванні селян Вербки.

ххх

5 червня з благословення архимандрита Варлаама територіальна громада села Вербки вперше відсвяткувала своє свято. 

Приємно були вражені гості та запрошені на свято чистотою, охайністю і порядком на території  населеного пункту. Всюди відчувається рука господаря  – керівника  сільської громади Романа Володимировича Троцюка, його команди, а найбільша заслуга – тих людей, які переживають і дбають за своє село, свою вулицю, свій будинок.

Ведучі свята – завклубом Юрій Левчук та депутат районної ради Валентина Саковська запросили до слова сільського голову Романа Троцюка, який привітав усіх присутніх із святом, подякував, що зібралось так багато глядачів місцевих та із сусідніх сіл, побажав усім міцного здоров'я, радості та добробуту.

Голові, дійсно, є чим пишатися. За його словами, разом із трудовим колективом, спільно з депутатами, місцевими сільгоспвиробниками та підприємцями вдалося вирішити низку проблем, що накопичувалися роками.

Найголовніше – підключено  освітлення по вулиці Ватутіна і встановлено світлофор в мікрорайоні школи, і тепер сміливо можна ходити темної  пори доби. Особливо важливо це для місцевих жителів, які працюють за межами села, і для школярів, які добираються із с. Бахова-2. 

Не менш важливим є ремонт більшості комунальних  доріг села. Швидкими темпами проводиться будівництво нового навчального корпусу ЗОШ І-ІІІ  ступенів с. Вербки. Крім того, вирішуються і поточні питання жителів об'єднаної громади та установ. Виділяється матеріальна допомога громадянам, які перебувають у скрутному матеріальному  становищі, учасникам бойових дій.

“Це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися назавжди у селі з особливими традиціями і славною історією. Ми близько до серця  сприймаємо всі традиції села, переживаємо невдачі та складні часи, але й щиро радіємо успіхам, пишаємося нашими досягненнями, із гордістю розповідаємо про талановитих людей і дітей села…", – говорить сільський голова.

Особливу шану та подяку Роман Троцюк висловив людям старшого покоління: Федору Рудюку,  Івану Гаврилейку, Герасиму Бучику, чиї мудрість та життєвий досвід нині допомагають людям відроджувати рідне село та підтримувати славетні традиції свого народу.

Після промови Роман  Володимирович нагородив Почесними грамотами сільського голови за вагомий внесок у розвиток села Вербки та громадську діяльність жителів села Федора Савлука, Святослава Гуляча, Олександра Семенюка.

На святі не забули й тих, хто залишив українську землю і пішов у Вічність в роки Голодомору,  Другої світової і  афганської воєн та під час ліквідації аварії на ЧАЕС, на Майдані, війни на Сході України. Була оголошена хвилина мовчання. 

ххх

Сказати, що цього дня було весело і цікаво, означає не сказати нічого. Організаторам вдалося знайти свій, дуже оригінальний підхід до його відзначення, а жителі села з величезним ентузіазмом підтримали їх починання. Але про все за порядком.

Змагалися у майстерності жителі вулиць Загородньої, Першотравневої, Незалежності (Набережної та Партизанської),  Молодіжної та Садової, Ватутіна. Оскільки усі учасники вважають свою вулицю найкращою, то й представлення кожної було на висоті: згадували всіх – від малого до великого, поіменно та цілими сім’ями, хто народився, виріс, "вийшов в люди" та повертається до рідного порогу. Розповідали історію, бувальщини та цікавинки. 

А кулінарні шедеври не вміщалися ні в руках, ні на тацях – їх підвозили возами. Усе це супроводжувалося піснями, жартами, сміхом, аплодисментами та вигуками  "браво". Глядачі отримали колосальне задоволення, а журі добряче попрацювало. Визначали й місця, але це було зроблено швидше для годиться, бо ж таки конкурс, а от нагороди всі учасники отримали однакові.

Не обійшлося на святі без поезії. У гостях у мешканців Вербки побували учасники зразкового колективу "Дивослово" з м. Ковеля (керівник Руслана Чарнюк). Танцями розважали учасники студії "Ірина".  Порадувала своїм східним танцем Юлія Комбарова. Вітали земляків своїми виступами  фольклорний колектив  із села Городища та Андрій Семенюк із Бахова. Тішили присутніх музичні номери у виконанні Тетяни Кондратюк.

Лунали пісні про село у виконанні завклубом  с. Вербки  Юрія Левчука, його дружини Надії і їх донечки Маргарити. 

Найбільше опесків отримав аматорський фольклорний колектив "Вербський батальйон" під керівництвом Юрія Левчука у складі Ірини Кулеші, Лілії Здробилко, Валентини Саковської, Надії Левчук, Тамари Конограй, Галини Царик, Руслани Голубчук.

 Під час святкування діти та дорослі  мали нагоду взяти участь у різноманітних рухливих конкурсах, спортивних змаганнях, караоке та дискотеці.  

Неподалік, у  великих казанах, варилась смачна юшка з риби (Сергій Конограй та Олег Голубчук, с. Вербка) і куліш (Вячеслав Федорук та Віктор Цьомик, с. Бахів), якими після святкового концерту пригощали всіх бажаючих та гостей свята.

Громада села Вербки висловлює щиру подяку за прекрасну організацію і підтримку свята виконкому Дубівської сільської ради, Роману Троцюку – сільському голові, ведучим дійства Валентині Саковській та Юрію Левчуку, фольклорному аматорському колективу "Вербський батальйон", бажає їм здоров'я та гараздів.

Тож День села у Вербці відзначили по-родинному, з добром і любов'ю. Немає сумніву, що всі відчули: людину красить не посада, не депутатський мандат, а людяність, любов до Бога і ближнього.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня села Вербки.