Репортаж / Діаспорна книга повернулася в Україну

Організація «Американці за демократію в Україні», сподвижники української ідеї, серед яких Лідія Тарнавська, Уляна Береза, Ірена Петріна, Еммануїл Притула, вирішили зберегти для нащадків свої домашні бібліотеки, наповнені унікальними для нас книгами, адже це видання, які були заборонені в колишньому Союзі. 

Так, протягом року Ковельська гімназія отримала з-за океану 16 коробок, наповнених родинним книжковим скарбом. Кожне видання складає цінність, адже паперових аналогів окремих книг в наших бібліотеках немає, тому ми вирішили презентувати випускникам, батькам, громадськості міста те багатство, яке поповнило полиці нашої гімназійної бібліотеки. 

Спільно з Є.О. Мочарською, бібліотекарем гімназії, ми реєстрували та відбирали книги за тематичними напрямками. Таким чином на святі були представлені рубрики «Унікальні книги», «Книги з іменними дарчими підписами», «Літературні знахідки», «Історична література», «Підручники», «Дитяча література»,  «Шевченківський скарб». Організувати свято діаспорної книги мені допомогли учні 10-А класу, які не тільки обробляли саму літературу, а й прикрашали актову залу, читали вірші поетів-емігрантів, готували мультимедійні презентації.

Сьогодні нам хочеться поділитися радістю й представити  ті унікальні книги, які ми отримали в подарунок від діаспори.  Книгу Н. Королеви «Що є істина?» отримала в подарунок Лідія Тарнавська у 1967 році як пам’ятку про складання п’ятого іспиту зрілості в школі українознавства Товариства «Рідна школа» в Детройті. 

Заслуговує на увагу книга «Іван Мазепа. Людина і меценат» В. Січинського. Ми довідалися, що такі книги дарувалися пластунам-учасникам ювілейного мазепинського року за найбільшу кількість прочитаних українських книжок на святі Весни у Балтиморі у 1954 р. Таку книгу отримала Ірина Притула.

Ми пишаємося тим, що сьогодні можемо показати вам унікальну книгу «Кобзар» Т. Шевченка, видання 1921 року, де зазначено, що це народне видання з примітками В. Сімовича, яке зареєстроване у Катеринославі-Кам’янці- Лейпцигу.

У видавництві «На чужині», яким опікувалося книжкове товариство «Універсальна бібліотека», у 1947 р. вийшла друком новела М. Хвильового «Я», про яку ми в Україні дізнаємося лише після проголошення Незалежності.  Знаковим виданням є комедія Івана Багряного «Генерал» 1948 року, яка вийшла у видавництві «Україна» при МУРі, де автор пророкує майбутнє України, починаючи розповідь словами: «Був 2041 рік…».

Варто звернути увагу на книги Володимира Винниченка. Виявляється, що в Нью-Йорку була створена Комісія для вивчення та охорони спадщини цього письменника та політичного діяча, яка прийняла рішення вперше представити його рукописну спадщину. Знаменним є те, що в редакційній колегії видання п’єси «Пророк» працювали Григорій Костюк та Володимир Міяковський, відомий літературознавець, архівіст, який народився в нашому Ковелі.  

Цікавим є видання «Сестричка Мелася» Марка Вовчка із особистої бібліотеки Уляни Климишин видавництва «Нашим дітям», що в Торонто. Емігранти організували бібліотеку юного читача, яку назвали «Євшан-зілля», щоб навчити дітей захищати своїх рідних, свій народ і рідну Батьківщину.

Щоб рідну землю не забувати, української материнської мови не цуратися, діаспора, в першу чергу, подбала про навчання дітей та молоді й створила підручники. Вражає «Читанка» І. Бондарчука для 4 року навчання, видана у Торонто в 1975 р., вона починається молитвою «Ласкавий наш Боже». Читанка укладена так, щоб діти не тільки вчилися читати, а й знали історію, географію України, визначні постаті, серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка. Діти мали ще й читанку з українознавства «Слово рідне», яка обов’язково вміщувала  розділи «За соборну Україну», «Т. Шевченко – геній України», «Лихоліття на Україні», «Праця і пильність – основи життя». Кілька слів про підручник з історії України, виданий у Філадельфії у 1959 р., він містить три розділи: княжі, козацькі та нові часи, тобто утворення УНР. У підручнику вміщені світлини, до нього додається дитяча енциклопедія «Слава не поляже» та «Історія України» І. Крип’якевича.

Нас зацікавили «Повстанські нариси» Є. Дмитрука, видані у Мюнхені 1951 р. з присвятою, науково-популярний нарис І. Павелка «Україна-Русь і Московізм», виданий у Буеносі-Айресі в 1952 р.,  книга М. Марунчака «Система німецьких концтаборів і політика винищування в Україні» з присвятою, де згадується Ковельщина.

 Література, яку ми отримали з-за океану, вражає своїм тематичним багатством та жанровою різнобічністю. Багато є книг з мистецтвознавства, духовної літератури. Сьогодні хотілося б згадати «Співаник УПА», який був власністю Я. Тарнавського. Тут вміщені ноти та текст пісні «На Волині».

Не можемо не пишатися, що наша Шевченківська полиця поповнилася унікальними книгами, серед яких «Заповіт» 45 іноземними мовами,  він побачив світ у видавництві Ю. Середяка у Буенос-Айресі та переклади творів Шевченка за редакцією Б. Кравціва з Чикаго у видавництві М. Денисюка. Отримали цікаву книгу Василя Барки «Правда Кобзаря», яка вийшла у видавництві «Пролог», а також факсимільне видання рукописної збірки 1847-1860 рр.

Зрозуміло, що представити весь діаспорний книжний скарб, який ми отримали, неможливо, адже це лише перші кроки. Маємо намір створити в гімназії бібліотеку-музей унікальної книги, проводити тематичні презентації, громадські обговорення, запрошувати науковців, про це вже домовлено з директором Музею лесезнавства при СНУ Давидюк Тетяною.

Ці книги врятували нашим землякам життя, бо вони були тією ниточкою, яка зв’язувала їх із втраченою батьківщиною, вони стали духовними орієнтирами, котрі направляли на шлях українства. Нам залишається вклонитися та щиро подякувати родині Касянчуків, Лідії Тарнавській, Ірені та Анні Петріним, Уляні Березі, родині Еммануїла Притули та всім тим, хто долучився до повернення української книги на терени рідної землі. 

На святі мали слово Анатолій Семенюк, Ніна Габрилевич, Ольга Бичковська, Олена Вальчук (на знімку), які  поділилися своїми враженнями, оглянули тематичну книжкову виставку та творчий доробок нашої майстрині-вишивальниці.  

Людмила Барановська, 

заступник директора з навчально-методичної роботи  з обдарованими

дітьми Ковельської гімназії.

Організація «Американці за демократію в Україні», сподвижники української ідеї, серед яких Лідія Тарнавська, Уляна Береза, Ірена Петріна, Еммануїл Притула, вирішили зберегти для нащадків свої домашні бібліотеки, наповнені унікальними для нас книгами, адже це видання, які були заборонені в колишньому Союзі. 

Так, протягом року Ковельська гімназія отримала з-за океану 16 коробок, наповнених родинним книжковим скарбом. Кожне видання складає цінність, адже паперових аналогів окремих книг в наших бібліотеках немає, тому ми вирішили презентувати випускникам, батькам, громадськості міста те багатство, яке поповнило полиці нашої гімназійної бібліотеки. 

Спільно з Є.О. Мочарською, бібліотекарем гімназії, ми реєстрували та відбирали книги за тематичними напрямками. Таким чином на святі були представлені рубрики «Унікальні книги», «Книги з іменними дарчими підписами», «Літературні знахідки», «Історична література», «Підручники», «Дитяча література»,  «Шевченківський скарб». Організувати свято діаспорної книги мені допомогли учні 10-А класу, які не тільки обробляли саму літературу, а й прикрашали актову залу, читали вірші поетів-емігрантів, готували мультимедійні презентації.

Сьогодні нам хочеться поділитися радістю й представити  ті унікальні книги, які ми отримали в подарунок від діаспори.  Книгу Н. Королеви «Що є істина?» отримала в подарунок Лідія Тарнавська у 1967 році як пам’ятку про складання п’ятого іспиту зрілості в школі українознавства Товариства «Рідна школа» в Детройті. 

Заслуговує на увагу книга «Іван Мазепа. Людина і меценат» В. Січинського. Ми довідалися, що такі книги дарувалися пластунам-учасникам ювілейного мазепинського року за найбільшу кількість прочитаних українських книжок на святі Весни у Балтиморі у 1954 р. Таку книгу отримала Ірина Притула.

Ми пишаємося тим, що сьогодні можемо показати вам унікальну книгу «Кобзар» Т. Шевченка, видання 1921 року, де зазначено, що це народне видання з примітками В. Сімовича, яке зареєстроване у Катеринославі-Кам’янці- Лейпцигу.

У видавництві «На чужині», яким опікувалося книжкове товариство «Універсальна бібліотека», у 1947 р. вийшла друком новела М. Хвильового «Я», про яку ми в Україні дізнаємося лише після проголошення Незалежності.  Знаковим виданням є комедія Івана Багряного «Генерал» 1948 року, яка вийшла у видавництві «Україна» при МУРі, де автор пророкує майбутнє України, починаючи розповідь словами: «Був 2041 рік…».

Варто звернути увагу на книги Володимира Винниченка. Виявляється, що в Нью-Йорку була створена Комісія для вивчення та охорони спадщини цього письменника та політичного діяча, яка прийняла рішення вперше представити його рукописну спадщину. Знаменним є те, що в редакційній колегії видання п’єси «Пророк» працювали Григорій Костюк та Володимир Міяковський, відомий літературознавець, архівіст, який народився в нашому Ковелі.  

Цікавим є видання «Сестричка Мелася» Марка Вовчка із особистої бібліотеки Уляни Климишин видавництва «Нашим дітям», що в Торонто. Емігранти організували бібліотеку юного читача, яку назвали «Євшан-зілля», щоб навчити дітей захищати своїх рідних, свій народ і рідну Батьківщину.

Щоб рідну землю не забувати, української материнської мови не цуратися, діаспора, в першу чергу, подбала про навчання дітей та молоді й створила підручники. Вражає «Читанка» І. Бондарчука для 4 року навчання, видана у Торонто в 1975 р., вона починається молитвою «Ласкавий наш Боже». Читанка укладена так, щоб діти не тільки вчилися читати, а й знали історію, географію України, визначні постаті, серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка. Діти мали ще й читанку з українознавства «Слово рідне», яка обов’язково вміщувала  розділи «За соборну Україну», «Т. Шевченко – геній України», «Лихоліття на Україні», «Праця і пильність – основи життя». Кілька слів про підручник з історії України, виданий у Філадельфії у 1959 р., він містить три розділи: княжі, козацькі та нові часи, тобто утворення УНР. У підручнику вміщені світлини, до нього додається дитяча енциклопедія «Слава не поляже» та «Історія України» І. Крип’якевича.

Нас зацікавили «Повстанські нариси» Є. Дмитрука, видані у Мюнхені 1951 р. з присвятою, науково-популярний нарис І. Павелка «Україна-Русь і Московізм», виданий у Буеносі-Айресі в 1952 р.,  книга М. Марунчака «Система німецьких концтаборів і політика винищування в Україні» з присвятою, де згадується Ковельщина.

 Література, яку ми отримали з-за океану, вражає своїм тематичним багатством та жанровою різнобічністю. Багато є книг з мистецтвознавства, духовної літератури. Сьогодні хотілося б згадати «Співаник УПА», який був власністю Я. Тарнавського. Тут вміщені ноти та текст пісні «На Волині».

Не можемо не пишатися, що наша Шевченківська полиця поповнилася унікальними книгами, серед яких «Заповіт» 45 іноземними мовами,  він побачив світ у видавництві Ю. Середяка у Буенос-Айресі та переклади творів Шевченка за редакцією Б. Кравціва з Чикаго у видавництві М. Денисюка. Отримали цікаву книгу Василя Барки «Правда Кобзаря», яка вийшла у видавництві «Пролог», а також факсимільне видання рукописної збірки 1847-1860 рр.

Зрозуміло, що представити весь діаспорний книжний скарб, який ми отримали, неможливо, адже це лише перші кроки. Маємо намір створити в гімназії бібліотеку-музей унікальної книги, проводити тематичні презентації, громадські обговорення, запрошувати науковців, про це вже домовлено з директором Музею лесезнавства при СНУ Давидюк Тетяною.

Ці книги врятували нашим землякам життя, бо вони були тією ниточкою, яка зв’язувала їх із втраченою батьківщиною, вони стали духовними орієнтирами, котрі направляли на шлях українства. Нам залишається вклонитися та щиро подякувати родині Касянчуків, Лідії Тарнавській, Ірені та Анні Петріним, Уляні Березі, родині Еммануїла Притули та всім тим, хто долучився до повернення української книги на терени рідної землі. 

На святі мали слово Анатолій Семенюк, Ніна Габрилевич, Ольга Бичковська, Олена Вальчук (на знімку), які  поділилися своїми враженнями, оглянули тематичну книжкову виставку та творчий доробок нашої майстрині-вишивальниці.