Репортаж / Вальсом знов закружляла ця осіння шкільна заметіль...

Рівно 50 років тому, 1 вересня 1967 р., на шкільному подвір’ї ЗОШ І-ІІІ ст. с. Уховецька  перший раз пролунав голосистий дзвоник, повідомивши жителів села про те, що новозбудована школа гостинно відчинила двері школярам і  запросила їх у світлі класи здобувати знання.

А 1 вересня 2017 року п’ятдесятий ювілейний раз на подвір’я школи зайшли першокласники, яких за руку привела перша вчителька – Тетяна Романюк.

До порогу рідної школи повернулись її випускники, які 50 років тому були першокласниками, першими ступали в нову школу разом зі своєю першою вчителькою Іриною Григорівною Самсонік. З якою щирістю, любов’ю і радістю вони дякували своїм вчителям та рідній школі! На згадку подарували книжечки з ювілейними підписами першокласникам, ікону Пресвятої Богородиці, щоб оберігала  рідну школу, та ікону – класній мамі. А для 50-річних першокласників школярі приготували власноручно вироблені медалі з святковими підписами. 

А яке ж свято без гостей і подарунків?! Щирі вітання прозвучали від Ігоря Ващенюка, начальника управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації, Віктора Козака, голови райдержадміністрації, Віталія Кашика, голови Колодяженської об’єднаної громади, Володимира Демидюка, в.о. старости села, представників благодійних фондів. Благословив на плідне навчання настоятель Свято-Троїцької церкви с. Уховецька  Миколай Качмар.

Від батьків одинадцятикласників Ніна Самчук подарувала символічний подарунок – коровай з написом «50», щоб, за українським звичаєм, хліб завжди був на столі рідної школи.

Півстоліття тому шкільний дзвінок сповістив про відкриття нової школи і про початок першого навчального року. Йшли роки, плив дзвіночок наш по руках і через 50 років опинився у чарівної прекрасної малечі. Радості і хвилюванню не було меж. На подвір’ї школи пролунав 50-ий ювілейний перший дзвінок! 

Традиційно всі разом заспівали гімн Уховецької школи.

Першовереснева лінійка розпочала  феєрію відзначення 50-річного ювілею школи, після якої всіх присутніх запросили пройти коридорами нашої школи-ювілярки на оглядовій екскурсії. 

Потім всі зустрілися  в світлиці школи на святі-спогаді, де мали змогу на слайдах прослідкувати всю історію школи з її визначними педагогами та учнями.

Коли всі зібралися у  великому родинному колі, насамперед,  вклонилися директору-будівельнику школи-ювілярки – Вакулюку Олексію Миколайовичу,  Людині з великої літери. Він був не тільки вчителем історії, а й талановитим художником, закоханим у мистецтво, якого навчав простих сільських дітей. Зібрав майже 50 тисяч репродукцій картин відомих художників, щоб створити картинну галерею в Уховецьку. Займався краєзнавством, заснував музей. Запалений вогнем пошуку, зумів передати цей пломінь учням, вчителям, жителям села. Його дітище, наша школа – краща в районі, тому що створена за його дизайнерським проектом. Які світлі, просторі класи, великі зали! І учням, і вчителям довелося не тільки навчатися, а й будувати разом з таким директором-митцем. 

На свято приїхали діти Олексія Миколайовича – Ніна Олексіївна і Ярослав Олексійович, які пригадали свого батька, його життя, яке він віддавав учням і рідній школі.

 У 1975 році директором школи був призначений Демидюк Микола Петрович, який продовжив будівельні справи. Турбувався про підвезення  учнів з навколишніх сіл. Добився, щоб в селі побудували  автозупинку і залізничну платформу «Уховецьк», у будівництві якої брали участь техпрацівники, вчителі та учні школи. Багато зробив для зміцнення матеріальної бази школи. Під керівництвом Миколи Петровича були обладнані навчальні кабінети. Організовано гаряче харчування для всіх учнів школи. Особливу увагу Микола Петрович приділяв художній самодіяльності працівників школи і сам був її активним учасником. 

Декілька років директором школи був випускник нашої школи Ющик Павло Михайлович, який дбав про інтер’єр школи, її вигляд. Був активним громадським діячем.

 Чимало літ свого життя віддав селу і школі Євген Данилович Ігнатюк. Важкі часи становлення нашої держави припали на його керівництво, та він, як міг, з усіх сил дбав про матеріально-технічну базу школи.

А поруч пліч-о-пліч була мудра і надійна дружина Катерина Олександрівна, яка майже все своє життя присвятила школі,  20 років з яких була на  відповідальній посаді завуча. Під керівництвом Катерини Олександрівни педколектив впроваджував в життя основні напрямки реформи школи, елементи передового педагогічного досвіду. Вона сумлінно виконувала свою роботу. Була дуже вимогливою до себе і до інших,  для вчителів і учнів  стала хорошим другом і мудрим порадником.  Виступ Катерини Олександрівни на мить повернув всіх у ті роки. 

А після Катерини Олександрівни естафету вогню  цієї непростої професії завуча в школі майстерно понесла Людмила Михайлівна Качор. І ми можемо впевнено сказати, що нам на завучів в школі пощастило!

Школа дала путівку в життя тисячам випускникам дітей Уховецька та сусідніх сіл. Це люди різних професій, але всіх їх об’єднує те, що у кожного в житті був улюблений учитель. Тому на святі пригадали тих вчителів, педагогів з великої літери, які багато років свого життя віддали рідній школі,  і  які назавжди залишаться в серцях вдячних учнів, спогади про яких зігрівають наші душі. Ми віримо, що вони янголами з неба світять і оберігають нашу школу. Вшанували їх світлу пам’ять хвилиною мовчання.

Колишніх не буває вчителів,

Тому найперше після цих рядків пригадали легенду школи Надію Іванівну Ткаченко, вимогливого і дуже трудолюбивого вчителя-новатора, яка ішла постійно в ногу з часом,  прищепила усім дітям любов до свого предмету, дала міцні знання і путівку в життя багатьом поколінням школярів. Все її життя – це школа! На жаль, вона не може вже прийти в свою школу, але її справи і її вчительський приклад завжди є в наших серцях.

Запросили  на сцену ветеранів педагогічної праці, які самовіддано трудились в школі та щиро подякували за довгі роки сумлінної і відданої праці.

А від вчителів-пенсіонерів Матіюк Сергій Миколайович розповів, як працював на будівництві школи, як всі разом – і учні, і вчителі, і технічний персонал – будували, старались, піднімали освіту на селі.  Квіти та вітання прозвучали і для техпрацівників-ветеранів школи.

 З 1999 р. директор Уховецької школи – Галина Омелянівна Юрчик, яка продовжила традиції, закладені її славними попередниками. Випала їй важка і відповідальна ноша. І треба всіх об’єднати своєю любов’ю до школи, вдихнути душу і красу в ці коридори та класи.  В часи становлення України важливим було дбати про культуру та історію школи, тому під  керівництвом директора створено історичний музей школи та відновлено колишні екпозиції. І як дбайлива господиня дбає про затишок своєї оселі, так і Галина Омелянівна наповнила теплом та причепурила кожен шкільний куточок. 

На святі було дуже багато випускників школи різних років. Важко порахувати скільки учнів розлетілося зі школи протягом цих років, а скільки їх іще буде!  Кожен із них обрав свою життєву дорогу, створив власну сім’ю… І чим би не займалися, перш за все, вони стали хорошими людьми, понесли іскринку добра з вогню запаленого в школі.

З вітальним словом до присутніх звернулись випускники та гордість рідної школи – Зоя Борисюк, філолог і перекладач, та Дмитро Проц, кандидат хімічних наук.

Привітали бурхливими оплесками тих, хто пов’язаний не одним, а кількома десятиріччями з школою, адже, закінчивши її, вони не змогли розлучитися з нею і повернулися сюди працювати. Це – 13 вчителів та всі техпрацівники школи. 

У  всіх присутніх, у всієї шкільної родини  була унікальна можливість почути ще раз чарівну музику шкільного дзвоника. Як і 50 років тому, на святковій Першовересневій лінійці  дзвоник подала Таїсія Кацюк, випускниця 1968 р., а тодішня одинадцятикласниця.    

На святі дарували музичні подарунки вокальний гурт вчителів «Ніжність», дует вчителів Руслани Семотюк та Оксани Ліщук. Пролунала  пісня від учнів «Не давайте суму жити!».      

І традиційно, як на будь-якому ювілеї, запалили святкові свічі і феєрверки та всією шкільною родиною побажали щастя і долі рідній школі та її випускникам. 

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення 50-річчя Уховецької загальноосвітньої школи.

Фото з архіву автора.