Репортаж / Село моє – краплиночка на карті

В газеті «Вісті Ковельщини» 7 вересня ц. р. був опублікований фоторепортаж про День села Поворська, якому виповнилося 519 літ. Свято пройшло гарно, урочисто, змістовно, про що автор докладно розповів.

У своєму листі я хочу продовжити розмову, адже нині Поворськ не просто населений пункт, а центр об’єднаної територіальної громади, яку очолюють вмілі організатори людей, ініціатори багатьох корисних починань голова Сергій Семенюк, його заступник Михайло Никитюк. По-діловому працює новообрана сільська рада.

Сьогоднішні здобутки громади спираються на результати праці, бойові і трудові подвиги попередніх поколінь. Адже історія села – багата, героїчна і просто цікава. У недалекому минулому Поворськ був справжнім центром сільськогосподарського, промислового, культурно-освітнього розвитку тутешнього регіону.

У писемних джерелах село вперше згадується 1498 року в дарчому акті литовського князя Олександра на ім’я А. Сангушка. В 1511 році король Сігізмунд І подарував Поворськ князю К. Островському, після смерті якого власником став його син Ілля. Звичайно, про ті часи ми можемо довідатися лише з історико-краєзнавчої літератури, але люди мого покоління пам’ятають повоєнні літа, коли тут поступово налагоджувалося життя після кровопролитної Другої світової війни.

Сьогодні ми добрим словом згадуємо учасників боїв з фашистськими поневолювачами, багато з яких загинули в боротьбі за волю України. Безпосередньо за Поворськ віддали свої молоді життя понад 1700 чоловік. Чисельними були партизанські загони, котрі діяли в тутешніх лісах, а також підрозділи Української Повстанської Армії.

Зокрема, широко відомий Петро Самчук, який очолював загін народних месників. У селі він збудував хату, яка й нині у хорошому стані. Тут живуть його рідні. Бойовими і трудовими справами відомий дільничний інспектор поліції Іван Дубницький, білорус за національністю. Вдвох з дружиною Марією виховали гарних дітей: син Анатолій – військовий, дочка Надія  – педагог. 95 років виповнилося ветерану війни Федору Дятлу. Перелік мужніх захисників Батьківщини можна продовжувати, як-то кажуть, до безкінечності.

Традиції ветеранів гідно продовжує молодь, виконуючи свій патріотичний обов’язок в армійських лавах, а також у зоні АТО. Поворчани свято бережуть пам’ять про свого земляка Миколу Яворського, який загинув у боях з агресором на Сході України. Без чоловіка і батька залишилися дружина і двоє діток. Вічна слава Герою!

Ще не так давно на території села діяли потужні підприємства – відділення райсільгосптехніки і райсільгоспхімії, сільське споживче товариство, яке мало розгалужену мережу магазинів і закладів громадського харчування, безалкогольний і ковбасний цехи, пекарню. Відділення зв’язку об’єднувало і поштовиків, і електрозв’язківців. Взагалі, можна сказати, що тут було справжнє містечко з досить розвинутою інфраструктурою (комунально-побутові заклади, ветлікарня, аптека, дільнична лікарня і т. д.).

У соціально-економічному розвитку населених пунктів важливу роль відігравало колективне сільськогосподарське підприємство, яке в різні часи очолювали Василь Тимощук, Федір Гейчук, Василь Хміль. На належному рівні  займалися тваринництвом і рільництвом, мали тракторну бригаду, млина, лазню, цегельний завод, від якого, на жаль, залишилася тільки труба. Все це – робочі місця, на яких залюбки працювали сотні людей з довколишніх сіл.

У Поворську – чисельний загін інтелігенції, котрі рухають вперед нашу освіту (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів), культуру (місцевий будинок культури, бібліотека тощо). Свої послуги надавали і надають залізнична станція, лісництва. Далеко за межами Волині відомий військовий полігон. Я пам’ятаю, як колись літаками можна було за один карбованець політати і помилуватися довколишніми краєвидами з висоти пташиного польоту.  Адже між Ситовичами, Пісочним і Поворськом функціонував аеродром. Авіація тоді обробляла поля хімікатами.

Звичайно, все те саме не робилося. Це – наслідок напруженої праці людей, їх керівників. Згадую їх прізвища – Підлужний, Ващук, Голуб, Швидкий, Бєляєв, Романюк, Туревич, Цибуляк, Дерев’янчук, Байда, Гайко, Гайдучик, Борисюк, Новарчук, Басіста, Клеутін та багато, багато інших – всіх практично неможливо згадати, бо газета не «гумова». Вони працювали в різних галузях, а робили спільну справу – примножували славу   села.

Про гарні діла поворчан вчора й сьогодні говорили на святі і голова Сергій Семенюк, й інші виступаючі, і ведучі Валентина Бубулас і Юрій Бусел. Цікавою і насиченою була розважальна програма на гарно прикрашеному місцевому стадіоні. Приваблювали увагу «Корчма», оформлена в старовинному українському стилі, де господарював Федір Рудь. Добру справу зробив благодійний фонд «Патріоти Волині» Степана Івахіва, сприяючи проведенню лотереї.

Хочеться щиросердно подякувати за велику організаторську роботу керівництву об’єднаної громади, особисто Сергію Семенюку, всім, хто долучився до підготовки і проведення Дня села. Бажаю, шановні земляки, кожному з Вас миру, добра, благополуччя, здійснення всіх планів і задумів!

Олена ВАВРЕНЮК,

голова ветеранської організації с. Ситович.

НА ЗНІМКАХ: під час Дня села в Поворську.

Фото з архіву автора.

В газеті «Вісті Ковельщини» 7 вересня ц. р. був опублікований фоторепортаж про День села Поворська, якому виповнилося 519 літ. Свято пройшло гарно, урочисто, змістовно, про що автор докладно розповів.

У своєму листі я хочу продовжити розмову, адже нині Поворськ не просто населений пункт, а центр об’єднаної територіальної громади, яку очолюють вмілі організатори людей, ініціатори багатьох корисних починань голова Сергій Семенюк, його заступник Михайло Никитюк. По-діловому працює новообрана сільська рада.

Сьогоднішні здобутки громади спираються на результати праці, бойові і трудові подвиги попередніх поколінь. Адже історія села – багата, героїчна і просто цікава. У недалекому минулому Поворськ був справжнім центром сільськогосподарського, промислового, культурно-освітнього розвитку тутешнього регіону.

У писемних джерелах село вперше згадується 1498 року в дарчому акті литовського князя Олександра на ім’я А. Сангушка. В 1511 році король Сігізмунд І подарував Поворськ князю К. Островському, після смерті якого власником став його син Ілля. Звичайно, про ті часи ми можемо довідатися лише з історико-краєзнавчої літератури, але люди мого покоління пам’ятають повоєнні літа, коли тут поступово налагоджувалося життя після кровопролитної Другої світової війни.

Сьогодні ми добрим словом згадуємо учасників боїв з фашистськими поневолювачами, багато з яких загинули в боротьбі за волю України. Безпосередньо за Поворськ віддали свої молоді життя понад 1700 чоловік. Чисельними були партизанські загони, котрі діяли в тутешніх лісах, а також підрозділи Української Повстанської Армії.

Зокрема, широко відомий Петро Самчук, який очолював загін народних месників. У селі він збудував хату, яка й нині у хорошому стані. Тут живуть його рідні. Бойовими і трудовими справами відомий дільничний інспектор поліції Іван Дубницький, білорус за національністю. Вдвох з дружиною Марією виховали гарних дітей: син Анатолій – військовий, дочка Надія  – педагог. 95 років виповнилося ветерану війни Федору Дятлу. Перелік мужніх захисників Батьківщини можна продовжувати, як-то кажуть, до безкінечності.

Традиції ветеранів гідно продовжує молодь, виконуючи свій патріотичний обов’язок в армійських лавах, а також у зоні АТО. Поворчани свято бережуть пам’ять про свого земляка Миколу Яворського, який загинув у боях з агресором на Сході України. Без чоловіка і батька залишилися дружина і двоє діток. Вічна слава Герою!

Ще не так давно на території села діяли потужні підприємства – відділення райсільгосптехніки і райсільгоспхімії, сільське споживче товариство, яке мало розгалужену мережу магазинів і закладів громадського харчування, безалкогольний і ковбасний цехи, пекарню. Відділення зв’язку об’єднувало і поштовиків, і електрозв’язківців. Взагалі, можна сказати, що тут було справжнє містечко з досить розвинутою інфраструктурою (комунально-побутові заклади, ветлікарня, аптека, дільнична лікарня і т. д.).

У соціально-економічному розвитку населених пунктів важливу роль відігравало колективне сільськогосподарське підприємство, яке в різні часи очолювали Василь Тимощук, Федір Гейчук, Василь Хміль. На належному рівні  займалися тваринництвом і рільництвом, мали тракторну бригаду, млина, лазню, цегельний завод, від якого, на жаль, залишилася тільки труба. Все це – робочі місця, на яких залюбки працювали сотні людей з довколишніх сіл.

У Поворську – чисельний загін інтелігенції, котрі рухають вперед нашу освіту (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів), культуру (місцевий будинок культури, бібліотека тощо). Свої послуги надавали і надають залізнична станція, лісництва. Далеко за межами Волині відомий військовий полігон. Я пам’ятаю, як колись літаками можна було за один карбованець політати і помилуватися довколишніми краєвидами з висоти пташиного польоту.  Адже між Ситовичами, Пісочним і Поворськом функціонував аеродром. Авіація тоді обробляла поля хімікатами.

Звичайно, все те саме не робилося. Це – наслідок напруженої праці людей, їх керівників. Згадую їх прізвища – Підлужний, Ващук, Голуб, Швидкий, Бєляєв, Романюк, Туревич, Цибуляк, Дерев’янчук, Байда,Гайко, Гайдучик, Борисюк, Новарчук, Басіста, Клеутін та багато, багато інших – всіх практично неможливо згадати, бо газета не «гумова». Вони працювали в різних галузях, а робили спільну справу – примножували славу   села.

Про гарні діла поворчан вчора й сьогодні говорили на святі і голова Сергій Семенюк, й інші виступаючі, і ведучі Валентина Бубулас і Юрій Бусел. Цікавою і насиченою була розважальна програма на гарно прикрашеному місцевому стадіоні. Приваблювали увагу «Корчма», оформлена в старовинному українському стилі, де господарював Федір Рудь. Добру справу зробив благодійний фонд «Патріоти Волині» Степана Івахіва, сприяючи проведенню лотереї.

Хочеться щиросердно подякувати за велику організаторську роботу керівництву об’єднаної громади, особисто Сергію Семенюку, всім, хто долучився до підготовки і проведення Дня села. Бажаю, шановні земляки, кожному з Вас миру, добра, благополуччя, здійснення всіх планів і задумів!

НА ЗНІМКАХ: під час Дня села в Поворську.

Фото з архіву автора.