Продовольчі товари -- на будь-який смак, або Як Іван Смітюх і його команда годують ковельчан
У не такі вже й далекі часи Ковель славився потужними підприємствами, які виготовляли і реалізовували великий асортимент продовольства. Люди старшого і середнього віку пам'ятають, як у нашому місті успішно працювали потужний м'ясокомбінат, Колодяжненський і Ковельський заводи продовольчих товарів, сироробний і крохмальний заводи, декілька млинів. В Голобах діяв плодоконсервний завод.
Словом, було що з'їсти і що випити. І не тільки безалкогольні напої: ковельське вино користувалося популярністю у найвіддаленіших куточках колишнього СРСР. А ще раніше функціонував пивзавод, маслосирбаза.
Сьогодні про все це залишилися лише спогади, а молодь взагалі не знає, що крохмальний завод виробляв навіть чіпси, які тепер – винятково зарубіжного виробництва. Ковбасні вироби, балики і шинки були найвищої якості, хоч не завжди доступні нашим землякам – їх за урядовою рознарядкою везли в Москву й Ленінград. Ковельчанам залишали трохи вареної "докторської" або напівкопченої "краківської". Щоправда, твердого сиру було вдосталь, хоч ціни й "кусалися".
Хлібобулочні вироби виготовляли хлібзавод (пізніше – комбінат), а також пекарня відділу робітничого постачання станції Ковель. Продукція останньої користувалася особливим попитом і відзначалася широким асортиментом, вишуканим смаком і доступною ціною. Тістечка й торти на прилавки магазинів постачали кондитерський цех управління торгівлі і комбінат громадського харчування.
З бігом часу харчова галузь стала занепадати. Непевне майбутнє чекало і на хлібокомбінат. На щастя, сюди прийшов розсудливий, тямущий і дбайливий господар Іван Євдокимович Смітюх. Уродженець села Житнівки (назва яка "смачна"!) Камінь-Каширського району, він змалечку був закоханий у хліборобське ремесло, знав, де і як народжується достаток на столах земляків, що потрібно зробити, щоб продовольчу програму (була в радянські часи й така) виконувати не словами, а конкретними справами.
Івану Євдокимовичу вдалося швидко сформувати команду однодумців, залучити гроші інвесторів і згодом стати людиною, завдяки якій сьогодні ми маємо достаток різноманітних продуктів харчування, міський бюджет – солідні надходження, а волиняни – добре оплачувану роботу.
l
Іван Смітюх – з категорії тих підприємців, котрі не тільки дбають про примноження своїх статків, а прискіпливо дивляться у майбутнє, не зупиняються на досягнутому, наполегливо йдучи вперед. Якщо до цього додати, що він об'їздив практично всю Європу, вивчаючи і запозичуючи досвід тамтешніх господарників, наполегливо вивідуючи таємниці ведення бізнесу в умовах Європейського Союзу, то можна з повним правом сказати: допоки наші урядовці балакають про євроінтеграцію, європейський вибір та інші майже фантастичні речі, то Іван Євдокимович давно будує Європу в Україні.
Сьогодні на Ковельщині та й, мабуть, на Волині не знайдеш аналогу розгалуженому господарському комплексу, початок якому поклав Ковельський хлібокомбінат. Він нині об'єднує дочірні приватні підприємства, які займаються надзвичайно широким спектром робіт. Тут і землеробство, і тваринництво, і садівництво, і овочівництво, і переробка вирощеного й виробленого.
Цікава деталь: із зерна, котре щороку одержують сотні тонн, виготовляють власне борошно, з якого випікають хлібобулочні вироби (звичайно, використовуючи й закуплене). Є в Івана Смітюха, задум збудувати млин, проект якого виготовлено. Він має бути оснащений за останнім словом науки й техніки, а головне – бути потужним і високопродуктивним.
Виробнича діяльність товариства з обмеженою відповідальністю, як воно тепер називається, багатопрофільна. З одного боку, це – сотні робочих місць, а з другого – достаток поживних і висококалорійних продуктів харчування. При чому – порівняно недорогих. Бо овочі і фрукти, які реалізовують, – найнижчі за ціною в регіоні. Молоко, яке блискавично розходиться, – європейського рівня якості. Недаремно його із задоволенням закуповують дошкільні навчальні заклади, а також люди, котрі знають, що таке смачне і здорове харчування.
Фірма має розгалужену мережу торговельних закладів із симпатичною українською назвою "Соломійка". Практикують і виїзну торгівлю. Наші земляки знають: якщо "від Смітюха" – значить якісне і недороге. Тож невипадково, коли продають яблука, груші, сливи, перець,помідори, капусту, а раніше – полуницю, завжди вишиковуються черги. Продавці обслуговують покупців швидко, ввічливо, професійно.
l
Повертаючись до продукції власне хлібокомбінату, можемо з впевненістю сказати, що, незважаючи на конкуренцію, його хліб, булки, торти і тістечка користуються величезною популярністю у покупців. Можливо, тому, що мають свій неповторний смак, який властивий далеко не кожному товару конкурентів.
Підприємство налагодило високорентабельну переробку овочів і фруктів, грибів та інших дарів лісу, їх надійне збереження, для чого є відповідні виробничі потужності. Частина цієї продукції надходить на експорт, частину реалізують в Україні. Цим видом діяльності займається компанія "Калина", заснована 1997 року. Вона заготовляє і реалізує ягоди і гриби, організовує оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією, фруктами й овочами.
За роки свого існування компанія зарекомендувала себе як стабільний та надійний суб'єкт господарської діяльності як в межах українського національного ринку, так і за кордоном. Ще в 2000 р. було придбано першу холодильну камеру на 500 тонн зберігання, пізніше добудовано та дооснащено холодильними машинами для розширення можливостей об'єкта.
Сьогодні холодильні потужності підприємства є надзвичайно великими і складають: два тунелі шокової заморозки – потужністю замороження продукції до 30 тонн на добу кожен, камерне заморожування до 25 тонн на добу. Потужності для зберігання замороженої продукції складають 2000-3000 тонн одночасного зберігання (в залежності від виду продукції).
l
Окремо варто сказати про виробництво молока, що є великою турботою Івана Смітюха, з дитинства залюбленого в корівку-годівницю, яка не раз виручала селянську сім'ю у скрутні часи. Його гордість – це молочнотоварна ферма в Колодяжному, автоматизована і комп'ютеризована, як у кращих господарствах Європи. Стадо постійно поповнюється високоудійним молодняком зарубіжних селекцій. Звичайно, все це потребує належної кормової бази, високопрофесійного персоналу, з чим проблем немає.
Ті успіхи, яких досягли Іван Євдокимович з командою однодумців, здавалося б, інших задовольнили б цілком і повністю, принесли самозаспокоєння і відчуття втіхи. Але не такий наш господар: у нього – десятки нових планів і задумів. Єдине, що непокоїть, – нестабільність у державі, некомпетентність багатьох чиновників від влади, небажання їх по-справжньому займатися економікою і фінансами.
– Іноді складається враження, що у нас ніхто не думає про те, як створити нові робочі місця, "запустити" промислове і сільськогосподарське виробництво, наповнити Державний бюджет, – з гіркотою каже Іван Євдокимович, в недалекому минулому політик і державний службовець. – Адже зарубіжні кредити, які випрошують наші урядовці, – це ярмо на шиї народу, які рано чи пізно доведеться повертати. А як повернеш, коли не буде економічного зростання? Тільки сильна Україна зможе відстояти свою Незалежність, забезпечити належний рівень життя людей, запобігти масовій еміграції українців, особливо молодих, за кордон.
l
Що ж, важко не погодитися із словами Івана Смітюха, який практичною роботою намагається підтвердити цю, здавалося б, нехитру житейську мудрість, якої не хочуть або не можуть осягнути київські можновладці.
Але як би там не було, напередодні Дня працівників харчової промисловості, який в Україні відзначатимуть наступної неділі, бажаємо Івану Євдокимовичу, його команді фахівців, усьому трудовому колективу не втрачати оптимізму, віри у краще майбутнє, нових трудових здобутків і мирного неба над головою!
Низький уклін Вам за смачний ковельський хліб, пахучі яблука, калорійне молоко від імені усіх споживачів Вашої продукції!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: в центрі –працівниці хлібопекарського цеху Галина Гаврилевська і Людмила Коваль; вгорі праворуч – кондитери Неля КОЛОДІЙЧУК, Людмила ОЛЕЩУК та Ірина КАЛІЩУК; продавці магазинів "Соломійка" Наталія ХОМЕНЧУК (вул. Незалежності) і вгорі ліворуч – Світлана КРАЄВСЬКА (вул. Степана Бандери); внизу праворуч – сортування грибів у виробничих приміщеннях компанії "Калина".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Божого милосердя, надії і любові!
Дорогі земляки!
З нагоди Дня працівників харчової промисловості сердечно вітаю усіх, хто причетний до важливої галузі господарського комплексу країни, в першу чергу – ветеранів виробництва, які віддали роботі не один рік свого життя.
Особливі мої зичення – працівникам Ковельського хлібокомбінату, а також його дочірніх підприємств, котрі, не шкодуючи ні сил, ні вміння, щодень дбають про те, щоб стіл мешканців краю був щедрим і багатим, а на чільному місці завжди красувався його Величність – хліб. Адже хліб – це символ достатку, заможності, миру й благополуччя кожної родини.
Щиро бажаю Вам, шановні харчовики, якнайкращих успіхів у праці, яка не легка, але дуже потрібна народу, міцного здоров'я, добра, віри й оптимізму! Хай здійсняться всі наші з Вами плани, з кожним роком зростають обсяги виробництва, а Ваш труд буде належно оцінений!
Хай Покрова Божої матері, свято якої ми відзначаємо напередодні Дня працівників харчової промисловості, буде оберегом для кожного з Вас, дарує Вам Боже милосердя, надію і любов!
З великою повагою – Іван СМІТЮХ, директор ТОВ "Ковельський хлібокомбінат".
У не такі вже й далекі часи Ковель славився потужними підприємствами, які виготовляли і реалізовували великий асортимент продовольства. Люди старшого і середнього віку пам'ятають, як у нашому місті успішно працювали потужний м'ясокомбінат, Колодяжненський і Ковельський заводи продовольчих товарів, сироробний і крохмальний заводи, декілька млинів. В Голобах діяв плодоконсервний завод.
Словом, було що з'їсти і що випити. І не тільки безалкогольні напої: ковельське вино користувалося популярністю у найвіддаленіших куточках колишнього СРСР. А ще раніше функціонував пивзавод, маслосирбаза.
Сьогодні про все це залишилися лише спогади, а молодь взагалі не знає, що крохмальний завод виробляв навіть чіпси, які тепер – винятково зарубіжного виробництва. Ковбасні вироби, балики і шинки були найвищої якості, хоч не завжди доступні нашим землякам – їх за урядовою рознарядкою везли в Москву й Ленінград. Ковельчанам залишали трохи вареної "докторської" або напівкопченої "краківської". Щоправда, твердого сиру було вдосталь, хоч ціни й "кусалися".
Хлібобулочні вироби виготовляли хлібзавод (пізніше – комбінат), а також пекарня відділу робітничого постачання станції Ковель. Продукція останньої користувалася особливим попитом і відзначалася широким асортиментом, вишуканим смаком і доступною ціною. Тістечка й торти на прилавки магазинів постачали кондитерський цех управління торгівлі і комбінат громадського харчування.
З бігом часу харчова галузь стала занепадати. Непевне майбутнє чекало і на хлібокомбінат. На щастя, сюди прийшов розсудливий, тямущий і дбайливий господар Іван Євдокимович Смітюх. Уродженець села Житнівки (назва яка "смачна"!) Камінь-Каширського району, він змалечку був закоханий у хліборобське ремесло, знав, де і як народжується достаток на столах земляків, що потрібно зробити, щоб продовольчу програму (була в радянські часи й така) виконувати не словами, а конкретними справами.
Івану Євдокимовичу вдалося швидко сформувати команду однодумців, залучити гроші інвесторів і згодом стати людиною, завдяки якій сьогодні ми маємо достаток різноманітних продуктів харчування, міський бюджет – солідні надходження, а волиняни – добре оплачувану роботу.
ххх
Іван Смітюх – з категорії тих підприємців, котрі не тільки дбають про примноження своїх статків, а прискіпливо дивляться у майбутнє, не зупиняються на досягнутому, наполегливо йдучи вперед. Якщо до цього додати, що він об'їздив практично всю Європу, вивчаючи і запозичуючи досвід тамтешніх господарників, наполегливо вивідуючи таємниці ведення бізнесу в умовах Європейського Союзу, то можна з повним правом сказати: допоки наші урядовці балакають про євроінтеграцію, європейський вибір та інші майже фантастичні речі, то Іван Євдокимович давно будує Європу в Україні.
Сьогодні на Ковельщині та й, мабуть, на Волині не знайдеш аналогу розгалуженому господарському комплексу, початок якому поклав Ковельський хлібокомбінат. Він нині об'єднує дочірні приватні підприємства, які займаються надзвичайно широким спектром робіт. Тут і землеробство, і тваринництво, і садівництво, і овочівництво, і переробка вирощеного й виробленого.
Цікава деталь: із зерна, котре щороку одержують сотні тонн, виготовляють власне борошно, з якого випікають хлібобулочні вироби (звичайно, використовуючи й закуплене). Є в Івана Смітюха, задум збудувати млин, проект якого виготовлено. Він має бути оснащений за останнім словом науки й техніки, а головне – бути потужним і високопродуктивним.
Виробнича діяльність товариства з обмеженою відповідальністю, як воно тепер називається, багатопрофільна. З одного боку, це – сотні робочих місць, а з другого – достаток поживних і висококалорійних продуктів харчування. При чому – порівняно недорогих. Бо овочі і фрукти, які реалізовують, – найнижчі за ціною в регіоні. Молоко, яке блискавично розходиться, – європейського рівня якості. Недаремно його із задоволенням закуповують дошкільні навчальні заклади, а також люди, котрі знають, що таке смачне і здорове харчування.
Фірма має розгалужену мережу торговельних закладів із симпатичною українською назвою "Соломійка". Практикують і виїзну торгівлю. Наші земляки знають: якщо "від Смітюха" – значить якісне і недороге. Тож невипадково, коли продають яблука, груші, сливи, перець,помідори, капусту, а раніше – полуницю, завжди вишиковуються черги. Продавці обслуговують покупців швидко, ввічливо, професійно.
ххх
Повертаючись до продукції власне хлібокомбінату, можемо з впевненістю сказати, що, незважаючи на конкуренцію, його хліб, булки, торти і тістечка користуються величезною популярністю у покупців. Можливо, тому, що мають свій неповторний смак, який властивий далеко не кожному товару конкурентів.
Підприємство налагодило високорентабельну переробку овочів і фруктів, грибів та інших дарів лісу, їх надійне збереження, для чого є відповідні виробничі потужності. Частина цієї продукції надходить на експорт, частину реалізують в Україні. Цим видом діяльності займається компанія "Калина", заснована 1997 року. Вона заготовляє і реалізує ягоди і гриби, організовує оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією, фруктами й овочами.
За роки свого існування компанія зарекомендувала себе як стабільний та надійний суб'єкт господарської діяльності як в межах
українського національного ринку, так і за кордоном. Ще в 2000 р. було придбано першу холодильну камеру на 500 тонн зберігання, пізніше добудовано та дооснащено холодильними машинами для розширення можливостей об'єкта.
Сьогодні холодильні потужності підприємства є надзвичайно великими і складають: два тунелі шокової заморозки – потужністю замороження продукції до 30 тонн на добу кожен, камерне заморожування до 25 тонн на добу. Потужності для зберігання замороженої продукції складають 2000-3000 тонн одночасного зберігання (в залежності від виду продукції).
ххх
Окремо варто сказати про виробництво молока, що є великою турботою Івана Смітюха, з дитинства залюбленого в корівку-годівницю, яка не раз виручала селянську сім'ю у скрутні часи. Його гордість – це молочнотоварна ферма в Колодяжному, автоматизована і комп'ютеризована, як у кращих господарствах Європи. Стадо постійно поповнюється високоудійним молодняком зарубіжних селекцій. Звичайно, все це потребує належної кормової бази, високопрофесійного персоналу, з чим проблем немає.
Ті успіхи, яких досягли Іван Євдокимович з командою однодумців, здавалося б, інших задовольнили б цілком і повністю, принесли самозаспокоєння і відчуття втіхи. Але не такий наш господар: у нього – десятки нових планів і задумів. Єдине, що непокоїть, – нестабільність у державі, некомпетентність багатьох чиновників від влади, небажання їх по-справжньому займатися економікою і фінансами.
– Іноді складається враження, що у нас ніхто не думає про те, як створити нові робочі місця, "запустити" промислове і сільськогосподарське виробництво, наповнити Державний бюджет, – з гіркотою каже Іван Євдокимович, в недалекому минулому
політик і державний службовець. – Адже зарубіжні кредити, які випрошують наші урядовці, – це ярмо на шиї народу, які рано чи пізно доведеться повертати. А як повернеш, коли не буде економічного зростання? Тільки сильна Україна зможе відстояти свою Незалежність, забезпечити належний рівень життя людей, запобігти масовій еміграції українців, особливо молодих, за кордон.
ххх
Що ж, важко не погодитися із словами Івана Смітюха, який практичною роботою намагається підтвердити цю, здавалося б, нехитру житейську мудрість, якої не хочуть або не можуть осягнути київські можновладці.
Але як би там не було, напередодні Дня працівників харчової промисловості, який в Україні відзначатимуть наступної неділі, бажаємо Івану Євдокимовичу, його команді фахівців, усьому трудовому колективу не втрачати оптимізму, віри у краще майбутнє, нових трудових здобутків і мирного неба над головою!
Низький уклін Вам за смачний ковельський хліб, пахучі яблука, калорійне молоко від імені усіх споживачів Вашої продукції!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: в центрі –працівниці хлібопекарського цеху Галина Гаврилевська і Людмила Коваль; вгорі праворуч – кондитери Неля КОЛОДІЙЧУК, Людмила ОЛЕЩУК та Ірина КАЛІЩУК; продавці магазинів "Соломійка" Наталія ХОМЕНЧУК (вул. Незалежності) і вгорі ліворуч – Світлана КРАЄВСЬКА (вул. Степана Бандери); внизу праворуч – сортування грибів у виробничих приміщеннях компанії "Калина".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Продовольчі товари -- на будь-який смак, або Як Іван Смітюх і його команда годують ковельчан
Сьогодні про все це залишилися лише спогади, а молодь взагалі не знає, що крохмальний завод виробляв навіть чіпси, які тепер – винятково зарубіжного виробництва. Ковбасні вироби, балики і шинки були найвищої якості, хоч не завжди доступні нашим землякам – їх за урядовою рознарядкою везли в Москву й Ленінград. Ковельчанам залишали трохи вареної "докторської" або напівкопченої "краківської". Щоправда, твердого сиру було вдосталь, хоч ціни й "кусалися".
Сьогодні на Ковельщині та й, мабуть, на Волині не знайдеш аналогу розгалуженому господарському комплексу, початок якому поклав Ковельський хлібокомбінат. Він нині об'єднує дочірні приватні підприємства, які займаються надзвичайно широким спектром робіт. Тут і землеробство, і тваринництво, і садівництво, і овочівництво, і переробка вирощеного й виробленого.
українського національного ринку, так і за кордоном. Ще в 2000 р. було придбано першу холодильну камеру на 500 тонн зберігання, пізніше добудовано та дооснащено холодильними машинами для розширення можливостей об'єкта.
політик і державний службовець. – Адже зарубіжні кредити, які випрошують наші урядовці, – це ярмо на шиї народу, які рано чи пізно доведеться повертати. А як повернеш, коли не буде економічного зростання? Тільки сильна Україна зможе відстояти свою Незалежність, забезпечити належний рівень життя людей, запобігти масовій еміграції українців, особливо молодих, за кордон.
Залишити коментар