Люди звитяжної праціЛютують грози, шаленіє вітер, січе дощ чи сніг, замерзають від холоду руки, а на лазах між дротами на високій опорі, мов птах, – електромонтер.
Працює, незважаючи на небезпеку, жертвуючи своїм здоров'ям. Працює заради нас: щоб працював холодильник і комп'ютер, щоб учень і вчитель готували уроки, щоб випікався хліб і працював металообробний станок.
Сьогодні електроенергію можна дорівняти до повітря – без неї мертвіє життя.
День енергетика – це пора року, коли найбільше темної ночі і найменше сонячного світла. Саме у цей день кожен із нас споживає найбільше електроенергії. Без перебільшення, коли є світло – це є свято.
Незмінно стоять на посту люди звитяжної праці, професіонали-спеціалісти Ковельської філії ПРАТ "Волиньенерго", яку очолює Андрій Герасимчук. Сьогодні – це високотехнічне і автоматизоване підприємство. Тут успішно функціонують дільниці з експлуатації електромереж, трансформаторних підстанцій та кабельних ліній, електротехнічна група, електротехнічна лабораторія, група транспорту, оперативно-диспетчерська група, серце енергетики, енергозбут та інші структури.
Майже 160 фахівців забезпечують надійну роботу електромереж. Географія обслуговування розлога: від далекого Світлого до Старих Кошар, від Борщівки до Тойкута.
В країні тривають реформи, вирують політичні пристрасті, а завдання залишаються ті самі, що й 50-60 літ тому: надійне електропостачання – споживачам енергії життя.
Автор цих рядків причетний до витоків становлення ковельської енергетики. 55 років тому (ювілей!) вісімнадцятирічним юнаком я ступив на територію теперішньої філії, щоб будувати лінію електропередач напругою 110 тисяч вольт Володимир-Волинський – Ковель. Це була перша лінія, яка приєднувала Ковель до державної енергосистеми.
Потому моє енергетичне "хрещення" проходило у виробничих дільницях міських та сільських електромереж. Згодом доля подарувала можливість брати участь у першій хвилі електрифікації Волині на посаді інженера електролабораторії. Я мав щастя бачити радісні обличчя, коли у сільських домівках Ковельського, Турійського, Любомльського, Старовижівського, Камінь-Каширського та Любешівського районів спалахувало електричне сяйво. Після гасової тьмяної лампи це було дивом. Господнє провидіння випробовувало мене на різних енергетичних посадах: електромонтажника-висотника, електромонтера, майстра, інженера виробничої групи, диспетчера, заступника начальника і начальника району електромереж у Камені-Каширському, Любешові та Нововолинську.
У 1985 році я отримав відповідальне завдання – реорганізувати енергетичну базу Ковельщини. Тобто сільські та міські електромережі об'єднати в одне підприємство. Я щасливий, що тут зустрів професіоналів своєї справи. Завдяки цим працьовитим людям у Ковелі збудовано сучасну виробничу базу – одну з кращих в області.
Мої вірні друзі та колеги, ветерани енергетики! У моїй душі завжди з'являється тепло, коли зустрічаю або згадую вас. Сумую за тими, хто відійшов у засвіти. Це – ангели наші, які й сьогодні оберігають молодих у їхній небезпечній праці. Схиляю голову в пошані перед тими, хто сьогодні на заслуженому відпочинку. Разом з тим заспокоюю свої душевні емоції, коли нині в урочистому залі бачу молоді і натхненні обличчя.
Світліє душа, бо разом із тими мужніми легенями присутня, мов квітуча алея – жіноча команда красунь-амазонок. Так хочеться проспівати: "Енергетика – ти душа моя, ти любов моя".
Та повернемося до урочистостей, які відбулися 22 грудня ц. р. В оновлене, естетично із європейським смаком оздоблене адміністративне приміщення завітали керівники районної та міської влади. Це Віктор Козак, голова райдержадміністрації, Олександр Пасеновський, заступник голови районної ради, Михайло Гетьман, перший заступник міського голови та автор цих рядків.
Директор філії Андрій Герасимчук та очільники міської та районної влади привітали колектив із святом, подякували за нелегку працю в ім'я благополуччя мешканців Ковельщини і щиросердно побажали здоров'я, миру і сімейного затишку.
– Будемо виводити ковельську енергетику на вищий рівень в усіх аспектах діяльності: і в питаннях надійності постачання, і експлуатації ліній та модернізації підстанцій. Наше завдання – працювати так, щоб почути добре слово від споживача, – сказав Андрій Герасимчук.
Пошанування кращих працівників філії проходило не тільки у словесній формі. Почесною грамотою та знаком Міністерства енергетики України нагороджено Віталія Левчука, диспетчера ОДГ. Почесними грамотами підприємства за плідну працю відзначено Ірину Баховець, Петра Якимчука, Ольгу Бобиляк, Володимира Домнюка, Сергія Гладишука, Сергія Ромашука, Івана Онопчука та Сергія Мося.
Районною владою пошановано Ігоря Хоменчука, Андрія Мар'юсика та Віктора Тарасюка. Почесних грамот міського голови удостоїлись Оксана Кузенко, Ольга Кузьмук та директор філії Андрій Герасимчук.
І ще один позитивний штрих до портрету працівника енергетичної служби.
В той час, як проходило нагородження найкращих, аварійно вимкнулася потужна високовольтна ЛЕП Поворської зони. Вищезгаданий Віталій Левчук, який здійснював оперативні дії з ліквідації аварійної ситуації, відмовлявся (!) покидати робоче місце і йти отримувати нагороду, адже було вкрай важливе завдання – відновити подачу електроенергії споживачам. Це і є ступінь найвищої відповідальності.
Дорогі та шановні колеги! Дозвольте і мені долучитись до вітання поетичним словом:
Енергетику, мій дорогий,
Ти – нащадок земний Прометея.
Вступаєш з природою в бій
Ради світла у кожній оселі.
Нехай дощ та мете заметіль,
Хай холодний пронизує вітер.
Не почую сумних голосінь,
Бо ти – Бог благодатного світла.
Твоє серце гаряче й тверде,
Воно б'ється у такт із країною.
Будь здоровий! Хай доля веде
Благодатною, в мирі,
стежиною!
Мов лелеки, летять звідусіль
Слова вдячності з міста і сіл.
Анатолій СЕМЕНЮК,
ветеран електроенергетичної галузі Волині.
Залишити коментар