У країні-казці на ймення «Дитинство»
— Якби індекс щастя вимірювався талантами наших дітей, то впевнена: Україна у світових змаганнях була б у лідерах, — сказала у фіналі фестивалю дитячої творчості «Барвисті намистинки» Світлана Верчук, очільниця методичного кабінету управління освіти міськвиконкому.
І це справді так! Треба було бачити, чути і відчувати серцем те зачароване дійство. Дві години без перепочинку сцена Палацу учнівської молоді ім. Івана Франка була виповнена голосистими солов’їними співами, цікавими хореографічними картинами.
Такий дарунок ковельчанам підготували вихователі та вихованці закладів дошкільної освіти міста.
Переповнений зал, заряджений духовним еліксиром від найменших, після кожного номера вибухав шаленими оплесками і вигуками «Браво!».
Киньте у мене каменем, якщо я говорю неправду, що ковельське дошкілля – одне з найкращих на Волині і не поступається ані на йоту столичному чи польському або німецькому.
Почуєш іноді: і те «не так» у нашій освіті, і те не «по-їхньому». Хочеться тоді сказати: зроби краще! Біля тих талановитих від природи маленьких вундеркіндів – невтомні вихователі-наставники.
Кожен номер, продуманий, виважений і змістовний, створював незабутні враження. А ще потрібно було бачити сценічні барвисті строї. Там – і метелики, і квіточки, і пінгвіни, і україночки, і козаки – чого тільки не придумаєш у просторі творчості?
А дітки? Вони у творчому натхненні такі розкуті, креативні і гарнюні, що мимоволі замилуєшся, задивуєшся. І на душі стає так радісно і хороше! Думаєш: колись ми про таке й не мріяли, а тепер куди нам, сивочолим, змагатися!
В залі не вистачало вільних місць. Декому пощастило сісти на приставних стільцях, інші насолоджувалися концертом стоячи.
Хто б подумав ще рік тому, що зал Палацу стане замалим?
– Потрібно добудовувати! І, взагалі, такі фестивалі варто проводити у Народному домі «Просвіта», — коментує ситуацію Михайло Гетьман, перший заступник міського голови, який поруч. Він найбільше переживає, адже сьогодні виступає його улюблена онучка. Що покаже юна артистка? (скажу, що гарно виступила, не підвела поважного дідуся).
Пишу, а «жучок» недолугої політики дорослих свердлить свідомість, до думки спонукає: чим здивує світ у майбутньому це юне покоління? Здивують, побудують і розвинуть нашу Україну! Хочете чи ні, але саме тут – головний вимір пропаганди українства і любові до рідного краю. Цей вимір нічим не захмариш. Бо пісня наша душевна, щира та весняно-солов’їна, а танець нестримно запальний, веселий і лірично-ніжний.
Хочеться кожен творчий доробок згадати і прізвища назвати, та, на жаль, формат газети цього не дозволяє.
Тільки вдумайтесь: 14 закладів дошкільної освіти взяли участь у фестивалі! У фіналі для нагородження вийшло 175 юних артистів, а з ними – режисери, вихователі, педагоги.
Хвилювалися і оцінювали виступи не тільки батьки, бабусі й дідусі, але й представники влади та управління освіти.
— Ви серця і душі вклали у свої пісні та танці. Цвіли дитячі усмішки і наші серця наповнювалися радістю, — емоційно висловився Ігор Прокопів, заступник міського голови у своєму вітальному виступі.
— Низький уклін вам за подароване свято! Сьогодні ми бачили нові обличчя і нові юні таланти – це значить, що дошкілля на правильному шляху, — підкреслила Оксана Колода, методист управління освіти.
На солістів, танцюристів, вокально-хореографічні групи чекали почесні нагороди, серед яких – гарна статуетка «Золотий скрипковий ключ».
Переможців віншували Ігор Прокопів, Світлана Верчук та Оксана Колода. Все було душевно, щиро і зворушливо.
Слід відзначити ведучих Богуславу Петречук та юну красуню Іринку Гулечко, які вели концертне дійство впевнено і вправно.
Завершую цей репортаж ліричними рядками з репертуару юних аматорів сцени:
Творчість дитяча Сонцем
горить,
Творчість дитяча зіркою
сяє,
Творчість дитяча –
хвилююча мить,
Мов квітка чудова, довкола
палає…
Творча дитина всміхнулась
мені –
Ми із дитинства усі на
Землі.
Не чарівники, але разом з
вами
Робимо диво своїми
руками!
Що ж, у чарівній казці- країні під назвою «Дитинство» ми буваємо лише раз. Тож плекаймо, оберігаймо і шануймо це щастя!
Анатолій СЕМЕНЮК.
— Якби індекс щастя вимірювався талантами наших дітей, то впевнена: Україна у світових змаганнях була б у лідерах, — сказала у фіналі фестивалю дитячої творчості «Барвисті намистинки» Світлана Верчук, очільниця методичного кабінету управління освіти міськвиконкому.
І це справді так! Треба було бачити, чути і відчувати серцем те зачароване дійство. Дві години без перепочинку сцена Палацу учнівської молоді ім. Івана Франка була виповнена голосистими солов’їними співами, цікавими хореографічними картинами.
Такий дарунок ковельчанам підготували вихователі та вихованці закладів дошкільної освіти міста.
Переповнений зал, заряджений духовним еліксиром від найменших, після кожного номера вибухав шаленими оплесками і вигуками «Браво!».
Киньте у мене каменем, якщо я говорю неправду, що ковельське дошкілля – одне з найкращих на Волині і не поступається ані на йоту столичному чи польському або німецькому.
Почуєш іноді: і те «не так» у нашій освіті, і те не «по-їхньому». Хочеться тоді сказати: зроби краще! Біля тих талановитих від природи маленьких вундеркіндів – невтомні вихователі-наставники.
Кожен номер, продуманий, виважений і змістовний, створював незабутні враження. А ще потрібно було бачити сценічні барвисті строї. Там – і метелики, і квіточки, і пінгвіни, і україночки, і козаки – чого тільки не придумаєш у просторі творчості?
А дітки? Вони у творчому натхненні такі розкуті, креативні і гарнюні, що мимоволі замилуєшся, задивуєшся. І на душі стає так радісно і хороше! Думаєш: колись ми про таке й не мріяли, а тепер куди нам, сивочолим, змагатися!
В залі не вистачало вільних місць. Декому пощастило сісти на приставних стільцях, інші насолоджувалися концертом стоячи.
Хто б подумав ще рік тому, що зал Палацу стане замалим?
– Потрібно добудовувати! І, взагалі, такі фестивалі варто проводити у Народному домі «Просвіта», — коментує ситуацію Михайло Гетьман, перший заступник міського голови, який поруч. Він найбільше переживає, адже сьогодні виступає його улюблена онучка. Що покаже юна артистка? (скажу, що гарно виступила, не підвела поважного дідуся).
Пишу, а «жучок» недолугої політики дорослих свердлить свідомість, до думки спонукає: чим здивує світ у майбутньому це юне покоління? Здивують, побудують і розвинуть нашу Україну! Хочете чи ні, але саме тут – головний вимір пропаганди українства і любові до рідного краю. Цей вимір нічим не захмариш. Бо пісня наша душевна, щира та весняно-солов’їна, а танець нестримно запальний, веселий і лірично-ніжний.
Хочеться кожен творчий доробок згадати і прізвища назвати, та, на жаль, формат газети цього не дозволяє.
Тільки вдумайтесь: 14 закладів дошкільної освіти взяли участь у фестивалі! У фіналі для нагородження вийшло 175 юних артистів, а з ними – режисери, вихователі, педагоги.
Хвилювалися і оцінювали виступи не тільки батьки, бабусі й дідусі, але й представники влади та управління освіти.
— Ви серця і душі вклали у свої пісні та танці. Цвіли дитячі усмішки і наші серця наповнювалися радістю, — емоційно висловився Ігор Прокопів, заступник міського голови у своєму вітальному виступі.
— Низький уклін вам за подароване свято! Сьогодні ми бачили нові обличчя і нові юні таланти – це значить, що дошкілля на правильному шляху, — підкреслила Оксана Колода, методист управління освіти.
На солістів, танцюристів, вокально-хореографічні групи чекали почесні нагороди, серед яких – гарна статуетка «Золотий скрипковий ключ».
Переможців віншували Ігор Прокопів, Світлана Верчук та Оксана Колода. Все було душевно, щиро і зворушливо.
Слід відзначити ведучих Богуславу Петречук та юну красуню Іринку Гулечко, які вели концертне дійство впевнено і вправно.
Завершую цей репортаж ліричними рядками з репертуару юних аматорів сцени:
Творчість дитяча Сонце горить,
Творчість дитяча зіркою сяє,
Творчість дитяча – хвилююча мить,
Мов квітка чудова, довкола палає…
Творча дитина всміхнулась мені –
Ми із дитинства усі на Землі.
Не чарівники, але разом з вами
Робимо диво своїми руками!
Що ж, у чарівній казці- країні під назвою «Дитинство» ми буваємо лише раз. Тож плекаймо, оберігаймо і шануймо це щастя!
Анатолій СЕМЕНЮК.
У країні-казці на ймення «Дитинство»
Залишити коментар