Рівень травматизму значною мірою визначається виробничими ризиками. Хто визначає ступінь ризику на конкретному виробництві? Звичайно, господарник, спеціаліст, який добре знає це виробництво – що на ньому становить небезпеку і за яких умов така небезпека виникає. Є також постанова Кабінету Міністрів, у якій перераховані види робіт, що належать до високого, середнього та незначного ступеня ризику.
Якщо конкретний працівник знає, які небезпечні та шкідливі виробничі фактори є на його робочому місці, як їх контролювати, як локалізувати, зменшити їх вплив або виключити їх, то він знає, які ризики на його робочому місці існують і як ними управляти. Поки кожний працівник не навчиться здійснювати таке управління на своєму робочому місці, не варто розраховувати на суттєве зниження рівня виробничого травматизму.
Найголовнішим заходом у зниженні виробничого травматизму є свідоме ставлення людини до необхідності безпечно виконувати свої функції, додержуватись вимог охорони праці. У ст. 6 Закону «Про охорону праці» сказано, що працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я. А у ст.14 йдеться про те, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я оточуючих людей, а також знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці.
Навчання питанням охорони праці дає більше можливості усвідомити працівнику важливість безпеки виробництва. Таке усвідомлене ставлення людини до додержання вимог охорони праці повинно стати основою профілактики виробничого травматизму, тобто його запобіганням. А підкріплюватися й доповнюватися таке усвідомлене ставлення буде заходами, що перераховані у ст. 1 Закону «Про охорону праці» – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Віталій Рижко,
начальник відділення
ВД ФСНВ у м. Ковелі.
Залишити коментар