Трагічні сторінки нашої історіїНедільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. У цей день війська гітлерівської Німеччини віроломно вторглися на територію Радянського Союзу, порушивши Договір про ненапад. Почалась найжахливіша війна в історії нашого народу — Велика Вітчизняна, яка забрала життя кожного п'ятого співвітчизника.
У німецького командування був розроблений план «Барбаросса» – план «блискавичної війни»: розгром Червоної Армії повинен був відбутися за 6-7 тижнів. Сто дев'яносто дивізій Німеччини та її союзників розгорнули бойові дії вздовж західного кордону колишнього Радянського Союзу.
Група армій «Північ» завдала удару в напрямку Ленінграда (сьогодні – Санкт-Петербург), група армій «Центр» – в напрямку Мінськ–Москва, група армій «Південь» – вдарила в напрямку Києва.
Берлінське радіо урочисто повідомило всьому світові, що концентрація військ на радянсько-німецькому кордоні є «найбільшою за всю історію людства».
Дуже важливе місце в планах німецького командування відводилося загарбанню в найкоротші строки України з її величезними сировинними ресурсами та родючими землями.
Згідно з планом «Ост» Україна розглядалась як «лебенсраум» – життєвий простір для німецького народу. Наша країна призначалася для постачання продуктів та сировини «новій Європі». Народи, які населяли окуповану Україну, підлягали знищенню або виселенню, а та частина корінного населення, яка б вижила, мала перетворитися на рабів.
Але на нашій землі ворог зустрів неочікуваний відчайдушний опір.
Україна опинилася у самому центрі важких оборонних боїв та вирішальних наступальних битв, зазнала величезних людських і матеріальних втрат. Вщент зруйновані міста, промислові об'єкти, спалені села, сплюндровані культурні і духовні надбання. Кривавий терор на окупованій території, жахи концтаборів, невільницька праця на чужині...
Найжорстокіша та найкривавіша війна в історії людства, що забрала десятки мільйонів життів, тривала 1418 днів. Український народ зазнав найстрашніших втрат: щодня гинуло близько 14104 людини, кожну годину — 588, кожну хвилину — 10 людей. Жахлива арифметика...
Виявивши нечуваний героїзм та єднання у жорстоких боях, у гіркоті нищівних поразок і славі звитяг, українці здобули мир та омріяну єдність у межах однієї держави, яка ще мала пройти свій тернистий шлях до Незалежності.
Ніхто не має права забути, що трагедія 41-го поклала початок переможному Травню 45-го. Всі, хто став для нас прикладом беззавітної любові до Вітчизни і свого народу, незламної волі і героїзму, живуть у вдячній пам'яті народів. Це – пам'ять про подвиги, здійснені на полях боїв з агресором, пам'ять про тих, хто вершив історію, прийняв смерть заради Перемоги.
«...З метою всенародного вшанування пам'яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності ... на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань...» згідно з Указом Президента України від 17 листопада 2000 р., № 1245/2000 день 22 червня відзначається в нашій країні як День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.
Тож низький уклін мільйонам невинних жертв, яких забрала війна, та захисникам рідної землі!
Юлія ПРИЙМАЧУК,
провідний спеціаліст Ковельського міськрайонного управління юстиції.
Залишити коментар