Хранителі скарбів минувшиниСвято – День працівників архівних установ – було встановлене 30 жовтня в 1998 р. відповідно до Указу Президента України.
В Указі сказано: «Враховуючи значний внесок архівних установ України у розвиток вітчизняної науки та культури, інші сфери життя суспільства, необхідність подальшого вдосконалення архівної справи та на підтримку ініціативи працівників архівних установ, постановляю: встановити в Україні професійне свято – День працівників архівних установ, який відзначати щорічно 24 грудня».
Мабуть, у багатьох людей архів сприймається як приміщення, де стоять полиці, на які навалені купи різноманітних книг, інших документів, а працівники архіву час від часу перекладають їх з місця на місце, деколи протирають пил, а в основному відпочивають...
Але це зовсім не так. Архівні документи – як живі люди. Вони містять інформацію про багатьох з нас, а точніше – про кожного, розповідають, де ми народились, працювали, навчались і, вибачте, померли та поховані. Це – людські долі.
Щоб було більш зрозуміло, то хочу навести такий приклад: у кожній родині є свідоцтво про народження, одруження, паспорт, акти про право власності на землю, квартиру, фотоальбоми, листи та листівки, інші важливі документи, навіть табель зі школи – оце і є сімейний архів.
Відповідно, в кожній організації, установі та на підприємстві створюють архів для тимчасового зберігання архівних документів, що нагромадилися за час їх діяльності, для використання відомостей, що містяться в цих документах, для службових, виробничих, наукових та інших цілей, а також для захисту прав і законних інтересів громадян.
Так і в державі є свій архів, де створено Національний архівний фонд – сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.
Як сказала Ольга Гінзбург, голова Державної архівної служби України, «золотовалютний запас держави можна поповнити, а архівні документи безцінні, і їх втрата непоправна».
Історія створення архівів сягає давнини. Можливо, вони тоді так не називались, але функції їх були ті ж самі.
У Київській Русі зосередженням урядової діяльності князя був княжий двір. Саме там, у так званій державній канцелярії-скарбниці, збирали документи про різні напрями діяльності київських князів.
Представниками князівської влади на місцях (у містах) були посадники, які виконували судові і адміністративні функції. В процесі їх діяльності також створювались документи, які потім зберігалися в патронажних храмах, що були для міського населення місцем вшанування святих – покровителів міста, а отже, оберегами його цінностей.
З прийняттям християнства на Русі (988 р.) важливу роль у житті суспільства і держави стала відігравати церква. У церквах і монастирях створювалися скарбниці, в яких разом з дорогоцінним культовим начинням зберігалися книги, грамоти князів на дарування церквам і монастирям угідь і привілеїв.
Найдавнішим збереженим до нашого часу зразком жалуваних грамот є грамота великого київського князя Мстислава Володимировича новгородському Юр'єву монастирю (датується вона початком XII ст.).
У монастирях переписували книги, які наші предки називали "джерелами мудрості". Книги надзвичайно цінувалися, коштували дуже дорого, тому що виготовлялися з пергаменту і прикрашалися кольоровими мініатюрами.
Перехід до феодальної роздробленості визначив розвиток нових культурних центрів. Найбільш яскраво це проявилося в літописанні. У XII-XIII ст. виникають літописні традиції і на Галицько-Волинській землі.
Феодальні князівства і республіки не тільки стали спадкоємцями документальних матеріалів Давньоруської держави, а й створювали нові. У процесі княжого суду і управління нагромаджували судові протоколи, вироки та інші документи.
Документи починали грати все більш важливу роль у політичному, економічному житті князівств, тому в період феодальної роздробленості зароджується облік і опис документів.
Перший опис документів, що дійшов до нас, датується 1288 роком. Це – Іпатіївський літопис, що містить перелік рукописів і книг.
У XII-XIV ст. монастирські володіння розширювалися за рахунок вкладів ("на помин душі" або при освяченні в ченці). Вклади оформлялися духовними і даними грамотами, а також нерідко супроводжувалися передачею в монастир старих документів. Таким чином в церковних сховищах накопичувалося багато документів.
Церква, крім власних конфесійних, володіла і деякими судовими функціями, пов'язаними з особливою категорією справ (прихильність до язичництва, багатожонство, шлюби між близькими родичами і т. д.).
Крім ділових документів, у церквах і монастирях зберігалися рукописи і книги. Робота з переписування книг часто виконувалася за замовленням на основі укладеного договору – "ряду".
Діловодство вели під керівництвом вищого духовенства нижчі церковнослужителі. З метою уніфікації діловодства в митрополії створювали зразки документів.
Перший державний орган управління архівною справою в Україні був створений під час Центральної Ради. Ним став Бібліотечно-архівний відділ, протягом грудня 1917 – квітня 1918 р. р. очолюваний професором О. С. Грушевським.
Сьогодні, без всякого сумніву, архів є важливою установою для держави, адже він зберігає історію держави, її народу. Потрібно розуміти, що багато речей мають тимчасовий характер: хліб і інші продукти ми з’їдаємо, одяг зношуємо та й мода міняється, будинки і споруди руйнуються, перебудовуються, а архіви зберігаються вічно.
Архіви виконують не тільки функції збереження. Це і систематизація документів, інформування суспільства і ознайомлення з архівними документами громадян, пошукові функції, надання інформації заявникам. Вони не тільки дають можливість побачити минуле наших пращурів, а й залишити інформацію для наших нащадків
Архівна справа – галузь життєдіяльності суспільства, що охоплює наукові, організаційні, правові, технологічні, економічні та інші питання діяльності юридичних і фізичних осіб, пов'язані із нагромадженням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей, що в них містяться.
Архівні установи постійно беруть участь в організації та проведенні виставок, приурочених до визначних дат в історії держави та нашого регіону.
На території району документи Національного архівного фонду зберігаються в архівному відділі райдержадміністрації. На сьогодні у нас знаходиться близько трьох з половиною тисяч одиниць зберігання.
Щорічно до архівного відділу надходить на зберігання майже 400 одиниць зберігання і щорічно ми передаємо до державного архіву області також близько 400 одиниць зберігання.
Якщо скласти всі архівні документи архівного відділу райдержадміністрації та трудового архіву Ковельського району поаркушно (довжина аркуша 30 см) в одну стрічку, то її протяжність cягатиме від Ковеля до Львова.
Як я згадував раніше, в кожній сільській та селищній раді, організації, установі та на кожному підприємстві створюють архів. Після певного часу зберігання архівні документи, які відносяться до Національного архівного фонду (це ті документи, які мають постійний термін зберігання), передаються відповідно до архівного відділу райдержадміністрації, які зберігаються тут в межах 10 років і передаються до державного архіву області.
У разі ліквідації організацій, підприємств, установ, сільськогосподарських товариств документи постійного зберігання – накази (розпорядження) про прийняття та звільнення з роботи, інші документи впорядковуються і передаються до архівного відділу, який знаходиться в адміністративному будинку міськвиконкому та райдержадміністрації (тел. 5-32-31).
Документи тимчасового зберігання – про заробітну плату і інші передаються до селищної, сільської ради, на території якої вони розміщені, або до трудового архіву району, який знаходиться в селищі Люблинці по вул. Жовтневій, 7 (тел. 7-18-90).
Користуючись нагодою хочу привітати своїх колег, а також усіх працівників, які мають стосунок до архівної справи, з професійним святом – Днем працівників архівних установ України!
Бажаю Вам доброго здоров’я, щастя і благополуччя в особистому житті, натхнення та нових здобутків у професійній діяльності!
Ярослав СУПРУНЮК,
начальник архівного відділу
райдержадміністрації.
Залишити коментар