Я не можу інакше...Слова відомої пісні, яку у свій час виконувала Валентина Толкунова, дуже близькі мені по духу, адже вони хвилюють, надихають, додають сили і терпіння жити далі. А вік у мене вже поважний — 84, хоча, відверто кажучи, не зчулася, коли й літа пробігли.
Багато років мешкаю в Кашівці. Після закінчення фельдшерсько-акушерської школи приїхала сюди, а було це в 1954 році, й назавжди залишилась та "поріднилась" із цим хоч невеличким, але затишним куточком у Ковельському районі.
З тих пір до сьогодні виписую "Вісті Ковельщини", адже, як співається у пісні, "я не можу інакше", бо вважаю: обов'язком кожної небайдужої людини повинно бути усвідомлення і розуміння того, що відбувається в твоєму рідному селі чи місті та й в державі в цілому.
Саме таким віконечком в світ є моя улюблена міськрайонка, яка інформує, розповідає, відкрита для людей і спілкування з ними.
Газета – моя подруга і порадниця. Живу одна. Розумію, що самотність – "хвороба" невиліковна, як жартома люблю казати, але не нарікаю, бо людина повинна сама налаштовувати себе на оптимістичний лад.
До прикладу, щодня вмикаю, радіо, телевізор. Але те, що транслюють сьогодні, вражає до глибини душі. Боляче спостерігати за тим, як країну рвуть навпіл, як гинуть молоді люди, як точиться протистояння, як плачуть матері.
Те, що коїться в країні, позначається й на моєму здоров'ї, бо не можу байдуже спостерігати за цим усім. Понад усе хотіла б, щоб Віктор Янукович виконав справедливі вимоги народу, який свого часу покладав на нього великі надії.
Після перегляду невтішних новин беруся за гітару і співаю, бо лише пісня заспокоює. Одна з улюблених мною – пісня В. Толкунової "Я не могу иначе", але слова трохи призабулися, а знайти їх в пісенниках ніяк не вдається. Може, шановна редакціє, ви мені допоможете?
З повагою –
Ганна МАР'ЮК.
с. Кашівка.
Ось такий зворушливий лист днями редакція отримала від нашої постійної читачки Ганни Мар'юк, котра, незважаючи на те, що на скронях уже сивина, не впадає у відчай, радіє кожному дню та ще й, коли зовсім самотньо, береться за гітару й співає пісні.
Дякуємо Вам, Ганно Леонтіївно, за довіру, яку виявляєте до нашої газети. Для нас, повірте, це має важливе значення, є стимул працювати для людей, чути кожного, вболівати за долю громадян, які опинилися в складних життєвих ситуаціях.
Незабаром Вам, Ганно Леонтіївно, виповниться 85 років.
Колектив редакції від усієї душі вітає Вас з наступним ювілеєм. Бажаємо міцного здоров'я, довгих років життя, добра, миру і всіляких гараздів!
Друкуємо на Ваше замовлення, дорога імениннице, текст пісні "Я не могу иначе".
Нет без тревог ни сна,
ни дня.
Где-то жалейка плачет.
Ты за любовь прости
меня,
Я не могу иначе.
Я не боюсь обид
и ссор,
В реку обида канет.
В небе любви такой
простор, –
Сердце мое
не камень.
Ты заболеешь –
я приду,
Боль разведу руками.
Все я сумею, все
смогу, –
Сердце мое
не камень.
Я прилечу – ты мне
скажи,
Бурю пройду и
пламень,
Лишь не прощу
холодной лжи, –
Сердце мое не камень.
Видишь – звезда в
ночи зажглась,
Шепчет сынишка
сказку.
Только бездушье губит
нас,
Лечат любовь и
ласка.
Я растоплю кусочки
льда
Сердцем своим
горячим.
Буду любить тебя
всегда, –
Я не могу иначе.
Підготувала
Світлана ТРОЦЮК.
Залишити коментар