Рокам він не підвладнийЦьогоріч в одній із ковельських родин на Великдень відзначатимуть і сімейне свято — 65-річчя господаря, люблячого чоловіка, турботливого тата й дідуся, добре знаного залізничника в місті — Анатолія Андрійовича ДІДЕНКА.
Про таку людину, як іменинник, говорять лише найкраще, бо цього він по праву заслуговує. Дійсно, не кривлячи душею, сміливо можна сказати, що роботі, яка була на другому плані після сімейного життя, чоловік віддав багато сил та часу. Адже залізниця відіграла в його житті далеко не другорядну роль.
Розпочав свою трудову біографію Анатолій Діденко із слюсаря з ремонту рухомого складу у вагонному депо. Був тоді вересень 1966 року. Після проходження військової служби юнака призначили бригадиром вагоно-складального цеху. Заодно Анатолій навчався в Чернівецькому залізничному технікумі.
Закінчивши у 1983 році Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту, продовжував трудитися у депо. Згодом одержав призначення головного інженера пасажирського вагонного депо, як воно стало називатися.
З цієї посади Анатолій Діденко в 2009 році і вийшов на заслужений відпочинок.
Друзі називають свого товариша "живчиком", який скрізь встигає. Та й виглядає він бадьорим та енергійним. Воно й не дивно: чоловік веде активний і здоровий спосіб життя, вивчає нетрадиційну медицину. Його хобі і захоплення ще із самої молодості — гра в шашки. Домашня «скарбничка» нашого земляка не перестає поповнюватися новими й новими грамотами та медалями за спортивні досягнення, які є гордістю Анатолія Андрійовича.
Не був байдужим ковельчанин і до тих подій, які відбувалися в нашій державі в кінці минулого та на початку нинішнього років, активно виявляючи свою громадянську позицію на заходах, що проходили в місті.
Тільки найтеплішими і найщирішими словами характеризує свого чоловіка дружина Галина. "З ним мені дійсно пощастило в житті", — душевно відгукується про того, з ким пліч-о-пліч прожила не один десяток літ. Тепер їх щире і палке почуття кохання переросло у повагу й взаєморозуміння, подолавши, як буває у сімейному житті, перепо
ни та негаразди.
Варто зазначити, що і Галина Володимирівна працювала у вагонному депо.
Тепер подружжя Діденків тішиться онуками Денисом та Сашком, які подарувала батькам донька Ірина (також пішла слідами батька й матері — працює на залізниці).
А ще Анатолій Андрійович разом із дружиною полюбляють хазяйнувати на дачі, дбайливо доглядаючи за городиною й квітами. Зовсім незабаром різнобарв'я квітів радуватиме своїх господарів і око перехожих під вікнами квартири на клумбі. Тут теж поклопоталися турботливі руки жінки.
Ще багато можна розповідати про іменинника. Та хочеться сказати лиш одне: було б здоров'я, а все інше — додасться. Отож, напередодні свого дня народження, шановний Анатолію Андрійовичу, прийміть найкращі зичення. Божої благодаті Вам та прихильності і ласки від долі. Хай завжди почата справа увінчується успіхом, а вірними супутниками поруч будуть Віра, Надія та Любов!
Оксана БІРУК.
НА ЗНІМКАХ: Анатолій ДІДЕНКО (ліворуч) з начальником пасажирського вагонного депо Олександром СТРЕЧЕНОМ; під час відпочинку в колі друзів на лоні природи.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар