Літературна вітальня
Лунають дзвони сорока церков
В ім'я Отця, Святого духа й Сина.
Тобі, наш Ковелю, – моя любов!
Чарівне місто – квітка України.
У тебе гарт від батька Коваля,
Охрещений ти королем Данилом.
Ця пісня давня душу звеселя,
Бо те ім'я і доля прижились на диво.
Ти славно йшов з Сангушками
у ногу
І право європейське здобував.
І Бона королева твої знала тривоги –
Горів у війнах, та завжди з попелу
вставав.
Великих, мудрих бачив ти немало:
Шевченко стежку славну протоптав,
І Леся героїчну долю колисала,
А скільки визнаних твоїх весь світ
пізнав!
l
Ох, доле, доле!.. Хто тебе за руку
водить?
Переживаю я з тобою славу і біду.
Буває, в сутінках лихий по хатах
бродить,
Та Бог завжди в русло любові
направля ходу.
l
В 16-ім одягся в статус міста.
Не селище, а Ковель – визнаний
юнак.
Та думці в тих століттях існувати
тісно,
Історія виписує нових здобутків
знак.
У 19-ім ти піднімався із залізницею:
Вставав вокзал, депо й сталеві
магістралі.
В 20-ім війни різонули колісницею,
Лишили смерть та згарища і на
душі печалі.
О, скільки раз ти у вінку терновім
Розп'ятим був, терпів приниження
і болі!
Та воскресав. І вперто знову й знову
Творив нелегку, Всевишнім дану,
долю.
l
Хто трудиться – Господь
допомагає.
Він скрізь: у славі нашій і труді.
Минувшина твої здобутки
прославляє –
Я бачив їх у славній величі тоді.
"Ковельсільмаш", житло та школи
виростали.
Возславмо працю – ти розвивався
й розквітав.
І пам'яті сльоза не раз на обеліск
упала,
В перебудову вірив і демократію
прийняв.
Куди ведеш нас, Господи
Всевишній?
Ти бачиш з неба і життя, і майбуття.
Вставай за волю, праведний
і грішний,
До Незалежності прямуй
із завзяттям.
Щось надламалось. Сповільнивсь
стукіт серця.
Заводи зупинились – не розбудова,
а руїна.
Перед народом олігархи в диких
герцях –
В зажурі похилилася червоная
калина.
l
Та мрія, мов чайка, летить над
просторами.
Нова Державо, у Європу – шлях.
Мій Ковелю рідний, ти знову
над долею
Підняв синьо-жовтий України стяг.
l
Ти – ковельчанин, вставай
на Майдан.
За Європейську борись свою
долю.
Заплакала "кача". І біль. І обман.
Чому, воле, ходиш за щастям
по колу?
Калино, калино… Під кулями гинем,
Криваву Дніпро несе воду.
Заплакана матір у чорній хустині –
Ми йдем захищати честь нашого
роду.
Ідуть добровольці, ідуть волонтери,
Ідуть патріоти. Є в тебе герої.
Нові обеліски. Театри. Партери…
Комусь – хижі гроші, а комусь –
двобої.
l
Ох, Ковелю-брате, я надії
не втратив –
Ти знов захищаєш мене і Донбас.
Вертайтеся, хлопці, сьогодні в нас
свято.
Хай мир возсіяє. Наш дух
не погас!
Шумлять пишні липи. Надія співає
Про квітку Волині, найкращу у світі.
Мій Ковелю – друже, чуєш? Клятва
лунає –
ЇЇ промовляють твої воїни й діти.
Летить Незалежність. Сумно чайка
кигиче,
Об лід на водоймі спіткнеться
і знову летить.
Мій Ковелю рідний, воля в далі нас
кличе –
Прямуймо до щастя, доки серце
горить!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Лунають дзвони сорока церков
В ім'я Отця, Святого духа й Сина.
Тобі, наш Ковелю, – моя любов!
Чарівне місто – квітка України.
У тебе гарт від батька Коваля,
Охрещений ти королем Данилом.
Ця пісня давня душу звеселя,
Бо те ім'я і доля прижились на диво.
Ти славно йшов з Сангушками у ногу
І право європейське здобував.
І Бона королева твої знала тривоги –
Горів у війнах, та завжди з попелу вставав.
Великих, мудрих бачив ти немало:
Шевченко стежку славну протоптав,
І Леся героїчну долю колисала,
А скільки визнаних твоїх весь світ пізнав!
ххх
Ох, доле, доле!.. Хто тебе за руку водить?
Переживаю я з тобою славу і біду.
Буває, в сутінках лихий по хатах бродить,
Та Бог завжди в русло любові
направля ходу.
ххх
В 16-ім одягся в статус міста.
Не селище, а Ковель – визнаний юнак.
Та думці в тих століттях існувати тісно,
Історія виписує нових здобутків знак.
У 19-ім ти піднімався із залізницею:
Вставав вокзал, депо й сталеві магістралі.
В 20-ім війни різонули колісницею,
Лишили смерть та згарища і на душі печалі.
О, скільки раз ти у вінку терновім
Розп'ятим був, терпів приниження і болі!
Та воскресав. І вперто знову й знову
Творив нелегку, Всевишнім дану, долю.
ххх
Хто трудиться – Господь допомагає.
Він скрізь: у славі нашій і труді.
Минувшина твої здобутки прославляє –
Я бачив їх у славній величі тоді.
"Ковельсільмаш", житло та школи виростали.
Возславмо працю – ти розвивався й розквітав.
І пам'яті сльоза не раз на обеліск упала,
В перебудову вірив і демократію прийняв.
Куди ведеш нас, Господи Всевишній?
Ти бачиш з неба і життя, і майбуття.
Вставай за волю, праведний і грішний,
До Незалежності прямуй із завзяттям.
Щось надламалось. Сповільнивсь стукіт серця.
Заводи зупинились – не розбудова, а руїна.
Перед народом олігархи в диких герцях –
В зажурі похилилася червоная калина.
ххх
Та мрія, мов чайка, летить над просторами.
Нова Державо, у Європу – шлях.
Мій Ковелю рідний, ти знову над долею
Підняв синьо-жовтий України стяг.
ххх
Ти – ковельчанин, вставай на Майдан.
За Європейську борись свою долю.
Заплакала "кача". І біль. І обман.
Чому, воле, ходиш за щастям по колу?
Калино, калино… Під кулями гинем,
Криваву Дніпро несе воду.
Заплакана матір у чорній хустині –
Ми йдем захищати честь нашого роду.
Ідуть добровольці, ідуть волонтери,
Ідуть патріоти. Є в тебе герої.
Нові обеліски. Театри. Партери…
Комусь – хижі гроші, а комусь – двобої.
ххх
Ох, Ковелю-брате, я надії не втратив –
Ти знов захищаєш мене і Донбас.
Вертайтеся, хлопці, сьогодні в нас свято.
Хай мир возсіяє. Наш дух не погас!
Шумлять пишні липи. Надія співає
Про квітку Волині, найкращу у світі.
Мій Ковелю – друже, чуєш? Клятва лунає –
ЇЇ промовляють твої воїни й діти.
Летить Незалежність. Сумно чайка кигиче,
Об лід на водоймі спіткнеться і знову летить.
Мій Ковелю рідний, воля в далі нас кличе –
Прямуймо до щастя, доки серце горить!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Світанок над Турією
Світанок над річкою… Човен куняє…
Опущені весла мовчазно звисають.
Тремтливо зоря промінець свій ховає,
В густім очереті туман спочиває.
Гойдаються хвилі… Туман срібну тишу
У білій лілеї сонливо колише.
В рожевому досвітку зорі дотліли –
Коштовним намистом в росі затремтіли.
Над річкою тихо… Світанок дрімає…
По березі крадучись, ранок ступає.
Розправивши вільно свої дужі крила,
Сполохано в небо лебідка злетіла.
Розплющивши очі, прокинулось
Сонце – Всміхається променем з неба віконця.
Над річкою вранішньою чайка кружляє,
В ранкову імлу свої крила вмокає.
Торкнеться води – і в тривозі кигиче,
Своїх чаєняток до берега кличе.
Ось заспаний ранок вже личко вмиває –
Світанок над річкою… Тиша зітхає…
ххх
Теплий промінь зігрітого літа
Золотить у мені листопад.
І душа моя раптом розквітла,
Мов весною заквітчаний сад.
Що ж це сталось зі мною – не знаю:
Сива паморозь – й квітам цвісти?
Срібний іній вже скроні вкриває,
А в тім цвіті всміхаєшся ти.
…Серце болем й стражданням прибите.
Здатне вогник тепла берегти.
Хай сміються й кепкують з нас люди,
Аби поруч була тільки ти.
Ти не йди, не лишай нас, любове,
Квітка щастя ще не відцвіла.
Хай дотла моє серце згорає,
Лиш би в ньому ти завжди була.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Місто мрій і надій
(Пісня)
Ти стоїш непорушний
З двох боків Турії.
Тут рала кували
Споконвік ковалі.
Пронеслись тут сторіччя
І жорстокі бої.
Тут працюють завзято
Земляки-трударі.
Приспів:
Місто доблесті й слави,
Місто мрій і надій.
Як тебе не любити –
Ковель, зоряний мій?
Лесин край нездоланний,
Благодатна земля.
Залізничників місто –
Втіха й гордість моя.
Тут чарівні дівчата,
На підбір парубки.
Світлі зоряні ночі
Золотаві ранки.
(Приспів)
Тут шляхи до Європи
Звідусіль пролягли.
П'ять відважних героїв –
Тут життя віддали.
Вдячний буду я завжди
І вклонюся тобі,
Найгарнішому місту
На Волинській землі.
(Приспів)
Добрий день!
Добрий день, поля, ліси, дороги,
Добрий день вам, хмари голубі,
Добрий день вам, Шацькії озера,
Світязь-красень, добрий день тобі!
О, рідний Ковель –
Краю мій волинський!
Де ще знайти красу цю чарівну?
Хочеш, у мережеву сорочку
Всю твою родину одягну.
Хочеш, прохолодою полину,
Над тобою зірку запалю,
Або спраглі губи ковельчанок
Березовим соком напою.
Хочеш, всі веснянії тюльпани
У твою добавлю красоту,
Білий колір літньої ромашки
В ореол герба твого вплету.
Хочеш, в благодатну, щедру осінь
Золотий влаштую листопад,
А в зимовий Новорічний вечір
В сніговий закутаю наряд.
Богдан КИСЛЯК.
Літературна вітальня
Залишити коментар