Подвиг розвідника
На занятті університету ІІІ віку студенти у Голобській бібліотеці ознайомились з досі невідомою людиною нашого краю – Олександром Сидорчуком, уродженцем Ковельщини (дякуючи куратору Людмилі Тимощук).
Бібліотекарі Валентина Мельничук і Надія Журавська віднайшли в інтернеті документальний фільм про земляка, порекомендували його переглянути.
Так, про його подвиг розповів генерал-майор у відставці, член Національної спілки журналістів України, голова обласної організації ветеранів України Олександр Булавін у Луцькому педколеджі, якого запросили на кафедру суспільних дисциплін.
Про сьогоднішню розвідку поки говорити рано, але вже можна сказати про тих, ким можуть гордитися наші краяни, – про волинян, які увійшли в військову історію.
Цікавою персоною у розвідці був Олександр Сидорчук. Він народився 1913 року на Ковельщині, одружився на німкені й здійснив одну з найбільших диверсій, яка увійшла в історію Другої світової війни.
А народився Олександр Петрович Сидорчук у сім'ї залізничника в Радошині. Освіту отримав у Ленінградській спецшколі НКВС. Далі працював на Київському заводі "Більшовик". Уже в 1933 році пішов на військову службу червонофлотцем на Далекому Сході. У 1937 році почав працювати в органах держбезпеки в Києві.
В 1941 році він опинився на тимчасово окупованій території й увійшов до складу диверсійно-розвідувальної групи "Миколаївський центр" під керівництвом капітана держбезпеки Лягіна, майбутнього Героя Радянського Союзу. Олександр Сидорчук був заступником командира з диверсійної роботи.
У середині листопада цього ж року він здійснив диверсію на військовому складі та автобазі гітлерівців у Миколаївському парку імені Петровського, в результаті чого знищив 20 машин, 5 мотоциклів, до 30 тонн пального і запасні частини до автотранспорту.
Наступною диверсією волинського розвідника, за яку його знає військова історія світу, була 10 березня 1942 року. Від його дій загинув цілий авіаційний полк. Це була одна із найвизначніших диверсій проти німецьких військ під час Другої світової війни.
Загинув Герой в листопаді 1942 року після підриву нафтобази в торговому порту Миколаєва. Тоді Олександр Сидорчук отримав важку контузію та значні опіки усього тіла. Через 2 дні помер у лікарні, будучи непритомним.
Посмертно лейтенант був нагороджений орденом Вітчизняної війни першого ступеня і медаллю "Партизана Вітчизняної війни" першого ступеня.
Також йому хотіли присвоїти звання Героя Радянського Союзу. Було навіть підписано подання на присвоєння відважному чекісту-розвіднику цього звання. Втім, вище керівництво не підтримало пропозиції.
Очевидно, через те, що розвідник був вихідцем із Західної України. Окрім того, він був одружений на німкені. Цікавим фактом є й те, що Олександр Сидорчук був безпартійним, він не перебував у лавах ВКП(б). А, можливо, це й була головна причина відмови у нагородженні..
Та, попри все, він – Герой, бо віддав своє життя за Перемогу. Ковельщина може гордитися своїм сином.
Валентина ОСТАПЧУК.
На занятті університету ІІІ віку студенти у Голобській бібліотеці ознайомились з досі невідомою людиною нашого краю – Олександром Сидорчуком, уродженцем Ковельщини (дякуючи куратору Людмилі Тимощук).
Бібліотекарі Валентина Мельничук і Надія Журавська віднайшли в інтернеті документальний фільм про земляка, порекомендували його переглянути.
Так, про його подвиг розповів генерал-майор у відставці, член Національної спілки журналістів України, голова обласної організації ветеранів України Олександр Булавін у Луцькому педколеджі, якого запросили на кафедру суспільних дисциплін.
Про сьогоднішню розвідку поки говорити рано, але вже можна сказати про тих, ким можуть гордитися наші краяни, – про волинян, які увійшли в військову історію.
Цікавою персоною у розвідці був Олександр Сидорчук. Він народився 1913 року на Ковельщині, одружився на німкені й здійснив одну з найбільших диверсій, яка увійшла в історію Другої світової війни.
А народився Олександр Петрович Сидорчук у сім'ї залізничника в Радошині. Освіту отримав у Ленінградській спецшколі НКВС. Далі працював на Київському заводі "Більшовик". Уже в 1933 році пішов на військову службу червонофлотцем на Далекому Сході. У 1937 році почав працювати в органах держбезпеки в Києві.
В 1941 році він опинився на тимчасово окупованій території й увійшов до складу диверсійно-розвідувальної групи "Миколаївський центр" під керівництвом капітана держбезпеки Лягіна, майбутнього Героя Радянського Союзу. Олександр Сидорчук був заступником командира з диверсійної роботи.
У середині листопада цього ж року він здійснив диверсію на військовому складі та автобазі гітлерівців у Миколаївському парку імені Петровського, в результаті чого знищив 20 машин, 5 мотоциклів, до 30 тонн пального і запасні частини до автотранспорту.
Наступною диверсією волинського розвідника, за яку його знає військова історія світу, була 10 березня 1942 року. Від його дій загинув цілий авіаційний полк. Це була одна із найвизначніших диверсій проти німецьких військ під час Другої світової війни.
Загинув Герой в листопаді 1942 року після підриву нафтобази в торговому порту Миколаєва. Тоді Олександр Сидорчук отримав важку контузію та значні опіки усього тіла. Через 2 дні помер у лікарні, будучи непритомним.
Посмертно лейтенант був нагороджений орденом Вітчизняної війни першого ступеня і медаллю "Партизана Вітчизняної війни" першого ступеня.
Також йому хотіли присвоїти звання Героя Радянського Союзу. Було навіть підписано подання на присвоєння відважному чекісту-розвіднику цього звання. Втім, вище керівництво не підтримало пропозиції.
Очевидно, через те, що розвідник був вихідцем із Західної України. Окрім того, він був одружений на німкені. Цікавим фактом є й те, що Олександр Сидорчук був безпартійним, він не перебував у лавах ВКП(б). А, можливо, це й була головна причина відмови у нагородженні..
Та, попри все, він – Герой, бо віддав своє життя за Перемогу. Ковельщина може гордитися своїм сином.
Валентина ОСТАПЧУК.
Залишити коментар