Які права мобілізованих?Поновлення на роботі здійснюється шляхом скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки (за її наявності на підприємстві, в установі, організації) та особової справи (особової картки) працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов'язаний повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа із долученням копії наказу.
Починаючи з дати звільнення, працівнику також має бути нарахована середня заробітна плата без нарахування податків та єдиного соціального внеску.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу перебування на зборах здійснюється відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р., № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують виклику на збори.
Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, тобто якщо працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться, виходячи з установленої йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Якщо при звільненні працівникові була нарахована і виплачена компенсація за невикористану відпустку, необхідно провести відповідний перерахунок, оскільки трудові відносини тривають, а виплата компенсації за всі дні невикористаної відпустки можлива виключно у випадку звільнення працівника (стаття 83 КЗпП України). Аналогічний перерахунок проводиться і в разі, якщо умовами колективного договору передбачена виплата вихідної допомоги, і така допомога була нарахована і виплачена працівнику при звільненні на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України.
Оскільки у законодавстві відсутня норма щодо строків виплати заробітної плати у разі збереження її середньомісячного розміру, слід користуватися загальними нормами законодавства. Строки виплати заробітної плати встановлені статтею 115 КЗпП України, а саме: регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відмова роботодавця від скасування наказу про звільнення працівника у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації та/або невиплата середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством (кримінальну, адміністративну та дисциплінарну).
Кримінальна відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи встановлена статтею 172 Кримінального кодексу України. Відповідно до зазначеної статті незаконне звільнення працівника з роботи із особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 850 гривень) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю, в тому числі безпідставне звільнення працівника з роботи, встановлена частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення і тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–1700 гривень).
Відповідно до статті 147 КЗпП України до працівників, в тому числі керівника підприємства, установи, організації, може бути застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення (відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, пункту 1 статті 41 КЗпП України або пункту 8 статті 38 КЗпП України).
У разі виникнення питань прошу звертатися до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул. Прогресу, 7, тел. 4-93-90 або м. Ковель, вул. Незалежності, 117 (1-й поверх), тел. 5-98-71.
Наталія ГАНЯ,
начальник відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Волинській області.
Залишити коментар