Світи, вогонь прожитих стрічСпіткались з нею віч-на-віч
Через років десятиліття.
Гори, вогонь минулих стріч,
Тремти в росі, зелене віття.
В житті зазнали протиріч,
Були невдачі і падіння.
Світи, вогонь забутих стріч,
Не засихай, старе коріння.
Думки летіли усебіч,
Та зцілились в буденній прозі.
Іскрись, вогонь далеких стріч,
На кожним обраній дорозі.
Знайомих друзів не каліч
Чи гірким словом, чи діянням.
Жеврій, вогонь тривожних стріч,
Буди найкращі поривання.
Згадаймо й тих, хто потойбіч
Про себе пам’ять воскрешає.
Явись, вогонь нетлінних стріч,
Який ніколи не згасає.
Чи хмарний день, чи в зорях ніч,–
Свої ми бачимо стожари.
Палай, вогонь жаданих стріч,
Як весняні горять заграви.
...Зустрілись з нею віч-на-віч
Зі слізьми споминів і згадок.
Сіяй, вогонь прожитих стріч,
Що для душі – незримий спадок.
Ігор ПАВЛЮК.
м. Ковель.
Залишити коментар