Посиденьки з Охрімом СвиткоюСьогодні багато розмов про кінець світу, який буцімто наближається.
Я не провидець і не екстрасенс, але скажу так: подібних розмов було чимало й раніше. На щастя, жодне з передбачень не справдилося.
Впевнений: не справдиться воно й нині, бо лише Всевишній знає, що нас чекає. І якщо колись кінець світу й настане, то ніхто нас про це заздалегідь не попереджатиме. Все відбудеться блискавично, в одну мить.
Моя думка така: не берімо дурного в голову, не лякаймо себе і близьких. Краще озирнімося довкола й подивімося, чи «кінець світу» не настав для тих, хто нас оточує – інвалідів, важко хворих, бідних і немічних?
От коли ми виявимо про них турботу, оточимо увагою, надамо посильну допомогу – чи то матеріальну, чи то моральну, то і нам стане легше на душі, і їм радісніше буде жити.
А коли вже декому із наших олігархів взагалі страшно помирати, бо із собою не зможуть забрати ані золота, ані срібла, ані коштовностей, ані маєтків, то роздайте усе це багатство людям й відразу відчуєте велике полегшення.
Не вірите? А ви спробуйте.
Віктор ЗІНЧУК,
ветеран праці.
Кінець світу у 2012 році – це занадто мале покарання для нашої влади.
– Чи є життя після смерті?
– Після такого життя, як у нас, все може бути.
Він був переконаним оптимістом: вірив у щасливий кінець світу.
Йосьо БЛЮМ.
В деяких районах України явка на виборчі дільниці 28 жовтня ц. р. була не дуже високою.
З газет.
На Бога одного надіюся тільки,
Єднання і злагоди зовсім нема.
Обрали таких, як хотіли,
Бо матінка-лінь в вас гору взяла.
Не скигліть, що все є дорожчим,
Ні на кого вже більш не грішіть.
Якщо вам «корито» миліше,
То «по-свинськи» отак і живіть!
Микола ЗАГУРА.
Пропозиція ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС
Пройшло літо, стала осінь –
Тільки б милуватись.
А жителі з Ковель-два
Стали задихатись.
Хто в Чорнобиль-зоні був,
Пам’ятає присмак йоду.
Але й там він не відчув
Такого смороду.
Нахопилися якраз
Кандидати в Раду.
Обіцяли (ще й не раз!)
Дати бруду раду.
Та не вірять вже міщани
В нардепівську байку,
Бо не селяться у нас
Ні лебеді, ні чайки.
Щоб вирішить проблему,
Кажуть у народі,
Треба «любих» нам нардепів
Поселити на заводі!
Степан ТЮБАЙ.
«Кинь його!» – шептав тобі
Іуда.
«Покинь його!» – сичала
Сатана.
Спадала з серця золота
полуда,
Хоч плакала жалю твоя
струна.
Дзижчали заздрісники, плітки
плели,
Але вина найбільша – за
тобою.
Нас, врешті-решт, увсебіч
розвели,
Немає нам обом належного
спокою.
Хоч спокій з виду вміло
демонструєш,
Мої страждання мордують
душу.
По ночах ти не спиш та
вередуєш,
І я страждати безкінечно
мушу.
Зміїні жала твоїх найближчих
Отруту підлості все
підливають.
А на очах в усього світу
Мені нещиро й гидко
співчувають.
Мій янгол-охоронець в небесах витає.
«Не покидай його!» – тебе благає.
Яків ЛАВРЕНКО.
Залишити коментар