Розходились сезонні дощі
Календарним калейдоскопом,
Оббивають поріг у вікні
По-осінньому – крок за кроком.
Прислухаєшся – плещуть роки,
Приглядаєшся – дощ не старіє.
Тільки вогкі пожовклі листки,
Наче скроні-хмарки посивілі.
Проминають краплинки-дощі –
Журавлині сльозинки-печалі,
Залишають оселі-сліди,
Відпливають у вирії-далі...
Шумлять дощі – вистукують
шибками,
Осінні ритми награють.
Ідуть, все йдуть – і днями, і літами –
За сонячним годинником ідуть...
Шляхи снують прозорим небом
Віконні швидкоплинні вітражі.
Тече туманність Андромеди
Дощем у променях душі.
Іван ЯРОШИК.
м. Ковель.
Залишити коментар