Посиденьки з Охрімом СвиткоюШановний пане Охріме!
Дозвольте мені взяти слово на Ваших посиденьках і відверто висловити свою думку. А народилася вона після того, як я у "Вістях Ковельщини" прочитав замітку "Увірвався терпець" (про ковельчанина, який зі злості пошкодив декілька автомобілів, що паркувалися у дворі будинку, де він мешкає).
Звичайно, бити чужі машини – справа протизаконна, за яку доведеться відповідати. Але скажіть мені, будь ласка, чи законно залишати на ніч або ставити удень приватний транспорт у дворах багатоповерхівок? Причому не десь у віддалених місцях, а поблизу дитячих майданчиків, зон відпочинку людей.
А хіба правильно роблять водії "крутих" іномарок, коли їдуть на червоне світло світлофора, порушують правила обгону чи проїзду пішохідних переходів, ставлять свої "Лексуси" і "Мерседеси" на тротуарах, під вікнами установ та організацій, де працюють люди?
Ще раз кажу: бити машини не варто, бо не вони винні. "Бити" і карати штрафами слід їх власників, бо дехто із них занадто розперезався, відчуваючи свою безкарність. Якщо вони не візьмуться за розум і не усвідомлять, що безкінечно дратувати люд не потрібно, то терпець може увірватися не тільки в чоловіка, про якого написала газета...
Віктор ЗІНЧУК,
ветеран праці.
Були у нас князі завзяті,
Що били близьких в рідній хаті.
А коли вже схаменулись,
То під Ордою опинились.
А як пройшла монгольська хвиля,
Нас Литва взяла під дужі "крила"
(На згадку про ту мить
У Луцьку замок Любарта
стоїть).
Затим прийшли до нас поляки,
Костели стали будувати.
Багаті кинулись у шляхтичі,
Бідніші гнули спини і вночі.
Аж тут "Аврори" грянув залп –
Буржуї закричали: "Гвалт!".
Побігли швидше за кордон
втікати,
А бідним – знову воювати.
За віру, щастя і свободу
У бій пішла тьма-тьмущая
народу.
Червоні, білі і бандити –
Було кого їм люто бити.
Криваві вітри звідусіль подули,
Звичайно, й України не минули,
Бо вона, як "крайня
хата",
Приймала й ворога,
і брата.
Коли жили із "старшим
братом",
Потрохи стали
виживати.
Садочки, школи
будували,
Ну, і в ГУЛАГи
потрапляли.
Тут десь узявся
плюралізм –
"Загнувся" наш
соціалізм.
Стали люди міркувати,
Як свободу здобувати?
Незалежність
встановили,
А хитріші – що є сили
Розікрали усе вмить,
Що не можна й зупинить.
Із порядками такими
Що і мали, загубили.
Олігархи торжествують,
А народ простий бідує.
То куди ж тепер іти?
Схаменіться-но, брати!
Нам не треба десь іти,
Щастя "збоку" не знайти.
Треба в руки брать лопати
І в своїй землі шукати
Той достаток і добро –
Всім воріженькам на зло.
Разом ми пройдем вогонь і воду,
Бо козацького ж ми роду!
Вороги хай пам'ятають:
Українців не здолають!
Степан ТЮБАЙ.
м. Ковель.
Брехнею зоотехнік наш зайнявся.
Склав раціони – від радості загув.
Бо раціон такий смачний удався,
Що ледь язика свого не ковтнув.
Хліб більше норми клав у котлети часом
(Траплялось це із кухарем Хабібом).
В меню він написав: "Котлети не із м'ясом" –
"Котлети з хлібом".
З п'яницями боровся директор наш Овсій.
Боровся сам. Бо з кадрами було так важко!
Зустрів п'яниць, як ніс плакат "Пияцтву – бій!".
Сказав: "Якщо повісите плакат, то з мене буде пляшка".
Гордій СИЧУК.
с. Луківка
Шановні читачі!
Чекаємо від Вас дотепних підписів до малюнка.
Залишити коментар