Всяка всячина / З поетичного зошита

14.02.2013

Луцький замок

Над Стиром  замок
 величавий
У Луцьку древньому
 стоїть.
Дулібів здавна дух
 витає,
Князів волинських меч
 дзвенить.
Постійно замок
 будували
Усі князі, що тут були,
З місцевим людом
укріпляли –
Споруду цінну зберегли.
Його будови, частоколи
(Про це в літописах твердять)
Чужинців стримували всюди
І повертали їх назад.
Укріплення Верхнього замку –
Висока зубчаста стіна,
Три вежі вінчають верхівку,
В Окольнім – лишилась
 одна.
Суворі башти тут
 знялися,
Де видно ген  всю
 далечінь,
Увись так гордо
 піднялися,
Як свідки звитяг
 поколінь.
Стоять вони міцно
й нині –
Легенда жива із віків.
Ніколи не кане в безодню
Мистецтво й талант земляків.
А скільки загадок-сторінок
Історик тут може знайти!
Минуле – неначе барвінок:
Затопчем – не буде рости.
Любов
ПАНЧЕНКО-ШВОРАК.

Біжить життя колія...

Снують вокзалом довгі поїзди –
Мигтять сонливі вікон візерунки.
Кому приносять зустрічі вони,
Кому – надію, а кому – цілунки.
Жбурляє клуби пари колія,
Снігами запорошує печалі.
Дороги лине вічна течія,
Виспівують сталеві магістралі.
Розписують любові вітражі,
Прикраси зводять в стрілках
 привокзальних.
Летять, немов на крилах,
поїзди –
Зринають полустанки
 завокзальні.
Мигтить-мигтить зеленим
 світлофором,
Біжить далека й близька колія,
Зове-зове вагонний стукіт хором
В незнану путь, що кличе іздаля…
Іван ЯРОШИК.