У чім вина мого народу?У чім вина мого народу,
Що з нього кров п'ють, наче
воду?
Усю, до краплі, висисають,
Мов ті п'явки. Жалю
не мають.
Вже стільки років по пустелі
Народ наш водять «моісеї».
Куди ведуть – самі
не знають,
Із неба манної чекають.
На Захід руку простягають:
Там, як в Єгипті, є цибуля,
А в Україні що? Лиш
дуля...
Та й та без маку.
Бо не сієм:
Хазяйнувати не умієм.
Скрізь заросло все
бур’янами,
Поля залишені панами.
На фермах вітер завиває
І на господаря чекає.
Народ увесь занапастили,
По світу з торбами пустили.
Хтось за кордоном заробляє,
Другий податки накладає,
Та ще й такі, що не під силу
Дружині, доньці, ані сину.
Що заробив – то тре
віддати,
Щоб кишені панам напхати.
Щоби могли шикарно жити
Дружини їхні, тещі
й діти...
Якби могли – останнє
здерли б
І на себе мерщій наперли б,
Щоб наготу гріхів сховати...
Живцем нас в землю
закопати.
Як можна вірить тому пану,
Що нас завів не в рай –
в оману?
Ми наче і не голодранці,
Та ходим, як ті сіроманці.
У пошуках роботи ходим,
Але ніде так й не знаходим:
Там застарий, нема
освіти,
А в нас у кожного ж є діти,
І кожен хоче кращу долю,
Щоб із Єгипту – та
на волю...
Який же розум треба мати,
Щоб так країну занедбати
І сліпо йти, стежок не знати?
Не вірте жодному ви пану,
Що заведе до Ханаану.
Він швидше сам туди піде,
Аніж народ свій заведе,
(Бо там течуть молочні ріки).
І жити думає два віки.
...Нам всім дана одна
дорога:
Колись на суд прийдем
до Бога.
І прозвітують «моісеї»,
Чому блукали по пустелі.
І не дійшли до Ханаану...
Бо він давно дістався... хану.
Галина Оліферчук.
смт Люблинець.
Залишити коментар